Зразок роботи
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКА ДЕРЖАВНА АКАДЕМІЯ ВОДНОГО ТРАНСПОРТУ
ІМЕНІ ГЕТЬМАНА ПЕТРА КОНАШЕВИЧА-САГАЙДАЧНОГО
Кафедра кримінального права
Кримінальне право
Кримінальна відповідальність за розголошення даних оперативно-розшукової діяльності, досудового розслідування
Курсова робота
студентки 1213 групи
юридичного факультету
Кузьмінської Дарини Сергіївни
Науковий керівник: доцент, к.ю.н., Киренко С.Г.
Київ 2015
ЗМІСТ
ВСТУП……………………………………………………………………………..3-5
РОЗДІЛ I. ХАРАКТЕРИСТИКА ОПЕРАТИВНО-РОЗШУКОВОЇ ДІЯЛЬНІСТІ ТА ДОСУДОВОГО РОЗСЛІДУВАННЯ ТА ПРИЧИНИ РОЗГОЛОШЕННЯ ДАНИХ, ЩО СТАНОВЛЯТЬ ТАЄМНИЦЮ СЛІДСТВА
1.1.Загальна характеристика оперативно-розшукової діяльності та досудового розслідування…………………………………………………………..................6-10
1.2.Причини розголошення інформації, що становить таємницю досудового слідства та оперативно-розшукової діяльності…………..................................11-14
РОЗДІЛ II. КРИМІНАЛЬНО - ПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА РОЗГОЛОШЕННЯ ДАНИХ ОПЕРАТИВНО РОЗШУКОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТА ДОСУДОВОГО РОЗСЛІДУВАННЯ
2.1. Cуб’єктивні ознаки злочину……………………………………………….15-18
2.2. Об’єктивні ознаки злочину………………………………………………...19-20
РОЗДІЛ III. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА РОЗГОЛОШЕННЯ ДАНИХ ОПЕРАТИВНО - РОЗШУКОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТА ДОСУДОВОГО РОЗСЛІДУВАННЯ
3.1. Порівняльно-правова характеристика кримінальної відповідальністі за розголошення даних попереднього слідства за КК РФ та інших країн СНД та Європи…………………………………………………………………………21-25
3.2. Недоліки та правові пропозиції щодо вдосконалення 387 ст. ККУ………………………………………………………………………………26-32
Висновки………………………………………………………………………...33-35
Список використаних джерел………………………………………………….36-38
ВСТУП
Актуальність теми дослідження. Важливим питанням, яке може істотно вплинути на хід кримінального провадження, завдати шкоди правам, свободам і законним інтересам учасників кримінального судочинства, стати на заваді встановлення обставин, що підлягають доказуванню і мають значення для кримінального провадження є розголошення відомостей, одержаних під час досудового розслідування. Щоб запобігти цьому законом встановлена заборона розголошувати такі відомості, а в разі необхідності окремі відомості можна розголосити лише з дозволу слідчого або прокурора.
Так, згідно зі ст. 222 КПК дані досудового розслідування за загальним правилом не можуть бути розголошені. Відомості досудового розслідування можна розголошувати лише з дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим. У необхідних випадках слідчий, прокурор попереджає осіб, яким стали відомі відомості досудового розслідування, у зв'язку з прийняттям в ньому участі, про їх обов'язок не розголошувати такі відомості без його дозволу.
Така заборона зумовлена тим, що передчасне розголошення даних розслідування може перешкодити встановленню істини в справі, зокрема призвести до знищення доказів співучасниками кримінального правопорушення або іншими зацікавленими в результатах кримінального провадження особами, створить умови для ухилення осіб, причетних до вчинення кримінального правопорушення тощо. Крім того, передчасне і неконтрольоване розголошення даних досудового розслідування може завдати шкоди не тільки повному і об'єктивному дослідженню обставин кримінального провадження, але й законним інтересам потерпілого, свідка, інших учасників кримінального судочинства.
Тому для того, щоб не допустити небажану втрату відомостей про обставини досудового розслідування у кримінальному провадженні прокурор, слідчий у необхідних випадках попереджають будь-кого з учасників судочинства (свідків, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача, захисника, експерта, спеціаліста, перекладача, понятих та інших осіб), незалежно від джерела чи способу отримання ними даних досудового розслідування і ступеня поінформованості, про обов'язок не розголошувати без їх дозволу даних досудового розслідування, які їм стали відомі. Винні в цьому несуть кримінальну відповідальність за ст. 387 КК України.
