Адміністративно-правове регулювання охорони та збереженння матеріальної культурної спадщини в Україні (ID:282018)

3.2. Світовий досвід адміністративно-правового регулювання охорони та збереження матеріальної культурної спадщини Варто зазначити, що у сучасних умовах самі по собі адміністративно-правові засоби охорони і збереження культурної спадщини в окремо взятій країні можуть не дати відповідного результату. У цьому зв’язку, Україні був би не лише цікавий досвід зарубіжних країн у контексті охорони матеріальної культурної спадщини, але й вивчення способів збереження культурної спадищни на міжнародному рівні. Останній вид передбачає: а) співробітництво України з міжнародними організаціями у контексті збереження культурної спадщини; б) глобальний захист об’єктів світової культурної спадищни, до яких входять і об’єкти культурної спадщин України; в) співпраця з іноземними країнами на двосторонньому рівні. Конституції інших країн Європи передбачають збереження та охорону об’єктів культурної спадщини. Наприклад, Конституція Іспанії передбачає, що державна влада гарантує збереження та збагачення історичної, культурної та художньої спадщини народів Іспанії, а також цінностей, незалежно від їх юридичного статусу та майнового положення (стаття 46). Також державна влада заохочує та опікується здійсненням права кожного на доступ до культури. Якщо проаналізувати законодавство країн Європи, то ми можемо зробити висновок, що країни ЄС мають спеціальні акти про охорону культурної спадщини. Наприклад, до законодавства про охорону культурної спадщини Великобританії відносяться Акт про національну спадщину, Акт про музеї, Консультаційний лист про захист історичного середовища та інші. Особливістю законодавства Великобританії у цій сфері є в створення охоронних зон. Охоронні зони – райони, які представляють особливий архітектурно-історичний інтерес, зовнішній вигляд яких бажано зберегти. Зовнішній вигляд історичних регіонів залежить не тільки від стану окремих будов, але і від їх оточення – сучасних будівель, рекламних щитів, вітрин. В таких зонах контролюється знесення будівель, які навіть не відносяться до категорії пам`яток та суворо регламентується нове будівництво. У 2005 році було зареєстровано 9374 охоронних зон у Англії, віднесених Англійською Спадщиною [50, с. 150]. Закон України «Про охорону культурної спадщини» від 8 червня 2000 р., регулює правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об’єктів цієї спадщини в суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і прийдешніх поколінь. Закон містить ряд новел порівняно з попереднім законодавством. Насамперед, це стосується зміни об’єкта правового регулювання. Відповідно до міжнародно-правових традицій замість терміна «пам’ятки історії та культури», який традиційно вживався у радянському законодавстві, застосовано – «культурна спадщина», який за змістом значно ширший від попереднього. Визначення культурної спадщини дещо відрізняється від визначень, закріплених у законодавчих актах інших країн Європи. Наприклад, згідно Закону Іспанії «Про іспанську історичну спадщину» (Law on the Spanish Historical Heritage) іспанська спадщина складається з рухомих та нерухомих об’єктів художнього, історичного, палеонтологічного, археологічного, етнографічного, наукового та технічного інтересу. Вона також вміщає документальну, бібліографічну спадщину, археологічні місця, а також території природних місць, парків, садів, які мають художню, історичну цінність [50 ,с. 152]. Розглянемо міжнародну систему захисту та збереження культурної спадщини. Навіть поверховий розгляд нормативних актів, розроблених міжнародними організаціями, свідчить про відсутність документів направлених саме на музейну діяльність, проте, де які з них регулюють питання збереження рухомої спадщини.