Зміст
Вступ
Розділ 1. Історія розвитку спадкових правовідносин та їх
юридичних закріплень
1.1 Історія виникнення нотаріату
1.2 Історія розвитку спадкового права
Розділ 2. Оформлення спадкових правовідносин в
зарубіжних країнах
2.1 Типи нотаріальних систем
2.2 Заповіт в країнах Європейського Союзу
Розділ 3 Спадкування і спадкове право
3.1 Поняття спадкування
3.2 Спадкування за заповітом
3.3 Право на обов’язкову частку
3.4 Спадкування за законом
3.5 Порядок реалізації спадкових прав
3.6 Відповідальність спадкоємця по боргах спадкодавця
3.7 Виконання заповіту
3.8 Здійснення заходів по охороні спадкового майна
3.9 Видача свідоцтва про право на спадщину
Розділ 4 Обгрунтування основ нотаріального процесу в
спадкових справах
4.1 Принципи нотаріального процесу
4.2 Класифікація нотаріальних проваджень
4.3 Стадії нотаріальних проваджень та теоретична модель найскладнішого нотаріального процесу – нотаріального процесу в спадкових справах
4.4 Умови об’єднання кількох проваджень в один нотаріальний процес
або їх роз’єднання
Розділ 5 Єдиний реєстр заповітів та спадкових справ
5.1 Мета створення Єдиного реєстру заповітів та спадкових справ
5.2 Проблеми ідентифікації особи заповідача при використанні Єдиного реєстру заповітів та спадкових справ
Висновки
Список використаної літератури
Розглядаючи тему нотаріального процесу в спадкових справах, я дійшла ряду важливих висновків.
По-перше, історія нотаріату і спадкового права показує, що дані інститути дуже важливі для суспільства, адже виникли вони ще за часів Риму і існують по наш час, постійно вдосконалюючись. Процес вдосконалення, на мою думку, в нашій країні в даний момент переживає свій найважливіший етап.
По-друге, вивчаючи міжнародний досвід стає зрозумілим, що Україна знаходиться в перехідному стані до нотаріату класичного латинського типу. Розглядаючи спадкове право зарубіжних країн, я дійшла висновку, що кожна країна має свої особливості в спадкових правовідносинах і в способах їх закріплення, через різні менталітети народів, хоча спостерігається явний процес інтеграції країн. І, хоча створення зразка європейського заповіту ще неможливо, існує Центральний реєстр заповітів, як досить успішний європейський експеримент, а також функціонує Укрінюрколегія, яка опікується спадковими правами наших співвітчизників за кордоном.
По-третє, виконуючи порівняльний аналіз ЦК УРСР та ЦК України, я зробила висновок, що книга шоста „Спадкове право” ввела ряд суттєвих нововведень, які, на мою думку, є доцільними в наш час та деталізувала старі положення. Найважливіші нововведення такі : зменшення розміру обов’язкової частки, введення нових типів заповітів, таких як секретний заповіт, заповіт з умовою, заповіт подружжя, заснування п’яти черг спадкоємців за законом, можливість складення спадкового договору, фактичний вступ у володіння чи розпорядження спадковим майном є способом прийняття лише для осіб, які проживали спільно з спадкодавцем, зміна порядку пред’явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців тощо.
По-четверте, розкриваючи порядок здійснення заходів по охороні спадкового майна та видачі свідоцтва про право на спадщину особливих недоліків я знайшла, проте дані норми ще будуть змінюватися орієнтуючись на новий ЦК України та новий закон „Про нотаріат”. Проте окремі недоліки тут також є. Так, наприклад, провадження по видачі свідоцтва про право власності на спільно нажите майно подружжя тому з подружжя, що пережив іншого, на мою думку, потрібно об’єднати з нотаріальною дією по повідомленню спадкоємців померлого.
По-п’яте, в Україні ще не існує нотаріальна наука, а це є великою прогалиною для нашої системи права. Тому для науковців відкрите широке поле для наукових досліджень. В першу чергу це стосується теорії нотаріального процесу. В даній праці я розглянула теорію нотаріального процесу в спадкових правовідносинах, але він є найскладнішим, а однак не єдиним нотаріальним процесом.
Основними результатами дослідження теорії нотаріального процесу в спадкових справах є наступні :
• погоджуючись з думкою С. Я. Фурси, вважаю, що закріплені в законопроекті „Про нотаріат” є недоцільні, адже вони висвітлюють принципи організації нотаріату, а не його функціонування. Запропоновані С. Я. Фурсою принципи, на мій погляд, є набагато кращими, так як вони розкривають суть нотаріального процесу;
• законодавцеві потрібно визначитись з поняттями „нотаріальна дія”, „нотаріальне провадження” та „нотаріальний процес”, щоб уникнути плутанини в нормативних актах;
• необхідно закріпити поділ нотаріального процесу на нотаріальні провадження, а нотаріальні провадження, в свою чергу, на нотаріальні дії;
• необхідно також закріпити поділ нотаріальних проваджень на етапи, а етапи поділити на підготовчу стадію та стадію вчинення нотаріального провадження;
• за аналогією з цивільним процесом потрібно вирішити питання об’єднання і роз’єднання проваджень, що забезпечить економію процесуальних засобів та швидкість вчинення провадження;
• приділити увагу понятійному апарату законопроекта „Про нотаріат”, як, наприклад, визначитись з поняттям „розшук спадкоємців”.
По-шосте, нагальною потребою є якнайскоріше роз’яснення Міністерства юстиції порядку перевірки заповітів, що знаходяться в інших нотаріальних конторах, якщо прізвище клієнта є поширеним.
Таким чином, з огляду на завдання даного дослідження можна сказати, що поняття спадкування за законом і за заповітом, в порівнянні з ЦК України розкрито, даний опис порядку посвідчення заповітів, здійснення заходів по охороні спадкового майна та видачі свідоцтва про право на спадщину. Розглянуті теоретичні основи нотаріального процесу на прикладі спадкових правовідносин, дані базові теоретичні рекомендації. Зроблено огляд нововведень, а також проблем, що постануть перед практикуючими нотаріусами після набрання чинності новим ЦК України і, нарешті, розкрито мету створення Єдиного реєстру заповітів та спадкових справ, а також проблеми при досягненні цієї мети.
Отже, спадкове право та нотаріат стоять на порозі кардинальних змін, які покликані створити в нашій країні громадянське суспільство та перетворити її на правову державу, адже нотаріат, як орган безспірної юстиції, виконуючи свої функції покращує морально-психологічний стан у соціумі, поліпшує моральне благополуччя і якість життя громадян. Будемо сподіватися, що перехідний період у функціонуванні нотаріату після набрання чинності новим ЦК України буде тривати недовго і пройде без особливих проблем, а Верховна Рада України не буде зволікати з прийняттям нового закону „Про нотаріат”, яким в Україні буде, нарешті, закріплено нотаріат вільного латинського типу.
Магістр