Право інтелектуальної власності на комерційну таємницю (ID:292833)

ВИСНОВКИ У ході проведеної роботи, що спрямовувалась на глибоке дослідження комерційної таємниці як об’єкта права інтелектуальної власності сформовано ряд висновків. Останній базується на основі аналізу нормативно-правових актів, теоретичних джерел, юридичної періодики, досягнень юридичних наук та правозастосовної практики. Сучасна Україна – держава, у якій щодня відбувається процес інтенсивних суспільних змін, які окрім позитивних зрушень, несуть і негативні явища. До того ж, правова система України, у зв’язку з бажанням нашої держави стати членом Європейського Союзу та сформувати правове, соціальне та демократичне суспільство, перебуває у стані постійного реформування. Стає зрозумілим, що за таких нестабільних умов, в рази збільшується кількість правопорушень, в тому числі у сфері законодавства про комерційну таємницю. З огляду на це, правоволоділець найчастіше не в змозі правильно та у повному обсязі реалізувати свої права інтелектуальної власності, включаючи право на комерційну таємницю. Із цього випливає твердження, що законодавча діяльність держави у вищезгаданому напрямку має бути спрямована на забезпечення належного функціонування інституту комерційної таємниці. Також держава має гарантувати правомірну поведінку усіх суб’єктів в правовідносинах, що складаються у сфері правового регулювання комерційної таємниці. З метою зрозуміти першопричини прогалин у теперішньому цивільно-правовому регулюванні комерційної таємниці як об’єкта права інтелектуальної власності нами було проведено аналіз доктринальних положень правового регулювання комерційної таємниці в Україні, а саме досліджено його історико-правовий та законодавчий аспекти. В ході роботи було встановлено, що розвиток українського законодавства про комерційну таємницю пройшов декілька етапів, кожен з яких охарактеризовано у Підрозділі 1.1. даного дослідження: 1) з 1917 р. до 1920 р.; 2) з 1921 р. до 1929 р.; 3) з 1930 р. до 1991 р.; 4) з 1991 р. – дотепер. Станом на сьогодні, основними складовими нормативно-правової бази з питань права інтелектуальної власності на комерційну таємницю в Україні вважаються: 1. Міжнародно-правові документи, що прямо чи побічно декларують право інтелектуальної власності на комерційну таємницю: Євразійська патентна конвенція, Конвенція про заснування Всесвітньої організації інтелектуальної власності, Паризька конвенція про охорону промислової власності. 2. Конституція України, в якій фактично відсутні положення, що детально регулюють право інтелектуальної власності на комерційну таємницю, проте її ідеологія дозволяє говорити про необхідність всебічної нормативної регламентації даної сфери. 3. Кодифіковані нормативно-правові акти, що стосуються регламентації права інтелектуальної власності на комерційну таємницю та відповідальності за його порушення: Цивільний кодекс України, Господарський кодекс України, Кримінальний кодекс України. 4. Спеціальні закони, які регламентують суспільні правовідносини, що складаються у сфері використання та охорони комерційної таємниці (наприклад, Закони України «Про інформацію», «Про захист від недобросовісної конкуренції»). 5. Інші нормативно-правові акти, що ухвалюються міністерствами та відомствами України (для прикладу, Постанова Кабінету Міністрів України «Про перелік відомостей, що не становлять комерційної таємниці»). 6. Локальні нормативні акти підприємств, установ, організацій (наприклад, положення про забезпечення цілісності комерційної таємниці на підприємстві). Варто зазначити, що Цивільний кодекс України прямо відносить комерційну таємницю до об’єктів права інтелектуальної власності. Про це, зокрема, свідчить назва Глави 46 Кодексу – «Право інтелектуальної власності на комерційну таємницю». Що стосується поняття комерційної таємниці, то під останньою зазвичай розуміють виробничу, науково-технічну, управлінську, фінансову та іншу документовану інформацію, яку використовують для досягнення комерційних цілей (одержання прибутку, запобігання втратам, одержання добросовісної переваги над конкурентами), що не є загальновідомою, загальнодоступною та яку суб’єкт господарювання вважає конфіденційною (тобто інформацією із обмеженим доступом) [2, с. 176]. Для