Зразок роботи
Актуальність теми: У сучасному світі торгівля людьми є одним з найжорстокіших і найпоширеніших порушень прав і свобод людини. Зростаюча глобалізація, взаємозалежність і взаємозв’язок країн та дисбаланси соціального та економічного розвитку в різних частинах світу призвели до безпрецедентного розповсюдження торгівлі людьми наприкінці 20 століття.
За неофіційними даними, ці ганебні та нелюдські явища щороку перевозять приблизно 4 мільйони людей на примусові роботи до штатів. Навіть країни, що з'явилися в період рабства в історії, брали участь у сучасній работоргівлі. Якщо в 19 ст, а за останні 30 років ХХ століття з Азії та Африки було депортовано 12 мільйонів рабів.
Для України торгівля людьми в сучасному розумінні виникла наприкінці 20 століття, особливо після розпаду Радянського Союзу. Поєднання соціально-економічних умов, особливостей географічної ситуації та реального «хаосу» на українському кордоні призвело до того, що Україна стала країною-донором та транзитною країною для «живих товарів». Торгівля жінками та дітьми стала особливо загрозливою.
Згідно зі статистикою Міжнародної організації з міграції, за останні роки близько 400 000 українців виїхали за кордон для працевлаштування, а понад 100 000 жінок увійшли до секс-індустрії. Торгівля людьми, включаючи жінок та дітей, є добре організованою транснаціональною злочинною діяльністю, яка тісно пов'язана з такими явищами, як проституція, зловживання наркотиками та порнографія. Для України проблема торгівлі дітьми фактично розпочалася з широкомасштабного незаконного усиновлення українських дітей іноземцями. Відповідно до регламенту Спеціальної слідчої комісії Верховної Ради України, ці акти мають ознаки, які обманюють незначну торгівлю людьми. Проблема полягає в тому, що розслідування та розкриття таких злочинів практично неможливе.
Мета дослідження: є аналіз кримінально-правової характеристики торгівлі людьми, та теоретичні підходи щодо ії визначення. Виходячи з мети даного дослідження ставиться наступні завдання:
- Висвітлити об’єктивну та суб’єктивну сторону злочину проти торгівлі людей;
- Подати особливості класифікації злочинів проти торгівлі людьми;
- Провести історико-правовий аналіз норм міжнародного права по боротьбі з торгівлею людьми;
- Висвітлити поняття та види торгівлі людьми;
- Проаналізувати кримінальні провадження у судах щодо вчинення злочинів у сфері торгівлі людьми;
- Надати загальні засади початкового етапу розслідування злочинів проти торгівлі людьми
Об’єкт дослідження: об’єктом дослідження роботи є проблема торгівлі людьми;
Предмет дослідження: предметом дослідження даної роботи є проблеми класифікації та кримінально-правового аналізу злочину «торгівля людьми».
Методи дослідження: в роботі використовувались загальнонаукові методи пізнання соціальних процесів та явищ, використовуються спеціально-наукові методи: метод термінологічного аналізу, методи експертних оцінок: аналітичний (аналіз нормативно-правової бази з питань кримінального правовової характеристики злочину торгівлі людьми.
Структура роботи: дана курсова робота складається з вступу, 3 розділів, 7 підрозділів, висновку та списку використаних джерел. Робота налічує в себе 22 посилань на бібліографічні джерела та розміщена на 37 сторінках.
РОЗДІЛ 1
ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ОБ’ЄКТИВНОЇ ТА СУБ’ЄКТИВНОЇ СТОРОНИ ЗЛОЧИНУ ТОРГІВЛІ ЛЮДЬМИ
1.1. Об’єктивна сторона злочину
Положення статті 149 Кримінального кодексу України є досить складними, що змушує науковців та практиків по-різному тлумачити зміст багатьох ознак. Складність полягає в недосконалих методах розкриття та розслідування злочинів, пов’язаних з торгівлею людьми. Термін «торгівля людьми» характеризується неоднозначним розумінням. Торгівля людьми означає:
- Торгівля рабами;
- Продаж та експортувати за кордон;
- Купівля або продавання когось задля незаконного вилучення органів.
Під торгівлею людьми іноді розуміють сутенерство окремо від інших видів торгівлі людьми, побутової проституції, контрабанди людей та деяких захоплень.