Мета і завдання роботи. Метою даної роботи є з’ясування складу злочину та межі кримінальної відповідальності за злочин, передбаченого статтею 387 ККУ, а саме за розголошення даних оперативно – розшукової діяльності та досудового розслідування.
Для досягнення поставленої мети визначено наступні завдання:
1. Охарактеризувати оперативно-розшукову діяльність та досудове розслідування;
2. З’ясувати мотив, мету, суб’єктивні та об’єктивні причини розголошення інформації, що становить таємницю досудового розслідування;
3. Дати кримінально правову характеристику злочину, передбаченого ст. 387 ККУ, а саме встановити його суб’єктивні і об’єктивні ознаки;
4. Аналізувати недоліки статті та надати правові пропозиції щодо її вдосконалення.
Об'єктом дослідження є нормативно-правова база, яка регламентує кримінальну відповідальність за вчинення злочину, передбаченого за ст. 387 ККУ.
Предметом дослідження є суб’єктивні та об’єктивні ознаки злочину, передбаченого статтею 387 ККУ.
Теоретичну базу дослідження становлять нормативно правова база, а саме Конституція України, Кримінальний кодекс України, Кримінально-процесуальний кодекс України, монографії, наукові статті, підручники та посібники з кримінального права, зокрема Бажанова М.І., Сташиса В.В., Тація В.Я., В. Волошина, І. Гора, А. Крилова, І. Кутазова, П. Тепляшкіна, А.О. Ляша, П. С. Матишевського, Г.Ф. Горського, З.А. Тростюка, В.І. Тютюгіна та ін.
Структура роботи. Структурно курсова робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків та списку використаних джерел.
РОЗДІЛ I.
ХАРАКТЕРИСТИКА ОПЕРАТИВНО-РОЗШУКОВОЇ ДІЯЛЬНІСТІ ТА ДОСУДОВОГО РОЗСЛІДУВАННЯ ТА ПРИЧИНИ РОЗГОЛОШЕННЯ ДАНИХ, ЩО СТАНОВЛЯТЬ ТАЄМНИЦЮ СЛІДСТВА
1.1. Загальна характеристика оперативно-розшукової діяльності та досудового розслідування
Взагалі необхідність оперативно-розшукової діяльності викликається, насамперед, небезпекою здійснюваного правопорушення, формою умислу чи таємним способом їх вчинення. Проте наслідки багатьох протиправних дій, що сталися через необережність, халатність або непрофесійність часто бувають більш тяжкими, ніж умисні злочини (наприклад, загибель людей при виробничих аваріях, отруєннях, транспортних катастрофах і т. ін.). В таких випадках винуватці можуть вдаватись до маскування своєї причетності, реальних фактів, використовують хитромудрі засоби для приховування істини, ліквідації слідів злочину і навіть самого факту того, що сталося. В подібних ситуаціях для «пошуку і фіксації фактичних даних про протиправну діяльність окремих осіб та груп», поряд із кримінально-процесуальними заходами, слід також здійснювати заходи оперативно-розшукової діяльності [1].
Саме поняття «оперативно-розшукової діяльність» законодавчо закріп-лено у ст. 2 Закону України "Про оперативно-розшукову діяль¬ність", згідно з якою оперативно-розшукова діяльність — це система гласних і негласних пошукових, розвідувальних та контррозвідувальних заходів, що здійснюються із застосуванням оперативних та оперативно-технічних засобів. Вона являє собою діяльність спеціально уповноважених державних органів законодавчої, виконавчої та судової влади та оперативних підрозділів у межах їхньої компетенції по виконанню покладених на них обов’язків та пошуку і фіксації фактичних даних про протиправну діяльність окремих осіб та груп, розвідувально - підривну діяльність спеціальних служб іноземних держав та організацій з метою припинення правопорушень та в інтересах кримінального судочинства, з метою отримання інформації в інтересах безпеки громадян, суспільства і держави.
