Зразок роботи
ВСТУП
Актуальність теми дослідження. У другій половині ХХ століття як реакція на жахи Другої світової війни відбувся стрімкий розвиток міжнародного права прав людини та створення регіональних систем захисту прав людини. Європейська система захисту прав людини була започаткована з заснуванням Ради Європи, метою утворення якої стало утвердження принципів верховенства права, демократії та захисту прав всіх осіб, які знаходяться під юрисдикцією держав-членів Ради Європи. Одним з перших документів, прийнятих Радою Європи, стала Конвенція про захист прав людини та основних свобод 1950 р. Механізм Європейської Конвенції включає як норми самої Конвенції, так і Протоколи до неї та рішення Європейського суду з прав людини. В більшості держав-членів Ради Європи Конвенція інкорпорована в національні правові системи шляхом відображення у внутрішньому законодавстві, внаслідок чого наприкінці ХХ ст. в конституціях багатьох європейських держав закладено механізм реалізації норм міжнародних договорів у внутрішньому правопорядку.
Події останнього часу дали новий поштовх до актуалізації проблеми впровадження в Україні європейських стандартів прав людини. У відповідь на виклики сьогодення та системні недоліки національного правозахисного механізму вчинюються активні кроки на шляху формування сталої нормативно-правової бази щодо визнання та забезпечення прав людини. Внесення змін до Розділу ІІ «Права, свободи та обов’язки людини і громадянина» Конституції України є одним з пріоритетних напрямів конституційної реформи.
Хоча Україна підписала Європейську Конвенцію ще в 1992 р., але процес приведення національного законодавства у відповідність з нею й досі триває. Адже мова йде не про миттєву зміну законодавства чи політики, а про створення постійно діючих механізмів захисту прав людини та основних свобод, що закріплені у Конвенції, а також аналіз законодавства, практики його засто¬сування та внесення необхідних змін. Актуальність теми дослідження зумовлена теоретико-правовою потребою дослідження цього питання та прагненням України виробити власні правові механізми та засоби приве¬дення національного законодавства у відповідність до європейських стан¬дартів у галузі прав людини.
Мета курсової роботи полягає в комплексному аналізі Європейської системи захисту прав людини та дослідженні сучасних концепцій реалізації положень Європейської Конвенцію прав людини в українській правовій системі.
Досягнення мети курсової роботи передбачає вирішення наступних завдань:
1. Дослідити історію створення та структуру Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод;
2. Проаналізувати особливості внесення змін та сутність протоколів до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод;
3. Охарактеризувати принципи тлумачення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод;
4. Дослідити історію виникнення, структуру, склад, компетенцію Європейського суду з прав людини;
5. Охарактеризувати права та основоположні свободи людини, що гарантуються Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод;
6. Дослідити місце України в європейській системі захисту прав людини;
7. Розкрити суть рішень ЄСПЛ як джерела права в українській правовій системі.
Об’єктом дослідження виступає європейська система захисту прав людини.
Предметом дослідження є право Європейської Конвенціїї з прав людини, положення внутрішнього права, що є основою реалізації Конвенції в правових системах держав-членів Ради Європи, особливості діяльності та компетенції Європейського суду з прав людини.
Методи дослідження. В основу методології покладено комплексний підхід до аналізу об’єкта та предмета дослідження, який передбачав використання широкого кола філософських, загальнонаукових, спеціально наукових та власних правових методів. Так, діалектичний метод дозволив обґрунтувати закономірний характер формування еволюційного підходу до тлумачення права, виявити правові традиції, під впливом яких відбувався його розвиток. Антропологічний підхід відіграв важливу роль при розгляді прав людини як особливого об’єкту правової інтерпретації. З використанням герменевтичного методу розкрито концепт автономного тлумачення термінів з вказаної теми.
У дослідженні також було використано системний метод, за допомогою якого, зокрема, розкрито взаємозв’язок між принципами та доктринами тлумачення і застосування Європейської конвенції, проаналізовано принцип діяльності Європейського суду з прав людини. Історичний метод було використано для визначення історії розвитку європейської системи захисту прав людини. Формально-юридичний метод використано під час вивчення міжнародних документів, а також національного законодавства України, рішень Європейського суду з прав людини та практики національного судочинства.
Науково-теоретична база. Комплексний аналіз літератури з зазначеної тематики дає підстави вважати, що дослідження європейської системи захисту прав людини було предметом уваги як українських, так і зарубіжних вчених-правознавців, свідченням чого є різноформатні праці, які було видано в останні десятиліття. Науково-практичний внесок у розробку проблематики зазначеної теми внесли українські та зарубіжні вчені-правознавці, як М. Дженіс [28], Т. Дудаш, [29;30], О. Климович [34], Ю. Шешученко [36], Г. Лук’янцев [37], С. Шевчука [49], A. Яковлева [51], та ін.
Особливої уваги заслуговує науковий доробок здійснили колектив В.М. Карпунов, М.В. Мазур, С.Р. Тагієв, А.С. Беніцький, В.В.Кострицький, які здійснили дослідження тлумачення та застосування Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод Європейським судом з прав людини та судами України [45].
Проте, вимагають подальшого дослідження теоретичні та практичні аспекти застосування Європейської Комісії в правових системах держав-учасниць Комісії та в Україні зокрема, а також визначення ролі національних органів в процесі захисту прав і свобод та забезпечення виконання ними міжнародно-правових зобов’язань держав.
Магістр