ПРАВЛІННЯ ТА РЕФОРМИ ДІОКЛЕТІАНА (ID:3144)

ВСТУП 1. СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНА КРИЗА РИМСЬКОЇ ІМПЕРІЇ ДО ПРАВЛІННЯ ДІОКЛЕТІАНА (ІІІ ст. н. е.) 2. ПЕРІОД ПРАВЛІННЯ ДІОКЛЕТІАНА І ПІДНЕСЕННЯ РИМСЬКОЇ ДЕРЖАВИ. 3. РЕФОРМИ ДІОКЛЕТІАНА ТА ЇХ ІСТОРИЧНЕ ЗНАЧЕННЯ. ВИСНОВКИ На основі залучення історичних джерел та вивчення наукової та навчальної літератури у роботі була розглянута проблема соціально-політичного розвитку Римської імперії в ІІІ ст. н.е. до і за період перебування на престолі імператора Діоклетіана. При цьому головна увага була приділена тим аспектам проблеми, які пов’язані з кризою суспільно-політичного устрою держави і проведеним у зв’язку з цим реформам. Після вбивства солдатами імператора Севера (235 р. н.е.) для Римської імперії настали важкі часи. Характерними рисами політичного життя римлян протягом ряду десятиліть були: часта зміна імператорів, чисельні спроби узурпації імператорської влади, з’ясування питання про те, хто буде правити державою, за допомогою збройної сили. Роль сенату в управлінні державою поступово зменшувалась. В римських збройних силах в цей період відбувались значні перетворення. Важливий вплив на ставлення солдат до центральної влади мали не тільки процеси провінціалізації та варваризації римських збройних сил, але й створення в них в середині ІІІ ст. н.е. кількох провінційних угрупувань. Політичне життя римської держави в ІІІ ст. н.е. протікало за активної участі римської армії - одним з характерних явищ соціально-політичного життя Римської імперії періоду кризи III століття були спроби узурпації імператорської влади. Деяким з проголошених в провінціях узурпаторів вдавалось розповсюдити свою владу на значну частину римських володінь і чинити опір “законним” імператорам досить довгий час. В період кризи III століття склались сприятливі умови для поглиблення соціальних протиріч в римському суспільстві. В цей час відбулось кілька досить великих народних рухів. Період кризи був часом пошуків правителями імперії шляхів подолання труднощів та напруженої політичної боротьби. Кожен з правлячих в той період римських імператорів по-різному уявляв, за допомогою яких засобів можна добитись зміцнення позицій центральної влади та відновити спокій в державі. Це був особливий період політичної історії Римської імперії, який лежав між періодом Ранньої Імперії (або Принципату) та періодом Пізньої Імперії (або Домінату). Головним змістом цього періоду була неможливість нормального функціонування політичної системи Принципату та пошуки правителями імперії іншої політичної системи, котра б відповідала новим вимогам часу. До деякої міри це вдалося імператору Діоклетіану, який провів цілий комплекс реформ: управління, фінансову, військову, податкову, грошову, правову. Діоклетіан запровадив тетрархію як вимушену тимчасову форму правління, оновив склад імператорської ради, ввівши туди правників і фінансових чиновників. Була проведена кадрова реформа, створені нові відомства, до яких були залучені чиновники з різних верств населення. Більшої самостійності було надано провінціям з одночасним новим адміністративним поділом держави при дотриманні суворої централізації влади. Суттєві реформи були проведені у війську, зміненна система управління армією, створено додаткові формування, посилено дисципліну і з одночасним наданням пільг і привілеїв солдатам. Була введена прозора пряма система оподаткування, яка забезпечувала усі державні видатки і значно зміцнила казну. За часів Діоклетіана були викарбувані повноцінні золоті і мідні монети, що укріпило фінансову систему держави. Були відновлені старі релігійні традиції римлян і видані едикти на заборону християнства. У цілому вжиті Діоклетіаном заходи припинили процес руйнування Римської імперії, внесли стабільність у суспільство, дозволили розширити територіальні володіння і зміцнити кордони, що поклало край кризовим явищам ІІІ століття. Реформи і перетворення, розпочаті Діоклетіаном, були продовжені його наступником Константином, який започаткував історичний процес поділу Римської імперії на Східну і Західну. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