Зразок роботи
РОЗДІЛ 1.
ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВІ ПРОБЛЕМИ ЗМІСТУ ТЕРОРИЗМУ
1.1. Поняття та юридичні ознаки тероризму
На сучасному етапі розвитку цивілізації тероризм є однією з найактуальніших проблем суспільства та держави. Усе частіше засобом погодження соціальних, політичних та інших конфліктів стають терористичні акції, які призводять до значної загибелі людей, котрі випадково потрапили в епіцентр подій.
Проблему тероризму надзвичайно складно досліджувати, а ще складніше пояснювати та розв’язувати у реальному суспільному житті, через те що дане явище еволюціонує, його прояви зазнають постійних змін і трансформацій. Нині тероризм – частина політичних і соціально-економічних процесів у світі, що є значною загрозою громадській і національній безпеці. Розпочавшись з одиничних проявів, зараз він перетворився на масове явище.
Щоб мати уявлення про це явище слід з’ясувати суть поняття «тероризм» (з латин. teror – страх, жах). Вживане у дієслові «тероризувати» означає залякувати, породжувати страх вселяти страх і т.п.
Визначення тероризму надають безліч інститутів державної влади, науковці, релігійні організації та інші.
В Україні законодавче визначення тероризму містить ст. 1 ЗУ «Про боротьбу з тероризмом». Відповідно до норм даної статті тероризм – це суспільно небезпечна діяльність, яка полягає у свідомому, цілеспрямованому застосуванні насильства шляхом захоплення заручників, підпалів, убивств, тортур, залякування населення та органів влади або вчинення інших посягань на життя чи здоров’я ні в чому не винних людей або погрози вчинення злочинних дій з метою досягнення злочинних цілей [7].
У тлумачному словнику сучасної української мови дається таке трактування тероризму, терору: найгостріша форма боротьби проти політичних і класових супротивників із застосуванням насильства аж до фізичного знищення. Надмірна жорстокість стосовно кого-небудь, залякування, тероризм. Здійснювання, застосування терору, діяльність і тактика терористів [21].
Раззаков Ф.І. визначає, що тероризм – це форма політичного екстремізму, застосування чи загроза застосування найжорстокіших методів насилля, включаючи фізичне знищення людей, залякування урядів та населення для досягнення певних цілей [72, с. 37].
Грищук В.К. надає наступне визначення: тероризм – це загальнонебезпечні дії або погроза ними, що вчиняються публічно і посягають на суспільну безпеку та спрямовані на створення в суспільстві обстановки страху, неспокою, пригніченості з метою прямого або непрямого впливу на прийняття будь-якого рішення або відмови від нього в інтересах винних [83, с. 47].
В.С. Зеленецький та В.П. Ємельянов розглядають тероризм як діяння, що існує у трьох рівнях розуміння: тероризм у вузькому (висланому) розумінні; тероризм у широкому розумінні та тероризм у найбільш широкому розумінні. Визначивши чотири взаємозалежні ознаки, науковці запропонували розглядати тероризм у вузькому (власному) розумінні – як загальнонебезпечні діяння, спрямовані на залякування населення з метою спонукання держави, міжнародної організації, фізичної чи юридичної особи чи групи осіб до вчинення або відмови від вчинення якихось дій. Тероризм у широкому розумінні (злочини терористичної спрямованості) – це суспільно небезпечні діяння, спрямовані на залякування населення з метою спонукання держави, міжнародної організації, фізичної або юридичної особи чи групи осіб до вчинення або відмови від вчинення якихось дій. Тероризм у найбільш широкому розумінні (терористична діяльність) – це суспільно небезпечні діяння, спрямовані на залякування населення з метою спонукання держави, міжнародної організації, фізичної або юридичної особи чи групи осіб до вчинення або відмови від вчинення якихось дій, а також будь-яке сприяння таким діянням [70, с. 10-11].
Доцільно розглянути також трактування поняття тероризму, яке надається офіційними інститутами США – країни, яка винятково-болісно сприймає тероризм, на які націлені зловісні наміри міжнародних терористичних організацій, котрим вдалось завдати цій країні відчутних ударів. Отже, ЦРУ визначає терор, тероризм як погрозу застосування чи саме застосування насильства з політичною метою окремими особами чи групою осіб які діють за або проти існуючого в країні уряду, коли такі дії спрямовані на те, щоб нанести удар чи залякати численні групи, ніж безпосередня жертва, щодо якої було застосовано насильство. Від цього дещо відрізняється формулювання ФБР, за яким тероризм – протизаконне застосування сил проти осіб чи власності, щоб залякати чи примусити уряд, цивільне населення чи будь- якого сегмента для досягнення політичних і соціальних цілей. Для Пентагону визначальне таке розуміння: тероризм – протиправне застосування сили чи насильства революційною організацією проти індивідів або власності з метою справити тиск чи залякати уряд або суспільство нерідко в політичних чи ідеологічних цілях. Дипломатичне відомство (Держдепартамент) США розглядає тероризм як навмисне, політично мотивоване насильство, спрямоване проти невійськових цілей субнаціональними групами чи тайними агентами держави. У регламенті армії США № 190-52 записано: акт тероризму – вибіркове застосування насильства чи погрози насильством, яке застосоване в політичних. релігійних чи ідеологічних цілях [54, с. 21].