Як бачимо, поняття оперативно-розшукової діяльності передбачає її комплексний характер і у залежності від вирішення тих або інших завдань можна виділити три основні її напрямки: пошуковий, розвідувальний, контррозвідувальний. Характерним для всіх напрямків оперативно-розшукової діяльності є їх захисний характер, направлений на створення умов, що забезпечують безпеку визначених законом об’єктів від злочинних посягань, на усунення причин і умов вчинення злочину, своєчасне виявлення і припинення протиправної поведінки.
До суб'єктів оперативно - розшукової діяльності належать:
1. працівники оперативних підрозділів, які мають право здійсню¬вати оперативно-розшукові заходи;
2. оперативні підрозділи, до компетенції яких входить здійснен¬ня оперативно-розшукової діяльності;
3. особи, які за їх згодою залучені до підготовки і здійснення оперативно-розшукових заходів і конфіденційно співпрацюють з
оперативними підрозділами;
4. особи, які гласно і відкрито сприяють діяльності оперативного підрозділу.
Оперативно-розшукова діяльність здійснюється оперативними підрозділами:
1. Міністерства внутрішніх справ України — кримінальною, транспортною та спеціальною міліцією, спеціальними підроз¬ділами з боротьби з організованою злочинністю, забезпечення безпеки працівників суду, правоохоронних органів і учасників кримінального судочинства;
2. Служби безпеки України — розвідкою, контррозвідкою, військовою контррозвідкою, захисту національної держав¬ності, спеціальними підрозділами по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю, оперативно-технічними, внутріш¬ньої безпеки, оперативного документування, боротьби з теро¬ризмом і захисту учасників кримінального судочинства та пра¬цівників правоохоронних органів;
3. Прикордонних військ України — розвідувальним органом Дер¬жавного комітету у справах охорони державного кордону Ук¬раїни, підрозділами з оперативно-розшукової роботи;
4. Управління державної охорони — підрозділом оперативного за-безпечення охорони виключно з метою забезпечення безпеки
осіб та об'єктів, щодо яких здійснюється державна охорона;
5. Органів державної податкової служби — оперативними підроз¬ділами податкової міліції;
6. Органів і установ Державного департаменту України з питань виконання покарань — оперативними підрозділами;
7. Розвідувального органу Міністерства оборони України — опера-тивними, оперативно-технічними, власної безпеки.
Здійснення оперативно-розшукової діяльності іншими підрозді¬лами зазначених органів, підрозділами інших міністерств, відомств, громадськими, приватними організаціями та особами забороняється.
Таким чином, оперативні працівники, здійснюючи оперативно-розшукову діяльність, зобов’язані постійно враховувати те, що, незважаючи на її, переважно, негласний характер і різноманітність завдань, всі оперативно-розшукові заходи мають здійснюватися виключно у рамках чинного законодавства.
За законом переважна більшість кримінальних проваджень повинна проходити стадію досудового розслідування. Сама успішність виконання завдань цієї стадії залежить не тільки від професійної майстерності працівників органів розслідування та оперативних підрозділів, але й законодавчого врегулювання їх діяльності. Розслідування зветься досудовим (попереднім) тому, що воно передує провадженню в суді, де здійснюється судове слідство та приймається від імені держави рішення в справі.
Відповідно до п.5 ст.3 КПК України, досудове розслідування – це стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.
Ця стадія має, по-перше, чітко окреслені межі в системі кримінального процесу- від постанови про порушення кримінальної справи до винесення остаточного рішення, яким завершується провадження розслідування; по-друге, стадія має свою процесуальну форму та свій зміст, що визначаються її завданнями. [2]
Завдання стадії досудового розслідування полягають у: 1) швидкому та повному розкритті злочину та притягненні осіб, винних у його вчиненні, до участі в справі як обвинувачених і охорони від необґрунтованого притягнення осіб, не причетних до вчинення злочину; 2) вжиття заходів до відшкодування шкоди, завданої злочином; 3) виявлення причин вчинення злочину та умов, які цьому сприяли, і вжиття заходів до їх усунення.
Тільки виконання завдань даної стадії є підставою для винесення органом досудового розслідування рішення про передачу справи до наступної, вже судової стадії кримінального процесу, або ж про закінчення провадження шляхом закриття справи. Неналежне виконання завдання органом досудового розслідування, допущенні ним помилки, прорахунки, порушення вимог кримінально-процесуального закону можуть бути підґрунтям і для появи судової помилки, як про це свідчить практика.