ДЖЕРЕЛА ТРУДОВОГО ПРАВА (ID:268049)

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДЖЕРЕЛ ТРУДОВОГО ПРАВА 1.1. Поняття джерел трудового права та їх особливості З позиції сьогодення, виходячи із стану розвитку суспільства та держави, увесь масив нормативних актів з питань праці можна позначити за допомогою правової конструкції «джерело трудового права». Термін «джерело права» загалом науковці часто розглядається у таких значеннях: 1. Джерело права в матеріальному розумінні – це суспільні відносини, які розвиваються і обумовлюють виникнення, розвиток та зміст права; 2. Джерело права в ідеологічному розумінні – це виражена в офіційній формі сукупність юридичних ідей, поглядів, теорій, під впливом яких утворюється і функціонує право; 3. Джерело права у формальному (юридичному) розумінні – це офіційні форми зовнішнього вираження і закріплення правових норм, що діють в певній державі, тобто це і є власне форма права [21, с. 11]. Отже, вживання терміна «джерело права» означає, що йдеться про джерела права у формальному (юридичному) значенні. Тож, джерело права – це способи зовнішнього вираження і закріплення норм права, що виходять від держави і які мають загальнообов’язкове значення. Виходячи з наданого визначення «джерела права», з’ясуємо що ж варто розуміти під поняттям «джерело трудового права». Долгіх Н. П. під джерелами трудового права розуміє результати правотворчої діяльності органів держави, а також спільного нормотворчества працівників і власників або уповноважених ними органів у сфері застосування праці працівників [20, с. 17]. Група інших науковців, таких як Іншин М.І., Костюк В.Л., Мельник В.П. зазначають, що джерела трудового права – це зовнішні форми виразу (закріплення) норм трудового права, які виступають результатом нормотворчих повноважень уповноважених органів та/або суб’єктів з метою ефективного правового регулювання відносин з питань праці. [26, с. 53] Отже, найбільш просто джерела трудового права можна визначити наступним чином, – це нормативно-правові акти, що приймаються компетентними органами держави і призначені регулювати трудові відносини в процесі застосування праці і суспільного захисту праці людей, а також певні норми, які приймаються працівниками і власниками для регулювання відносин з питань праці. Джерела трудового права, як і джерела будь-якої галузі права загалом, володіють певними ознаками, які варто окреслити. Ознаками джерел права, у тому числі й трудового, у формальному аспекті є:  формальна визначеність, тобто конкретне, чітке оформлення правових приписів, вираження їх зовнішньої форми з указівкою на відповідні права, обов’язки, наслідки невиконання;  загальнообов’язковість що означає незаперечність правових положень, беззаперечність здійснення з боку всіх суб’єктів права, гарантією чого виступають судові та інші державні органи, оскільки за правовою нормою стоїть держава з її можливістю застосування примусу;  загальновідомість, що досягається шляхом інформування про зміст правила поведінки, сферу й межу дії відповідно до встановленого порядку оприлюднення правових приписів, доведення їх змісту до конкретних адресатів;  внутрішня структурованість як сукупність стійких зв’язків джерел права, яка забезпечує їх цілісність, а також відповідну організацію правових положень, їх компонування. [25, с. 137] Однією з особливостей трудового права України є значна кількість його джерел та їх різноманітність. Це зумовлено потребами практичного вирішення комплексних завдань забезпечення цілісного регулювання численних відносин у царині праці. У зв’язку з цим трудоправові норми втілюються як у міжнародно-правових договорах, нормативно-правових актах компетентних органів, так і в актах соціального партнерства й локальних актах. Це значною мірою контрастує з іншими галузями права, зокрема, кримінальним і кримінальним процесуальним, де джерелами права виступають тільки акти законодавчого органу. Окресливши ознаки джерел права загалом, визначимо ознаки саме джерел трудового права. Так, основними ознаками системи джерел трудового права є: а) зумовленість суспільних відносин, які регламентуються цією системою, предметом і методом правового регулювання; б) цілісність як організаційно-структурна відокремленість усієї системи джерел трудового права України;