Зразок роботи
Розділ 2.
Міжнародне гуманітарне право.
Міжнародне гуманітарне право (право війни, право збройних конфліктів) —
сукупність міжнародно-правових норм і принципів, які регулюють захист жертв війни, а
також обмежують методи і засоби ведення війни.
Українське законодавство визначає міжнародне гуманітарне право (право збройних
конфліктів) як систему міжнародно визнаних правових норм і принципів, які застосовуються
під час збройних конфліктів, встановлюючи права і обов’язки суб’єктів міжнародного права
щодо заборони чи обмеження використання певних засобів і методів ведення збройної
боротьби, забезпечуючи захист жертв конфлікту та визначаючи відповідальність за
порушення цих норм.
Міжнародне право збройних конфліктів кодифіковано у Гаазьких конвенціях та
деклараціях 1899 і 1907 років, Женевських конвенціях про захист жертв війни 1949 року і
Додаткових протоколах до них 1977 року, резолюціях Генеральної Асамблеї ООН та інших
документах.Окремі обмеження, встановлені міжнародним гуманітарним правом,
поширюються і на збройні конфлікти неміжнародного (внутрішнього) характеру.
Підрозділ I
Поняття та історичний розвиток міжнародного гуманітарного права
Міжнародне гуманітарне право (право війни, право збройних конфліктів) —
сукупність міжнародно-правових норм і принципів, які регулюють захист жертв війни, а
також обмежують методи і засоби ведення війни.
Термін «міжнародне гуманітарне право» вперше був запропонований в 50-х рр.. XX в.
відомим швейцарським юристом Жаном Пікте. За порівняно невеликий період він отримав
широке розповсюдження і визнання спочатку в публіцистиці, в юридичній літературі, а
потім увійшов в назву Женевської дипломатичної конференції (1974-1977) з питання про
підтвердження і розвиток міжнародного гуманітарного права, застосовного в період
збройних конфліктів.
Початок розвитку міжнародного гуманітарного права в XX в., як правило, пов'язують
із прийняттям 22 серпня 1864 на дипломатичній конференції в Женеві Конвенції про
поліпшення долі поранених і хворих воїнів під час сухопутної війни 1864 року.
За пропозицією Анрі Дюнана був створений комітет, що складався з однодумців
Дюнана, так званий В«Комітет п'ятиВ», однією з основних цілей якого була розробка
міжнародних гуманітарних принципів, а також вивчення можливості створення в кожній
країні добровільного суспільства допомоги, члени якого будуть навчатися і готуватися в
мирний час до надання допомоги військово-медичній службі під час воєнних дій. Надалі
6
саме цей комітет з'явився засновником КомітетуЧервоного Хреста, а з 1880 р. став
називатися Міжнародним комітетомЧервоного Хреста.
Найважливішим нововведенням у міжнародне право, внесеним Женевською
конвенцією 1864 р., було поняття нейтральності в тому вигляді, в якому його запропонував
Дюнан. Лікарі та інший медперсонал не повинні вважатися беруть участь у воєнних діях і не
підлягають захопленню в полон. У Конвенції обмовлялося, що завжди і скрізь пораненим
має опинятися повагу та проводитися однакове лікування, незалежно від того, на чиїй
стороні вони билися [4, c. 185].
У Женевської конвенції 1864 р. утримувалося всього 10 статей, але вони заклали
фундамент, який послужив основою для подальшого розвитку міжнародного гуманітарного
права. Ці статті зачіпали суттєві моменти: військові санітарні вози і госпіталі були визнані
нейтральними, їм забезпечувалися захист і повагу; нейтральність поширювалася на
армійських священиків, виконуючих свої обов'язки; якщо вони потрапляли в руки
супротивника, вони повинні були бути звільнені і повернуті в власний табір; необхідно було
з повагою ставитися до мирного населення, прийшов на допомогу пораненим; пораненим і
хворим воїнам необхідно було забезпечити догляд, незалежно від того, на чиїй стороні вони
воювали; знак червоного хреста на білому полі мав позначати госпіталі і медперсонал для
забезпечення їм захисту.
Підрозділ II
Джерела та принципи міжнародного гуманітарного права
Основними принципами міжнародного гуманітарного права є:
a. гуманізація збройних конфліктів;
b. обмеження воюючих сторін у методах і засобах ведення війни;
c. міжнародно-право вий захист жертв війни;
d. охорона цивільних об'єктів і культурних цінностей;
е. захист інтересів нейтральних держав;
1. дії військових з'єднань з підтримання громадського порядку ґрунтуються на повазі прав
людини;
g. заборона завдання шкоди противнику, яка несумісна з метою війни - знищення або
послаблення його військової могутності.
Як і всі галузі міжнародного права, гуманітарне право, що застосовується п ід час
збройного конфлікту, вміщує низку основних принципів, за якими будується система цієї
галузі. Саме вони забезпечують певну єдність і системність його норм. У них акумулюється
аналіз усіх джерел міжнародного гуманітарного права: законів і звичаїв ведення війни;
декларацій, конвенцій, протоколів тощо.