Зразок роботи
У ч.1 ст. 2 ЦК України говориться, що учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи, отже можна сказати, що юридична особа дійсно суб’єкт цивільних правовідносин.
Поняття юридичної особи визначено у ЦК України у статті 80, відповідно з цією статтею юридичною особою є організація створена шляхом об’єднання осіб та майна, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку, наділена цивільною правоздатністю та дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді [2].
В юридичній науці вчення про юридичних осіб - одне з самих дискусійних, починаючи з римського права і до наших днів. Пояснюється це тим, що характер виробничих відносин, закономірності соціального розвитку вимагають певних форм закріплення суспільних утворень, що виникають в різних сферах
економічного і культурного життя. Однак, форми суспільних утворень, їх правове положення і функції постійно ускладнюються в зв'язку з розвитком суспільства і вимогами економічного життя [18,С.58].
Але, основною науковою проблемою, що викликає найбільші дискусії, є питання про носіїв властивостей юридичної особи. Залежно від відповіді на питання про те, що стоїть за поняттям юридичної особи, різні теорії можна розділити на дві групи:
- концепції, що заперечують існування деякого реального суб’єкта із властивостями юридичної особи;
- концепції, що визначають існування носія таких властивостей [14,С. 456].
До першої групи теорій відносять концепцію Ф. Савіньї – «теорія фікції», за цією теорію стверджувалося, що властивостями суб’єкта права у дійсності володіє тільки людина [14,С. 456].
До цієї ж групи відносять теорію А.Бринцема – «персоніфікованої мети». Ця теорія є схожою з « теорією фікцій» у тому, що заперечує існування реального суб’єкта, який має властивості існування юридичної особи і виконує функцію управління майном.
Друга група теорій юридичної особи виходить з тези про реальність існування юридичних осіб як дійсних, а не вигаданих утворень. При цьому основоположник «органічної теорії» О.Гірке уподібнював юридичну особу людській особистості, розуміючи її як деяку союзну особистість, соціальний організм, відмінний від суми людей, що беруть участь у союзі. Р .Салейль, що розробив «реалістичну теорію» юридичної особи, також заявляв про реальність існування юридичних осіб як особливих суб'єктів права, незвідних до суми індивідів,
зумівши уникнути при цьому певної біологізації юридичних осіб, властивої поглядам О.Гірке [14,С. 457].
Тож, можна стверджувати, що поряд з фізичними особами суб'єктами цивільних правовідносин і відповідно, носіями майнових і особистих немайнових прав і обов'язків можуть бути різні колективні утворення: підприємства й організації, господарські товариства, виробничі кооперативи тощо. Однак для того, щоб мати можливість вступати у цивільні правовідносини і бути їх суб'єктами, ці колективні утворення наділяються за наявності певних ознак статусом юридичної особи [14,С.459].
Читаючи різну наукову інформацію, ми прийшла до думки, що виділяють такі основні ознаки юридичної особи як суб’єкта цивільних прав:
1)Державна реєстрація;
2)Організаційна єдність;
3)Майнова відокремленість;
4)Участь у цивільному обороті від свого імені;
5)Самостійна майнова відповідальність.
Державна реєстрація. Однією з обов’язкових умов існування юридичної особи є здійснення державної реєстрації. Всі дані такої реєстрації включаються до єдиного державного реєстру. Відповідно до ч.4 ст.89 ЦК України до єдиного державного реєстру вносяться відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місце знаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості встановлені законом [2].
Організаційна єдність. Вона полягає у тому, що між членами (учасниками, акціонерами) юридичної особи, повинен бути стійкий взаємозв’язок. Так, акціонери акціонерного товариства, незалежно від їхньої кількості, мають право приймати рішення на загальних зборах, де воля окремих акціонерів трансформується в єдину волю юридичної особи [8,С.116].
І. В. Єлісєєв зазначає, що завдяки організаційній єдності стає можливим перетворити бажання багатьох учасників в єдину волю юридичної особи в цілому, а також несуперечливо виразити цю волю зовні.
На практиці може бути так, що юридична особа, маючи єдиного учасника, його випадково втратить (смерть). Як бути в такому випадку, чи припиняється юридична особа, яка не має жодного учасника? Це запитання є малодослідженим у правовій науці і викликає чимало дискусій.
Магістр