0 800 330 485
Працюємо без вихідних!
Гаряча лінія
Графік роботи
Пн - Пт 09:00 - 20:00
Сб - Нд 10:00 - 17:00
Пишіть в чат:
Для отримання інформації щодо існуючого замовлення - прохання використовувати наш внутрішній чат.

Щоб скористатися внутрішнім чатом:

  1. Авторизуйтеся у кабінеті клієнта
  2. Відкрийте Ваше замовлення
  3. Можете писати та надсилати файли Вашому менеджеру

Міжнародне гуманітарне та Міжнародне кримінальне право (ID:333106)

Тип роботи: курсова
Дисципліна:Право, юридичні
Сторінок: 28
Рік виконання: 2020
Вартість: 150
Купити цю роботу
Зміст
ПИСАТЬ ВИБЕР ИЛИ ВАТСАП +380974440561 ИЛИ ПОЧТА 888sports.es@gmail.com Зміст 1. Вступ 2. Міжнародне гуманітарне право I. Поняття та історичний розвиток Міжнародного гуманітарного права(далі МГП) II. Джерела та принципи МГП III. Сфера дії МГП IV. Поняття комбатант і коло осіб яке воно охоплює. Різниця між комбатантами і не комбатантами. V. Захист поранених та хворих під час збройного конфлікту. VI. Статус військовополонених під час збройного конфлікту. VII. Окупація та захист цивільних осіб. VIII. Правове обмеження засобів ведення боротьби. 3. Міжнародне кримінальне право. I. Поняття та історичний розвиток міжнародного кримінального права(далі МКП). II. Джерела та принципи МКП III. Класифікація злочинів відповідно до МКП. IV. Міжнародний кримінальний суд як основний орган міжнародного кримінального правосуддя. V. Співробітництво держав у боротьбі з міжнародною злочинністю.Роль Інтерполу. VI. Поняття і види екстрадиції відповідно до норм МП 4. Висновки. 5. Список використаних джерел.
Не підійшла ця робота?
Ви можете замовити написання нової роботи "під ключ" із гарантією
Замовити нову
Зразок роботи
Розділ 2. Міжнародне гуманітарне право. Міжнародне гуманітарне право (право війни, право збройних конфліктів) — сукупність міжнародно-правових норм і принципів, які регулюють захист жертв війни, а також обмежують методи і засоби ведення війни. Українське законодавство визначає міжнародне гуманітарне право (право збройних конфліктів) як систему міжнародно визнаних правових норм і принципів, які застосовуються під час збройних конфліктів, встановлюючи права і обов’язки суб’єктів міжнародного права щодо заборони чи обмеження використання певних засобів і методів ведення збройної боротьби, забезпечуючи захист жертв конфлікту та визначаючи відповідальність за порушення цих норм. Міжнародне право збройних конфліктів кодифіковано у Гаазьких конвенціях та деклараціях 1899 і 1907 років, Женевських конвенціях про захист жертв війни 1949 року і Додаткових протоколах до них 1977 року, резолюціях Генеральної Асамблеї ООН та інших документах.Окремі обмеження, встановлені міжнародним гуманітарним правом, поширюються і на збройні конфлікти неміжнародного (внутрішнього) характеру. Підрозділ I Поняття та історичний розвиток міжнародного гуманітарного права Міжнародне гуманітарне право (право війни, право збройних конфліктів) — сукупність міжнародно-правових норм і принципів, які регулюють захист жертв війни, а також обмежують методи і засоби ведення війни. Термін «міжнародне гуманітарне право» вперше був запропонований в 50-х рр.. XX в. відомим швейцарським юристом Жаном Пікте. За порівняно невеликий період він отримав широке розповсюдження і визнання спочатку в публіцистиці, в юридичній літературі, а потім увійшов в назву Женевської дипломатичної конференції (1974-1977) з питання про підтвердження і розвиток міжнародного гуманітарного права, застосовного в період збройних конфліктів. Початок розвитку міжнародного гуманітарного права в XX в., як правило, пов'язують із прийняттям 22 серпня 1864 на дипломатичній конференції в Женеві Конвенції про поліпшення долі поранених і хворих воїнів під час сухопутної війни 1864 року. За пропозицією Анрі Дюнана був створений комітет, що складався з однодумців Дюнана, так званий В«Комітет п'ятиВ», однією з основних цілей якого була розробка міжнародних гуманітарних принципів, а також вивчення можливості створення в кожній країні добровільного суспільства допомоги, члени якого будуть навчатися і готуватися в мирний час до надання допомоги військово-медичній службі під час воєнних дій. Надалі 6 саме цей комітет з'явився засновником КомітетуЧервоного Хреста, а з 1880 р. став називатися Міжнародним комітетомЧервоного Хреста. Найважливішим нововведенням у міжнародне право, внесеним Женевською конвенцією 1864 р., було поняття нейтральності в тому вигляді, в якому його запропонував Дюнан. Лікарі та інший медперсонал не повинні вважатися беруть участь у воєнних діях і не підлягають захопленню в полон. У Конвенції обмовлялося, що завжди і скрізь пораненим має опинятися повагу та проводитися однакове лікування, незалежно від того, на чиїй стороні вони билися [4, c. 185]. У Женевської конвенції 1864 р. утримувалося всього 10 статей, але вони заклали фундамент, який послужив основою для подальшого розвитку міжнародного гуманітарного права. Ці статті зачіпали суттєві моменти: військові санітарні вози і госпіталі були визнані нейтральними, їм забезпечувалися захист і повагу; нейтральність поширювалася на армійських священиків, виконуючих свої обов'язки; якщо вони потрапляли в руки супротивника, вони повинні були бути звільнені і повернуті в власний табір; необхідно було з повагою ставитися до мирного населення, прийшов на допомогу пораненим; пораненим і хворим воїнам необхідно було забезпечити догляд, незалежно від того, на чиїй стороні вони воювали; знак червоного хреста на білому полі мав позначати госпіталі і медперсонал для забезпечення їм захисту. Підрозділ II Джерела та принципи міжнародного гуманітарного права Основними принципами міжнародного гуманітарного права є: a. гуманізація збройних конфліктів; b. обмеження воюючих сторін у методах і засобах ведення війни; c. міжнародно-право вий захист жертв війни; d. охорона цивільних об'єктів і культурних цінностей; е. захист інтересів нейтральних держав; 1. дії військових з'єднань з підтримання громадського порядку ґрунтуються на повазі прав людини; g. заборона завдання шкоди противнику, яка несумісна з метою війни - знищення або послаблення його військової могутності. Як і всі галузі міжнародного права, гуманітарне право, що застосовується п ід час збройного конфлікту, вміщує низку основних принципів, за якими будується система цієї галузі. Саме вони забезпечують певну єдність і системність його норм. У них акумулюється аналіз усіх джерел міжнародного гуманітарного права: законів і звичаїв ведення війни; декларацій, конвенцій, протоколів тощо.