З логічного та граматичного тлумачення пункту 1 статті 149 можна зробити висновок: з об’єктивної точки зору цей злочин може бути виражений у такій формі:
- Продаж людей
- Інші платні трансфери людини;
- Що стосується особи, чи виконувати будь-яку іншу незаконну угоду, пов’язану з легальним чи незаконним переміщенням, за згодою України або без згоди українських кордонів.[14]
Продаж тут стосується угоди, згідно з якою одна особа (продавець) передає одну особу фактичному незаконному майну іншій особі (покупцеві), а остання зобов’язана прийняти особу та заплатити за це певну суму грошей. Продаж слід розуміти як передачу фактичного права власності від однієї особи іншій з метою отримання грошової винагороди. Після продажу покупець використовує особу як свою власність. Оскільки рабство в даний час заборонено, воно не має права законно заволодіти особою. Ось чому покупець надає особі фактичне право власності замість законного права власності.
Стаття 149 Кримінального кодексу України передбачає лише відповідальність продавця (покупець може бути притягнутий до відповідальності лише як співучасник злочину). Це слід розглядати як законодавчу ваду, оскільки вона суперечить міжнародній концепції торгівлі людьми, тому структура «продажу» буде більш доречною.
Інше платне доручення, передбачене статтею 149, може включати трудовий договір, договір застави та відповідно до угоди передачу особи іншій особі у формі фактичного володіння або тимчасового користування (операції) для отримання вартості, відмінної від грошей або вартості. Інші форми матеріальної компенсації. Під іншими платними трансфертами слід розуміти фактичну власність осіб, які отримують матеріальну винагороду або надають матеріальні послуги (сімейні трансфери, надання освіти, медичні послуги або послуги охорони здоров'я, путівки), крім грошей, цінностей (цінностей, цінних паперів тощо). Ця форма торгівлі людьми передбачає існування так званих «угод про бартерну торгівлю», заснованих на принципі «ти-мені, я-тобі» або орендарі.[14]
Ще однією незаконною угодою щодо передачі іншої особи є укладення іншої незаконної угоди, пов’язаної з легальним чи незаконним переміщенням (за винятком продажу або іншого платного переказу) за її згодою або без згоди українських кордонів на подальший продаж чи інше Передача іншій особі (особі). Інший тип незаконної угоди щодо людей слід розуміти як дві фактичні угоди: дарування, угода про дарування безкоштовного користування та безкоштовний перехід інших людей у їх фактичне володіння або тимчасове користування (операція) зворотне передавання (тобто придбання) будь-якого Інші угоди або квитанції від інших осіб, яким фактично належить право власності завдяки видобутку корисних копалин, оренді, іпотеці або квитанціям про тимчасову матеріальну винагороду (таких надходжень немає).
Ще одним прикладом незаконної угоди, пов’язаної з переміщенням особи через національні кордони України, є те, що злочинці вербують людей в Україні та вивозять їх за кордон, а потім передають їх іншим суб’єктам для подальшого продажу. У цьому випадку гроші рекрутери отримують не для торговців, а для інших злочинців, щоб створити умови для торговців.
Переміщення жертв через національні кордони є лише обов’язковою ознакою цієї форми торгівлі людьми, але не всіма. Це міжнародно-правове розуміння суті цього явища. Торгівля людьми не вимагає транскордонного руху. Сьогодні велика кількість торгівлі людьми передбачає переселення людей з одного району країни в інший. Шкода, заподіяна внутрішньо переміщеним особам, не менша за шкоду, заподіяну особам, які перетинають кордон.
У перших двох формах злочин закінчується від продажу однієї особи (іншої платної передачі) іншій. Якщо цивільно-правові норми застосовуються аналогічно до угоди між покупцями та продавцями, слід враховувати, що злочин починається з дати, коли особа, зазначена в договорі купівлі-продажу, фактично переходить, фактично це стосується зміни власника або з іншого часу, зазначеного в договорі. Не можна відмовлятися від аналогії, пов’язаної з цивільним законодавством, а інші специфічні соціально небезпечні поведінки, що становлять зміст злочинної мети, не можуть характеризуватися як характеристики. Зрештою, особливість суб’єкта соціальних відносин, пов’язаних із цією поведінкою, - людина - повністю змінила свою юридичну суть із закону на незаконну, але її законодавча база не змінилася.[14]
З моменту перетину українського національного кордону третя форма злочину закінчується. Отже, безоплатний перехід особи у фактичне право власності чи права тимчасового користування та прийняття особи через купівлю чи інші угоди, не пов’язані з переміщенням особи через кордони України, не є злочином за статтею 70. Стаття 149, пункт 1, і може відповідати умовам за відповідних обставин, передбачених статтею 146.
Магістр