Зміст
ВСТУП
Розділ 1. ІСТОРИКО-ПРАВОВІ ПЕРЕДУМОВИ ВИНИКНЕННЯ ЛИТОВСЬКИХ СТАТУТІВ НА ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ У ПЕРІОД ХІV – ХVІ СТ.
Розділ 2. КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО ЯК ВАЖЛИВА СКЛАДОВА ЛИТОВСЬКИХ СТАТУТІВ
2.1 Кодифікація правових норм у Литовських статутах
2.2 Поняття кримінально-карних діянь (злочину) за Литовським статутом
2.3 Кримінальна відповідальність за злочини - покарання за Литовським статутом
Розділ 3. СПРАВА ПРО ВБИВСТВО КНЯЗЯ САНГУШКА – ІСТОРИЧНИЙ ПРИКЛАД КРИМІНАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ ЗА ЛИТОВСЬКИМ СТАТУТОМ
ВИСНОВКИ
Підсумовуючи приведений у роботі матеріал, можна прийти до таких висновків.
Унікальність Литовських статутутів полягає у тому, що в них органічно поєднаними пластами увійшли, зокрема, деякі положення Руської Правди, норми звичаєвого (українського, білоруського та литовського) права, ряд пунктів з польських та німецьких судебників, у тому числі з “Саксонського Зерцала”, яке у той час значною мірою вплинуло на формування правових систем Центрально-Східної Європи.
Статут 1529 p. закріплював права і привілеї шляхти як землевласницького стану, у ньому головна увага приділялася правовому регулюванню земельної власності.
Значного розвитку у Литовському Статуті набуло спадкове право, у якому визнавали спадкоємцями за законом дітей, братів, сестер, батьків та інших кровних родичів. Статут Великого князівства Литовського дозволяв «усім станам шляхетського народу» вільно розпоряджатися маєтками, з тим щоб на свій розсуд їх віддавати, продавати, дарувати, поміняти і на церкву записати, за борги передати і в заставу віддати». Проте найбільше уваги у Статуті 1529 року було приділено злочинам та покаранню за їх вчинення. Так, у Статуті отримали закріплення такі інститути кримінального права, як поняття кримінально караних діянь, суб'єкт і об’єкт кримінального процесу, умисні злочини та злочини, вчинені з необережності, презумпція невинності, готування або замах на вчинення кримінально караного діяння, вчинення злочину групою осіб або у складі групи осіб, поняття та види покарання, злочини проти життя та здоров’я, злочини проти власності.
Норми процесуального права за Статутом не мали істотних відмінностей між цивільними та кримінальними справами. Судочинство починалося за заявою заінтересованої сторони — потерпілого або його родичів. Увесь процес мав позовний характер. Позивач повинен був самостійно зібрати усі докази, подати їх суду і підтримувати обвинувачення.
Зрозуміло, що за Литовськими статутами кримінально-правові норми мали відкрито класовий харак¬тер - життя, майно, честь і особиста гідність представників панівних станів, передусім шляхти, захищалися посиленими санкціями. Зрештою, законодавцями і укладачами Статутів були представники правлячої верхівки. Тим не менше, це ніяк не применшує історико-правове значення Литовських статутів.
Велике значення проведеної тоді роботи знайшло відображення хоча б у тому, що кодифіковане право на століття пережило саме Велике князівство Литовське. Воно ще в 1819 році друкувалося як збірник чинного законодавства. Для Лівобережної України воно було чинним майже до половини ХIX століття, а у наш час воно має важливе теоретико-пізнавальне значення.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
Магістр