Зразок роботи
1.1. ПОНЯТТЯ ПРАВОВОЇ ПОВЕДІНКИ
Одним із видів людської діяльності є поведінка людини, яка перш за все спрямована на безпосереднє задоволення її потреб та до¬сягнення певних особистих інтересів, а також зайняття відповідальної позиції у сфері суспільних відносин. Поведінка людей має різні форми виразу, мотиви, цілі, наслідки, вона може регулюватись нормами пра¬ва або бути поза сферою правового регулювання (наприклад, відноси¬ни дружби, захоплення музикою, спортивними іграми). Та поведінка людей, що регулюється нормами права, зумовлює виникнення правової поведінки. Зважаючи на те, що поведінка як така – явище багаторівневе, його не можна повно розкрити в якійсь одній конкретно-науковій моделі, але в контексті правової поведінки існує відповідний варіант дефініцій, який в першу чергу зосереджує свою увагу на ключових для юриспруденції і теорії держави і права моментах. Але перед тим, як визначити сучасні погляди на явище правової поведінки, потрібно проаналізувати ґенезу її розвитку для того, аби повноцінно зрозуміти її суть.
Передумови вивчення сутності поведінки були сформовані ще античними філософами, котрі намагалися обґрунтувати зумовленість активності (поведінки) людей і тварин. Так, Демокріт, пов’язував активність живих істот із задоволенням власних потреб. Доволі важливою потребою він вважав «добрий стан духу», при чому вказував, що цей стан (евтюмія) протиставляється аморальному життю, яке ототожнювалось із повільною смертю. Арістотель пояснював механізм поведінки людини в трактаті «Про душу»(1): «Душа є ніби початок живих істот, це є те, чим ми перш за все живемо, відчуваємо і думаємо». Душа ж, за словами Арістотеля, - це ентелехія, тобто здійснення цілеспрямованого процесу, зумовленість його через мету. Античні філософи небезпідставно вважаються основоположниками дослідження сутності поведінки людини. Вони розглядали її як детерміновану, пряму або опосередковану, вважаючи, що на неї можуть впливати внутрішні потреби, середовище існування, умови життя. В період середньовіччя передумовою моральної поведінки вважалася свобода волі.
Магістр