Зразок роботи
Вступ
На міжнародній арені демократичних країн, куди має намір увійти й Україна, невідчужуваним фактором правової системи й основним недержавним інститутом захисту прав та свобод людини і громадянина, апріорі є адвокатура. Можливість отримання правової допомоги є однією з суттєвих гарантій реалізації громадянами права на судових захист.
З огляду на історичну ретроспективу розвитку адвокатури, можна сказати, що вона пройшла чимало етапів свого становлення і на кожному з них характер організації та діяльності цього самоврядного інституту мав ряд особливостей.
Актуальність даної теми полягає у тому, що саме на адвоката-захисника покладається головна функція у цивільному процесі – надання кваліфікованої правової допомоги на професійній основі, і тільки таким шляхом інститут представництва може сприяти вирішенню задач правосуддя: справедливому, неупередженому та своєчасному розгляду і вирішенню цивільних питань з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів фізичних та юридичних осіб. Зважаючи на те, що переважна більшість учасників спірних правовідносин, які звертаються до суду за захистом своїх прушених або оспорених прав та законних інтересів, не володіють правовими знаннями та тільки в загальних рисах розуміють зміст та сутність своїх процесуальних прав та обов’язків, і в такому випадку вони не завжди можуть використати всі надані їм процесуальні гарантії при реалізації своїх прав в процесі розгляду та вирішення конкретної цивільної справи. Тому закон надає їм можливість брати участь у справі не тільки особисто, а й опосередковано, через інших осіб – представників. Потреба в наданні кваліфікованої правової допомоги на професійній основі не є єдиною причиною участі у справі представника. В деяких випадках ведення справи за участі представника обумовлене неможливістю особистої участі особи з об’єктивних причин (в зв’язку з віком, хворобою, обмеженням у дієздатності, недієздатністю тощо). Дане право закріплене і в Конституції України (ст. 59), і в ЦПК (ст. 38), якими передбачено, що громадяни мають право вести свої справи в суді особисто або через свого представника.
Діяльність, щодо надання кваліфікованої правової допомоги на різних етапах цивільного процесу (оформлення позовних заяв, різних клопотань, представництво в суді, подання апеляційних та касаційних скарг тощо) здійснюється адвокатом в межах його повноважень. І враховуючи вищенаведене, виникає ряд питань, стосовно порядку оформлення цих повноважень, а також, про можливі процесуальні підстави такого їх закріплення. Правильне оформлення повноважень адвоката є невід’ємним елементом, гарантією успіху подальшої адвокатської діяльності.
Особливості участі адвоката в цивільному процесі досліджували чимало як вітчизняних, так і зарубіжних правників. Не можна не брати до уваги праці Бойка А.Д., Івакіна В.М., Святоцького О.Д., Михеєнко М.М.. Саме останні зазначали, що адвокат у цивільному процесі виконує двоякі функції: правозаступництва й представництва. На їх думку, адвокат в названому процесі є особливим представником, функції представництва якого є його професійним обовязком, також адвокат надає допомогу суду у встановленні обєктивної істини, всебічному розгляді та вирішенні спави згідно чинного законодавства.
Отже, об’єктом мого дослідження є правовідносини, які виникають в процесі представництва адвоката у цивільному процесі.
Предметом дослідження виступає правовий статус адвоката як представника інтересів фізичних та юридичних осіб в цивільному процесі.
Метою даного досліждення є правове теоретичне обґрунтування представництва адвоката у цивільному процесі
Мета курсової роботи реалізується шляхом виконання таких завдань:
• визначити поняття цивільного процесу, інституту представництва;
• дослідити найбільш актуальні питання участі адвоката у цивільному процесі;
• проаналізувати окремі стадії цивільного процесу та роль адвоката у кожній з них;
• надати пропозиції стосовно вдосконалення законодавства, щодо участі адвоката у цивільному процесі.
Курсова робота складається із вступу, трьох основних розділів з підпунктами, висновків та списку використаної літератури.
У розділі І розглядається поняття, сутність та ознаки представництва, висвітлюється генезис його розвитку.
У розділі ІІ детально розглянута діяльність адвоката в цивільному процесі, наведений перелік його повноважень і порядок їх оформлення, а також проведен аналіз діяльності адвоката щодо надання доказів у судовому засіданні.
У розділі ІІІ розглянуті повноваження адвоката в апеляційному та касаційному провадженні.
Магістр