Зразок роботи
В теорії і практиці кримінального процесу тема доказування є однією із найважливіших. Це пояснюється тим, що під час кримінального судочинства розглядаються провадження, які вирішують долю людини. І від того, на скільки точно, повно буде досліджено всі матеріали провадження, від того, чи буде додержано вимог закону, залежатиме правильність рішення суду. Це має дуже важливе значення, оскільки основним завданням кримінального судочинства є дотримання всіх вимог закону для того, щоб кожен, хто скоїв правопорушення, був притягнутий до відповідальності і жоден невинуватий не був покараним.
На всіх стадіях розвитку юриспруденції доказам та доказуванню приділялася значна роль. Дана проблема досліджувалася минулими і сучасними вітчизняними та зарубіжними процесуалістами. Однак сучасний кримінальний процесуальний кодекс України має чималу кількість прогалин. Зокрема у ньому не міститься самого визначення поняття доказування, через що у науковців існують різні точки зору щодо цього.
Як істина в цілому, так і окремі факти, об¬ставини справи встановлюються слідчими органами, про¬курором і судом лише шляхом кримінально-процесуально¬го, під час якого збираються, перевіряються, оцінюються до¬кази і на їх підставі приймаються й обґрунтовуються про-цесуальні рішення. Цим обумовлюється те, що доказуван¬ня має найбільшу питому вагу в усій діяльності органів і осіб, які ведуть процес, осіб, яких вони залучають до цієї діяльності. У кінце¬вому підсумку в кримінальному процесі як науці, навчаль¬ній дисципліні і галузі права і практичній діяльності все зводиться до доказування і доказів, бо вони є основним змістом кримінального процесу.
За своєю гносеологічною суттю кримінально-процесу¬альне доказування являє собою різновид людського пізнан¬ня дійсності. Воно не є науковим у тому розумінні, що не ставить собі за мету пізнання закономірностей розвитку природи і суспільства, але в плані встановлення окремих фактів, явищ дійсності воно має багато спільного з науко¬вим пізнанням, насамперед історичним. У кримінально-про¬цесуальному доказуванні як пізнавальній діяльності за¬стосовуються (звичайно, з урахуванням його специфіки) всі закони і категорії діалектичної і формальної логіки. Ця специфіка зумовлена передусім об'єктом, завданнями й засобами пізнання, колом його суб'єктів, процесуальними строками і процесуальною формою.
Магістр