В теорії світової практики відомі три основних види терору: внутрішній – дії громадян однієї держави проти співвітчизників на власній території; транснаціональний – відповідні дії громадян однієї держави проти співвітчизників на території інших держав; міжнародний – дії груп громадян, єдиних чи змішаних за національним складом, проти будь-яких осіб на території третіх країн [19, с. 172].
Особливістю тероризму є те, що формування цілей здебільшого не пов’язане з конкретними проявами насильства, тобто між жертвами та метою, на яку спрямовують свої дії терористи, нема прямого зв’язку. Тактична мета тероризму полягає в тому, щоб привернути увагу до проблеми, стратегічна – досягти певних соціальних змін (свобода, незалежність, звільнення з виправно-трудових установ певного контингенту осіб, революція тощо).
Тероризм, як і будь-яке інше соціальне, політичне, злочинне явище має свої, притаманні лише йому ознаки.
В.К. Грищук у своїй праці виділив наступні ознаки тероризму:
1. Загальна небезпечність. Тероризм породжує загальну небезпеку, яка виникає в результаті вчинення загальнонебезпечних дій або погрози такими діями. Ця небезпека повинна бути реальною, загрожувати невизначеному колу осіб, і об’єктивно виражатись у вчиненні або погрозі вчинення вибухів, підпалів та інших загально-небезпечних дій, які реально можуть завдати шкоди невизначеному колу осіб або спричинити інші тяжкі наслідки [70, с. 8].
2. Насильство, як одна з основних ознак тероризму. Займаючи важливе місце у політичній історії людства з найдавніших часів і до сьогодення, саме насильство розглядається суб’єктами політики як один з основних, хоч і крайніх, засобів досягнення цілей. Хоч використання насильства спричиняє серйозні деструктивні наслідки (загибель людей, руйнування матеріальних цінностей, дегуманізацію соціальних відносин), проте це мало кого і будь коли зупиняло. У реальній історії людства кожна владна система так чи інакше, в тій чи іншій мірі заснована на акті насильства. Сила дуже часто ставала як не останнім, то першим і вирішальним аргументом, при розв’язанні одного з найголовніших завдань держави – подолання суперечності між необхідністю встановлення порядку і різноманітністю інтересів в суспільстві, пов’язаних з конфліктами.
3. Важливою ознакою тероризму є його спрямованість на залякування. Вона випливає із самого терміну «терор» (страх, жах). Як правило, терористи прагнуть, щоб їх акції мали можливо ширшу дію на ті соціальні прошарки і представників тих політичних рухів, проти яких і спрямовані акції залякування. Нерідко вони діють відкрито, нахабно. Розрахунок робиться на ефект раптовості, неочікуваності та несподіваності. Здійснюючи насильство або погрожуючи насильством, терористи використовують відчуття страху як засіб примусу своїх супротивників до підпорядкування певним вимогам. Тому залякування є іншим важливим елементом тероризму.
4. Політичною ознакою тероризму є публічність, гласність та демонстративність, що використовуються для розголосу суспільно небезпечних посягань. Якщо при скоєнні кримінальних злочинів правопорушники, як правило, не зацікавлені в тому щоб про це знала громадськість, то вчинювані терористами акти завжди пов’язуються з рекламою. Загалом, чим більший суспільний резонанс отримує терористичний акт, тим більш страхітливо, паралізуюче діє це на населення, уряд й інші інститути влади.
5. Небезпечною особливістю тероризму є те, що він спрямований на погіршення суспільно-політичної і економічної ситуації в конкретній країні або в регіоні світу. Тероризм спричиняє руйнування матеріальних і духовних цінностей, що не піддаються часто відновленню. Крім того, в сучасних умовах, тероризм тісно пов’язаний з проблемою виживання, як через вказану можливість послужити причиною і детонатором військових конфліктів, так і тому, що терористи стоять на порозі оволодіння засобами масового ураження, а подекуди вже цей поріг переступили. Мається на увазі створення або близькість до створення зброї масового ураження диктаторськими, тобто потенційно терористичними, державними режимами [83, с. 51-55].
Магістр