Договір з відкритого неба (ID:268115)

Ідея режиму відкритого неба вперше була започаткована президентом США Дуайтом Д. Ейзенхауером у 1955 році. Передбачалося, що це буде двостороння угода між США й Радянським Союзом, яка дозволяла би ведення повітряного спостереження над всією територією кожної з держав-учасниць. Однак, радянська сторона не підтримала американську ініціативу, що було викликано, насамперед, припущенням М. Хрущова про можливе використання американцями режиму відкритого неба у шпигунських цілях. Таке припущення не було упередженням радянського керівництва. За рік до висунутої ініціативи по режиму відкритого неба Ейзенхауер затвердив розробку нового висотного літака-розвідника U-2. Літак дійсно був незвичайним для свого часу. Набір висоти відбувався дуже швидко, для відриву від землі був потрібний короткий розбіг – усього близько 300 м. Через кілька секунд літак сріблястого кольору фактично зникав з поля зору. Розфарбування й висота, на якій він міг летіти, робили його невидимим ані з повітря, ані із землі. У липні 1956 року відбувся перший політ U-2 над територією СРСР, завдяки чому США з використанням аерофотографічних засобів повітряної розвідки отримали важливу стратегічну інформацію про низку радянських об’єктів. Польоти розвідника тривали лише до кінця квітня 1960 року. Першого травня 1960 року літак U-2 був збитий під Свердловськом радянськими ракетниками, а його пілот Пауерс – захоплений у полон і судимий як шпигун. [10, ст. 2]