Міжнародний договір як джерело права в Україні: загальнотеоретичний аспект (ID:277551)

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНОТЕОРЕТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДЖЕРЕЛ ПРАВА 1.1. Поняття та сутнісні характеристики джерел права Поняття «джерело права» не має універсального визначення та єдиного розуміння у правовій науці і являється за своєю суттю багатогранним і складним явищем. Однак, М. Н Марченко зазначає, що суть усіх наукових позицій зводиться до такого: джерелами права, по- суті, визнаються «фактори, які створюють право», а різниця існує лише у тому, що визнає той чи інший дослідник у якості правотворчого фактора[9, с. 43]. Французький теоретик права Ж.-Л. Бержель під джерелами права розуміє перш за все «творчі сили права», які складають матеріальну основу його норм[5, с.97]. Н.Н. Вопленко вказує, що згідно широкого підходу джерело права розуміють не лише як витоки права або правотворчу силу, а також як форми і способи закріплення і зовнішнього вираження правових норм. Також він робить висновок про те, що розглядати джерела права лише в якості фактора, який формує право чи зовнішньої форми об’єктивації чи вираження правових норм звужує зміст поняття[7, с. 12]. Н.М. Пархоменко джерелом права називає зовнішню форму об’єктивації правової норми, яка тільки після об’єктивації у певній формі стає загальнообов’язковою, а її реалізація забезпечується відповідними засобами державного примусу [24, с. 233]. Як бачимо, джерелом права є ті чинники, які формують право і форми, які їх виражають(об’єктивують). Загалом, сучасна правова наука розглядає категорію «джерело права» в ідеальному, матеріальному та формальному значенні.