Зразок роботи
3.3. Юридичні основи правомірної поведінки
Під юридичними основами розуміється комплекс заходів, спрямованих на створення таких умов існування людини, при яких враховувалися б потреби та інтереси особи, і одночасно захищалися права та інтереси інших людей.
Для цього потрібно щоб, людина виконувала пропоновані ній вимоги відповідно своєї власної волі. Правомірна поведінка ще залежить і від ряду зовнішніх і внутрішніх детермінантів. Розвиток відповідних зв'язків можна представляють наступними закономірностями:
1. Обсяг і якість правомірної поведінки збільшується у міру усунення невідповідностей між виробництвом і присвоєнням матеріальних благ.
2. Обсяг і якість правомірної поведінки зростають з підвищенням загальної, політичної і правової культури громадян і посадових осіб.
3. Обсяг і якість правомірної поведінки зростають у міру того, як правові вимоги починають збігатися з моральними переконаннями і моральними цінностями передових суспільних класів, груп і верств населення.
4. Якісні характеристики правомірної поведінки поліпшуються в міру зближення політики держави з інтересами широких верств населення, у міру стабілізації цієї політики.
5. Позитивні характеристики зростають у міру вдосконалення законодавства, усунення прогалин у праві і надмірної заврегульованості, розвитку уповноважуючих норм і суджень сфери дії заборон.
6. На якості правомірної поведінки негативно позначається розузгодженість потреб, інтересів, установок, переконань і знань адресатів права [24] .
Правомірна поведінка активніша і якісніша, якщо збігаються інтереси особистості і цілі законодавця, якщо психологічна установка адресатів норм і його світогляд близькі до офіційно виражених в законі позицій держави, до її практичної діяльності з проведення встановлених правил в життя.
Перший пункт розкриває положення про те, що потрібно досягнення стабільності економіки та забезпечення кожного індивіда мінімальними матеріальними благами, а при активній поведінці суб'єкта потрібно встановлювати заходи заохочення - грошові премії, знаки відзнаки, нагороди. Причому важливу роль тут відіграє такий психологічний фактор, як бажання виділитися з натовпу, забезпечити свій матеріальний комфорт та інші.
Мета правомірної поведінки - закріплені законом інтереси, так що найважливішим моментом є законодавчий процес. Створення законів вимагає від законодавця достатнього рівеня правосвідомості та уявлення про потреби суспільства. Масштаби і шаблони правомірної поведінки закладені в диспозиціях правових норм, а прояв правомірної поведінки можливо при таких критеріях закону, як затвердження системи вчинків і відносин, що відповідають мінімальним стандартам культури, створення або оформлення установ (органів), які будуть нести юридичну культуру використання своїх можливостей у суспільстві, розширення обсягу і підвищення рівня правової поведінки суб'єктів права, забезпечити грамотну та ефективну боротьбу носіїв прав і обов'язків за свої законні інтереси.
Головним моментом юридичних аспектів правомірної поведінки, безсумнівно, є активне і добровільне виконання норм права. Але так як правомірна поведінка досягається усвідомленим виконанням людьми вимог права, то норми права в своїй більшості мають пропонувати людям різноманітні варіанти поведінки. Варіанти поведінки повинні бути узгоджені зі стійкими принципами особистості - право на індивідуальну свободу, вільне здійснення своїх прав і обов'язків і так далі. Досягти цього також можна, використовуючи такі явища як кар'єризм, честолюбство, прагнення до влади, які за моральним вимогам часто засуджуються суспільством, але в основі цього явища лежить психологічна потреба в самоіндифікаціі.
При цьому потрібне обов'язкове навчання і підвищення юридичної культури всіх громадян держави, а особливо тих, хто займає посади в органах держави. Правовий нігілізм представників влади, зловживання правом, обхід закону, нехтування правами громадян негативно позначається на впровадженні правомірної поведінки в суспільстві. Тут можна згадати слова Нікколо Макіавеллі: «Якщо людина з перших років свого життя чує, що погано і що добре, то цього достатньо, щоб ця думка закріпилася в його душі і стала для неї в майбутньому правилом, на основі якого вона буде керуватися своїми вчинками »[6].
Отже, правомірна поведінка людини активується широким спектром мотивів, що є модифікацією її потреб: потягами, інтересами, прагненнями, бажаннями, почуттями. Конкретні ж дії людини усвідомлені в системі понять. Людина розуміє, чому слід досягти саме цю мету, вона зважує її на терезах своїх понять і уявлень. Спонукати до діяльності в певному напрямку можуть бути позитивні і негативні почуття: допитливість, альтруїзм, егоїзм, користь, жадібність, ревнощі і т.д.
Магістр