Зміст
ВИСНОВОК
Галицько-Волинське князівство, яке утворилось на західних землях Київської Русі після її занепаду, увідрало в себе багату історичну спадщину цього першого могутнього слав’янського державного утворення, і перш за усе основні риси адміністративної і правової систем того часу. Знаходячись у самому центрі Європи, межуючи з багатьма західними монархіями, Галицько-Волинська держава одночасно збагатилась і традиціями західної цивілізації, яку принесли з собою чисельні нації і народності, що населяли її землі – німці, угорці, литовці, поляки, євреї. Цей своєрідний симбіоз східної і західної культур створив своєрідне соціальне середовище на галицько-волинських землях, яке наклало свій відбиток на усі сфери життя – політичну, культурну, господарчу, правову.
Розглянута в роботі правова система тогочасної Галичини і Волині увібрала у себе кращі традиції права Київської Русі, зокрема, вона сформувалась на правових нормах Руської Правди. Проте під впливом історичних подій ці номи зазнавали не одної кодифікації і були пристосовані до умов того часу, зокрема, до потреб Великого князя і правляччої верхівки. Вивчаючи ці норми, ми бачимо, що сучасна правова система Української держави виникла не на порожньому мвсці, а мала свої витоки з правових традицій, що сформувались на наших землях майже тисячоліття тому. Цікавим є те, що у стародавніх нормах права ми дуже часто зустрічаємо ті ж самі проблеми і способи їх вирішення, які і сьогодні зустрічаються у положеннях цивільного, кримінального і адміністративного вітчизняного законодавств.
Отже, таке спадкоємництво, з одного боку, засвідчує історичне коріння сучасної української юриспруденції, а з другого – дозволяє нам краще розуміти нашу власну історію і ті історичні чинники, які через декілька століть після розпаду Галицько-Волинської держави привели до появи у 1991 році на геополітичній карті світу нової незалежної держави – України.
Магістр