Порядок встановлення опіки і піклування (ID:26656)

Вступ Глава Історія сімейного права. Законодавство про шлюб та сім'ю Глава II Опіка і піклування як важливий інститут цивільного права України 2.1 Організаційно-правовий статус органів опіки і піклування 2.2 Завдання органів опіки і піклування 2.3 Заклади, які існують ;ля дітей-сиріт і дітей, що залишилися без піклування батьків Глава III Порядок встановлення опіки і піклування 3.1 Особи, над якими встановлюється опіка і піклування 3.2 Відмінність дітей-сирі г від дітей, що залишилися без батьківського піклування 3.3 Призначення опікунів і піклувальників 3.4 Опіка над майном Глава IV Права, обов'язки опікунів і піклувальників по вихованню неповнолітніх і захист їх прав та законних інтересів 4.1 Права і обов’язки опікунів і піклувальників 4.2 Управління майном осіб, які перебувають під опікою та піклуванням 4.3 Вирішення питань з житлом, на яке мають права діти-сироти, діти, що залишилися без піклування батьків 4.4 Надання державної допомоги дітям, які знаходяться під опікою та піклуванням 4.5 Припинення опіки і піклування. Звільнення опікунів піклувальників від своїх обов'язків Глава V Опіка та піклування у капіталістичних державах Висновки Література Відповідно до Конвенції про права дитини, прийнятої Генеральною асамблеєю 00Н 20 жовтня 1989 р. (далі Конвенція), діти визначаються об'єктом особливого захисту і турботи. Батьки несуть сумісну відповідальність щодо них. Оскільки почастішали випадки ухилення від обов'язків і зловживання правами по вихованню, утриманню і нормальному розвитку дітей, а також мають місце факти жорстокого поводження батьків і осіб, що їх замінюють, з ними, виникає необхідність у вдосконаленні норм про кримінальну відповідальність батьків, які зловживають своїми правами щодо дітей. Фактом приєднання до Конвенції є її ратифікація Верховною Радою України 27 лютого 1991 р. Україна взяла на себе зобов'язання по втіленню принципів, на яких повинні базуватися права дітей. Але у державі недостатньо було відпрацьовано механізм впровадження у життя основних засад Конвенції. І тільки у 1995 р. розроблена Національна програма "Діти України", а пізніше у статтях 51 і 52 Конституції закріплені права дітей, зокрема, батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Будь-яке насильство над дитиною та її експлуатація переслідується за законом. Відповідно до ст. 19 Конвенції діти визнаються об'єктами особливого захисту від усіх форм насильства. Але не зважаючи на це, трапляються випадки насильства над ними, і що викликає тревогу - найчастіше заподіюється особами, які повинні захищати, оберігати, виховувати і утримувати останніх. Старший викладач Дніпропетровського державного університету Л. Юзикова у своїй статті "Як захистити дітей від жорстокості батьків", наводить приклади, що у Дніпропетровській області правоохоронними органами виявлені факти батьківської жорстокості, заподіяння неповнолітнім дітям тілесних ушкоджень, зґвалтувань, вбивств, загибелі дітей через недбалість батьків і осіб, які їх замінюють. 65 відсотків потерпілих - неповнолітні у віці до 15 років, тобто найбільш беззахисні (повністю залежать від батьків). Так, громадянин С. у стані алкогольного сп'яніння у себе вдома побив сина А,, 1998 р. народження, за те що він витратив гроші на цукерки. Потім С. прикрив обличчя сина подушкою, від чого А. задихнувся. Громадянин В., будучи п'яним, за відсутності співмешканки, побив її дочку, 1991 р. народження за те, що вона перекинула тарілку з їжею. Заподіяв дівчинці ушкодження внутрішніх органів, переломи ребер, від чого дівчина померла. Але це не єдині приклади деспотичної поведінки батьків та осіб, що піклуються про неповнолітніх дітей. Якщо розглянути приклади в Соснівському районі міста Черкаси, то таких неблагополучних сімей лише в цьому районі більше 600. У більш як 84-х сім'ях батьки-хронічні наркомани, а у більш як 22-х алкоголіки. Хіба це нормально? Якими виростуть Їхні діти? Боляче те, що кількість таких сімей неухильно зростає і одна з причин цієї тенденції, економічні труднощі існуючі в державі. Але й це, як кажуть знаючі люди, тільки вершина айсберга. Бо на облік ставлять лише після трьох притягнень до адміністративної відповідальності. А як "тече" життя за закритими дверима багатьох квартир і будинків, одному (як то кажуть) Богу відомо: через спустошення батьківських душ діти голодують, ходять обірвані, не відвідують школу, терплять знущань. А коли ніякі профілактичні заходи не дають бажаного результату, тоді справа передається до суду і горе-батьків позбавляють прав на дітей (деякі з яких не дуже і опираються). Цим малюкам, як правило світить сиротинець або школа-інтернат. Не дуже багато таких щасливчиків, яких буде усиновлене чи оформлене над ними опіку чи піклування, Л. Юзикова вважає, що необхідно застосувати до таких "батьків" дієві заходи і, зокрема кримінально-правового характеру. Втілюючи в життя положення Конвенції, Конституції України, програми "Діти України", необхідно передбачити у КК України главу "Злочини проти неповнолітніх", до якої повинні входити нині чинні норми, що встановлюють відповідальність за злочини щодо неповнолітніх, (ст. 96,114,115,120,121,124,208). Я згідний з Л. Юзіковою щодо виділення названих складів злочинів у окрему главу та вважаю що це буде доцільним. Так, як діти є особливим об'єктом захисту, то відповідальність за злочини проти них повинна відрізнятися від правопорушень щодо дорослих. Наявність самостійної глави у КК буде привертати увагу слідчих, прокурорів, суддів до особливостей об'єкта посягання і сприятиме правильному вирішенню питань призначення покарання з даної категорії справ. Далі, я думаю, у КК України необхідно передбачити статтю з такою назвою "Невиконання або неналежне виконання обов'язків щодо нормального розвитку і виховання неповнолітніх. Ухилення від батьківських обов'язків", доповнивши її санкціями, а також статтю "Зловживання батьківськими правами, насильство щодо дітей, жебрацтва неповнолітніх дітей, якщо воно вчинене протягом року після накладання адміністративного стягнення за аналогічне правопорушення". Дані статті будуть спрямовані на захист прав та інтересів дітей, на забезпечення належного виховання дитини батьками або особами, що їх замінюють, а також на покладання краю випадкам невиконання батьківських обов'язків та зловживання правами. Я підтримую думку Л. Юзикової про створення Комітету з благополуччя дітей при Міністерстві у справах сім'ї і молоді, який повинен стати правовим гарантом захисту інтересів дітей від всіх форм посягання з боку батьків, фізичних і юридичних осіб, координаційним центром всіх структур, що займаються питаннями дітей і молоді. Невідкладні заходи у галузі захисту прав і законних інтересів дітей, їх честі і гідності сприятимуть вирішенню проблем, пов'язаних з порушенням їх прав. Підвищення юридичної відповідальності батьків, зокрема кримінальної, стане конкретним важелем захисту дітей до повноліття, профілактики правопорушень серед батьків і зміцнення сім'ї, тому що діти - це наше майбутнє, а ми без майбутнього.