прикладу, типовою інформацією, що становить комерційну таємницю зазвичай вважають відомості про: фінансову діяльність підприємства (прибуток, кредити, товарообіг, фінансові звіти, комерційні задуми, стан банківських рахунків тощо); виробництво та продукцію підприємства (технологічні процеси та прийоми, устаткування, технічні специфікації існуючої та перспективної продукції тощо); наукові розробки підприємства тощо. Зауважуємо, що характерними особливостями (ознаками) комерційної таємниці як об’єкта права інтелектуальної власності є: нематеріальність, відсутність загальновідомості, незагальнодоступність, оборотоздатність та ін. У свою чергу, суб’єктами права на комерційну таємницю вважаються особи, яким належать майнові права інтелектуальної власності на неї та особи, які отримали доступ до неї на договірних підставах. Також, стає зрозумілим, що під змістом права інтелектуальної власності на комерційну таємницю розуміється весь обсяг майнових прав на останню, а саме: право на використання комерційної таємниці, виключне право дозволяти використання комерційної таємниці, виключне право перешкоджати неправомірному розголошенню, збиранню або використанню комерційної таємниці тощо. Проте, на наш погляд, найбільшу практичну цінність несе та частина дослідження, що стосується сучасного стану цивільно-правової охорони (захисту) комерційної таємниці як об’єкта права інтелектуальної власності. Під цивільно-правовою охороною комерційної таємниці ми розуміємо сукупність організаційно-правових заходів та форм захисту, що застосовуються методами цивільного права, проти порушників суб’єктивного права на комерційну таємницю, спрямованих на відшкодування збитків, які завдані цим правопорушенням. Щодо форм захисту комерційної таємниці, то в Україні найчастіше використовуються договірна та судова форми. Сутність договірної форми захисту конфіденційної інформації, що має комерційну цінність полягає у включенні до цивільних угод, що укладаються за участю суб’єкта господарювання, який є власником такої інформації, положень щодо охорони комерційної таємниці. Також, в Україні дедалі частіше практикується підписання договору про нерозголошення комерційної таємниці. Аналіз судової форми захисту свідчить про те, що суди мають певні труднощі при застосуванні норм права про цивільно-правову відповідальність за порушення вимог щодо охорони комерційної таємниці. Також варто звернути увагу на проблеми у сфері права інтелектуальної власності на комерційну таємницю, що виникають завдяки бездіяльності українського законодавця, а саме: відсутність Закону України «Про охорону комерційної таємниці»; недостатність переліку відомостей, що не становлять комерційної таємниці; наявність великої кількості прогалин у законодавстві, що регламентує використання та охорону комерційної таємниці; неоднозначне трактування поняття «комерційна таємниця» у різних законодавчих актах України та відсутність в нормативно-правових актах України визначення універсальних об’єктів, які належать до комерційної таємниці. Шляхи вирішення даних проблем окреслено нами у Підрозділі 2.3. даного дослідження. Отож, узагальнюючи вищевикладене, можна стверджувати, що у даній роботі було здійснено комплексну характеристику права інтелектуальної власності на комерційну таємницю в Україні, а саме: проаналізовано історико-правовий та законодавчий аспекти розвитку цивільно-правового регулювання права інтелектуальної власності на комерційну таємницю в Україні; визначено акти, що складають нормативно-правову базу з питань права інтелектуальної власності на комерційну таємницю; запропоновано дефініцію комерційної таємниці та наведено характерні особливості (ознаки) останньої; окреслено коло суб’єктів права на комерційну таємницю; розкрито зміст прав інтелектуальної власності на комерційну таємницю та визначено строк їх чинності; охарактеризувано поняття цивільно-правової охорони комерційної таємниці; досліджено питання формування договірних зобов’язань щодо охорони інформації, що складає комерційну таємницю та захисту права на комерційну таємницю в судовому порядку; проведено аналіз проблем цивільно-правового регулювання та охорони комерційної таємниці та окреслено шляхи їх вирішення. Поставлені перед нами завдання вважаємо виконаними.