Зразок роботи
ВСТУП
Актуальність теми. Сучасні процеси реформування в Україні, спря-мовані на створення громадянського суспільства, побудову соціальної, правової держави, подолання корупції та підвищення добробуту населення, обумовлюють необхідність вирішення цілого ряду проблем, зокрема, зміцнення правопорядку, законності, захисту прав і свобод громадян, підвищення рівня правосвідомості та правової культури, подолання правового нігілізму тощо, вирішення яких значною мірою буде залежати від якості правозастосовної діяльності державних органів та посадових осіб.
Юридичним підсумком правозастосовної діяльності є правозастосовний акт. В цих актах закріплюються, оформляються рішення, які були прийняті в процесі застосування права.
У системі індивідуальних правових актів правозастосовний акт займає особливе місце. Акт застосування права, з одного боку, виступає засобом організації реалізації правових норм, а з іншого боку - засобом здійснення процесу управління (у чому полягає його головна соціальна цінність). У ході правозастосовної діяльності органи правозастосування виступають суб’єктами управління; особи відносно яких застосовується право - об’єктами управління; а правозастосовні акти - засобами управління.
Значний внесок у висвітлення окремих аспектів правозастосування внесли такі науковці, як: Д. О. Бочаров, С. Д. Гусарєв, М. І. Козюбра, Б. В. Малишев, О. В. Москалюк, Н. М. Оніщенко, П. М. Рабінович та ін.
Питанням правозастосовних актів присвячені окремі праці В. Д. Авер’янова, Н. Г. Александрова, С. С. Алексєєва, С. В. Бобровник, М. І. Козюбри, О. В. Котюка, В. В. Лазарєва, В. Г. Лихолоба, О. Г. Мурашина, П. Є. Недбайла, П. М. Рабіновича та інших.
Сучасна юридична наука приділяє значну увагу, перш за все, питанням удосконалення змісту нормативно-правових актів, тоді як теоретичні проблеми їх функцій останнім часом особливо не приваблюють дослідників.
Метою дослідження є вивчення актів застосування права, іх поняття, видів та значення.
Реалізація поставленої мети зумовила потребу у розв’язанні таких завдань дослідження:
• вивчити поняття та ознаки застосування права;
• розглянути стадії застосування права;
• розглянути поняття та зміст актів застосування права;
• розглянути функції актів застосування права;
• дослідити структуру актів застосування права;
• розглянути класифікацію актів застосування права.
Об’єктом дослідження є правозастосовчі акти в системі правових актів.
Предметом дослідження є акти застосування права.
В процесі написання роботи було використано сукупність загальноприйнятих методів і прийомів наукового пізнання. Методологічну основу дослідження склала система філософсько-світоглядних, загальнонаукових і спеціально-наукових методів, філософських підходів і принципів наукового пізнання, які забезпечили комплексний та всебічний аналіз обраного предмета дослідження.
РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЗАСТОСУВАННЯ ПРАВА ЯК ОСОБЛИВОЇ ФОРМИ ЙОГО РЕАЛІЗАЦІЇ
1.1. Поняття та ознаки застосування права
У юридичній літературі категорія «застосування права» визначається по-різному. Одні автори під застосуванням права розуміють владну організуючу діяльність компетентних органів і осіб щодо забезпечення реалізації юридичних норм [33, с. 199]; інші - спосіб організації здій-снення правових норм, «перетворення в життя» їхніх вимог [32, с. 454]; треті - форму реалізації права, результатом якої є прийняття управлінських рішень [37, с. 18-19]; четверті - владну організацію самого суспільного порядку, відносин суб’єктів, що беруть участь у соціальному житті [7, с. 428-448]. Але найбільш традиційним залишається спеціально-юридичний підхід, у якому правозастосовна діяльність розглядається як владна, організуюча діяльність компетентних державних органів щодо прийняття індивідуально-конкретних розпоряджень.
У навчальному посібнику «Теорія держави і права» за редакцією С. Л. Лисенкова і В. В. Копєйчикова вказується, що реалізація норм права - це різноманітний процес практичного здійснення правових вимог у діяльності тих чи інших суб’єктів [31, с. 210]; застосування норм права - це спрямована на реалізацію норм права і здійснювана у спеціально встановлених формах державно-владна, творчо-організуюча діяльність державних органів і уповноважених державою інших суб’єктів з метою вирішення конкретної справи шляхом видання індивідуальних правових приписів (правозастосовчих актів); при цьому застосування норм права розуміється як особлива форма їх реалізації [31, с. 212-213]. При цьому, на думку авторів «розрізняють такі форми реалізації норм права: додержання, виконання, використання та застосування норм права» [31, с. 210].
Подібного підходу дотримується й відомий фахівець у галузі права, доктор юридичних наук, професор О. Б. Венгеров. Він, зокрема, вказує, що «виділяють чотири такі форми діяльності з реалізації права: дотримання, виконання, використання, застосування права.» [7, с. 428].
М. І. Абдулаєв і С. О. Комаров у підручнику для студентів та викладачів вищих навчальних закладів «Проблемы теории государства и права. Проблемы методологии. Общество и государство. Общество и право» також вказують, що застосування норм права є особливою формою реалізації норм права [2, с. 390]. Однак вказують, що «правозастосовна діяльність - це складний процес, що виступає як спосіб і засіб організації реалізації права...» [2, с. 390]. Отже, якщо правозастосування - це організація реалізації норм права, то воно не може виступати формою реалізації.
Характеризуючи застосування права, звичайно виділяють наступні його ознаки:
1. Застосування права за своїм змістом є діяльністю щодо винесення індивідуально-конкретних юридичних приписів, звернених до персонально визначених осіб.
2. Правозастосовна діяльність здійснюється компетентними державними органами (посадовими особами) і уповноваженими державою органами громадськості.
3. Правозастосовна діяльність носить державно-владний характер.
4. Застосування права - це організуюча діяльність.
5. Правозастосовна діяльність здійснюється у спеціально встановлених законом формах [24, с. 315-318].
Застосування права - це складна форма реалізації, оскільки її здійснення виявляється у поєднанні з іншими формами реалізації і у взаємозв’язку однієї з іншою.
Слід чітко відмежувати застосування норм права як форму владного індивідуально-правового регулювання від виконання, дотримання і використання як форм саморегуляції учасниками реалізації правових норм власної поведінки.
Використовують права, виконують і дотримуються обов’язку суб’єкти, що є безпосередніми учасниками урегульованого диспозицією тієї або іншої норми права суспільних відносин. У цьому виявляється активна роль самих учасників таких відносин.
Правозастосування - це владна, юридично значима діяльність, у процесі якої здійснюється індивідуально-правове регулювання і конкретизуються права і обов’язки суб’єктів розглянутих відносин.
Магістр