Зразок роботи
Фінансові правовідносини, як і будь-які інші, мають свою структуру, елементами якої є:
1) суб’єкти, тобто учасники правовідносин;
2) об’єкт;
3) юридичний і фактичний зміст.
Суб’єктами фінансових правовідносин є особи, які відповідно до фінансово-правових норм є реальними його учасниками. Слід розрізняти суб’єктів фінансового права і суб’єктів фінансових правовідносин.
Суб’єкт фінансового права - це носій передбачених правовими нормами суб’єктивних прав і обов’язків у сфері фінансової діяльності держави, який має потенційну можливість брати участь у правовідносинах. Його права та обов’язки зумовлені дією фінансово-правових норм, незалежно від участі суб’єкта в конкретних правовідносинах. У разі реалізації своїх прав і обов’язків він вступає у фінансові правовідносини як учасник (суб’єкт) правовідносин.
Традиційно розрізняють такі суб’єкти фінансових правовідносин:
1) адміністративно-територіальні утворення;
2) колективні суб’єкти;
3) індивідуальні суб’єкти.
До адміністративно-територіальних утворень належать держава, яка зазвичай виступає в особі уповноважених нею органів (Верховної Ради, Кабінету Міністрів, Президента України, Міністерства фінансів, Державної податкової адміністрації, Державного казначейства та ін.), і адміністративно-територіальні одиниці (наприклад, Автономна Республіка Крим, міста, райони).
Ці органи беруть участь, наприклад, у бюджетних правовідносинах:
- відповідно до норм Конституції України і Бюджетного кодексу України, вони мають право формувати відповідні бюджети;
- брати участь у відносинах з приводу державного кредиту: одержувати державні й місцеві позики тощо.
Колективними суб’єктами є органи державної влади й управління, територіальні громади в особі органів місцевого самоврядування, підприємства та установи різних форм власності, громадські організації.
Певне коло суб’єктів фінансових правовідносин становлять підприємства, установи, організації різних форм власності, які сплачують податки та інші обов’язкові платежі в бюджети чи фінансуються з бюджету, стають учасниками банківських і державних позик тощо.
Індивідуальними суб’єктами фінансових правовідносин є фізичні особи - громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, права і обов’язки яких більшою мірою пов’язані зі сплатою податків та неподаткових платежів.
Так, стаття 67 Конституції України встановлює, що кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, установлених законом. Окрім цього вони можуть брати участь у правовідносинах з приводу страхування, кредитування тощо.
Отже, фінансово-правові відносини виникають між такими суб’єктами:
1) між органами державної влади;
2) між органами державної влади та органами державного управління загальної компетенції;
3) між вищими органами та органами нижчого підпорядкування державного управління (у тому числі фінансовими);
4) між підприємствами і міністерствами, об’єднаннями;
5) між фінансовими органами (кредитними установами) і підприємствами та організаціями;
6) між фінансовими органами і громадянами;
7) між самими фінансовими органами (кредитними установами).
Об’єктом фінансових правовідносин є централізовані й децентралізовані фонди коштів. Об’єкт фінансових правовідносин завжди пов’язаний з інтересами держави, яку представляє уповноважений орган.
Саме за допомогою різних фондів держава забезпечує необхідними фінансовими ресурсами всі заходи, здійснення яких
