0 800 330 485
Працюємо без вихідних!
Гаряча лінія
Графік роботи
Пн - Пт 08:30 - 20:00
Сб - Нд 10:00 - 17:00
Пишіть в чат:
Для отримання інформації щодо існуючого замовлення - прохання використовувати наш внутрішній чат.

Щоб скористатися внутрішнім чатом:

  1. Авторизуйтеся у кабінеті клієнта
  2. Відкрийте Ваше замовлення
  3. Можете писати та надсилати файли Вашому менеджеру

ПРОНИКНЕННЯ В ЖИТЛО, ІНШЕ ПРИМІЩЕННЯ ЧИ СХОВИЩЕ ЯК КЛАСИФІКУЮЧА ОЗНАКА КРИМІНАЛЬНИХ ПРАВОПОРУШЕНЬ ПРОТИ ВЛАСНОСТІ. (ID:389908)

Тип роботи: курсова
Дисципліна:Право, юридичні
Сторінок: 40
Рік виконання: 2021
Не продається
Вартість: 0
Автор більше не продає цю роботу
?

Основні причини, чому роботи знімають з продажу:

  1. Автор роботи самостійно зняв її з продажу
  2. Автор роботи видалив свій аккаунт - і всі його роботи деактивувалися
  3. На роботу надійшли скарги від клієнтів - і ми її деактивували
Шукати схожі готові роботи
Зміст
ВСТУП 3 РОЗДІЛ 1 ГЕНЕЗИС ЯВИЩА ЗЛОЧИННОСТІ, ЇЇ ПРИЧИН ТА ПЕРДУМОВ. ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ЗАПОБІГАННЯ ЗЛОЧИНОСТІ 6 1.1. Історичне виникнення та формування злочинності як явища 6 1.2. Сучасний погляд на причини протиправних діянь 7 1.3. Поняття профілактичної діяльності у кримінальному провадженні 11 РОЗДІЛ 2 ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЗЛОЧИНІВ ПРОТИ ВЛАСНОСТІ. ВИДИ, СПОСОБИ ТА ПРЕДМЕТ 15 2.1. Предмет злочину проти власності 15 2.2. Способи злочинів проти власності 18 2.3. Суб’єктивна сторона злочину проти власності. Кваліфікація 19 РОЗДІЛ 3 ЮРИДИЧНИЙ АНАЛІЗ ЗЛОЧИНІВ ПРОТИ ВЛАСНОСТІ 25 3.1. Загальна юридична характеристика злочину проти власності 25 3.2. Юридичний аналіз об’єктивної сторони злочину проти власності 28 ВИСНОВКИ 36 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 38
Не підійшла ця робота?
Ви можете замовити написання нової роботи "під ключ" із гарантією
Замовити нову
Зразок роботи
Актуальність теми: Злочини проти власності є одними з найпоширеніших та найнебезпечніших злочинів, оскільки вони порушують один з найцінніших соціальних інтересів - майнові права. Відповідно до статті 41 Конституції України, кожен має право володіти своїм майном, користуватися ним та розпоряджатися ним. Ніхто не може бути незаконно позбавлений права власності. Права приватної власності є недоторканними. Права власності - це здатність шахраїв або шантажистів використовувати, володіти та розпоряджатися майном інших осіб, набутим діями жертви. Для майна, яке може бути передане лише у встановленому законодавством порядку, лише шляхом складання відповідних документів шахраї та шантажисти можуть надати таку можливість. Їх слід розуміти як документи, що мають юридичне значення, тобто встановлення права власності або скасування зобов’язань за характером власності (договір дарування предмета, дозвільний лист права на користування). Права власності можуть міститися в різних документах, таких як заповіти, страхові поліси, авторизаційні листи, цінні папери. Винна сторона може також отримати майнові права внаслідок певних дій власника майна або законного власника, що позбавляє останнього майнових прав (наприклад, знищення векселя). Суспільна небезпека злочинів проти власності визначається ще й тим, що у своїй масі вони вносять дезорганізацію в економічне життя країни, створюють можливості для паразитичного збагачення одних за рахунок інших, роблять негативний вплив на нестійких членів суспільства. Охорона власності від злочинних посягань є одним з першочергових завдань правоохоронних органів. Серед усіх злочинів, зареєстрованих в Україні за останні роки, питома вага злочинів проти власності складає 60%. Найважливіша роль у боротьбі з посяганнями на власність належить кримінально-правових засобів. У теорії кримінального права і судовій практиці виникає чимало питань, пов'язаних із застосуванням кримінально-правових норм про злочини проти власності, що обумовлює необхідність ретельного аналізу чинного кримінального законодавства. Мета роботи: метою даної курсової роботи є дослідження кримінальних правопорушень проти власності. Виходячи з поставленої мети в даній курсовій роботі до виконання випливають наступні завдання: - охарактеризувати історичне виникнення та формування злочинності як явища; - проаналізувати сучасний погляд на причини протиправних діянь; - дослідити поняття профілактичної діяльності у кримінальному провадженні; - Предмет роботи: предметом даної курсової роботи є характеристика злочинів проти власності, та їх кримінально-правова оцінка. Об’єкт роботи: об’єктом даної курсової роботи є злочини проти власності. Методи дослідження: Для реалізації мети й завдань дослідження використовувалася сучасна наукова методологія, що базується на принципах: єдності початку дослідження й початку розвитку об’єкта, логічного й історичного, сходження від абстрактного до конкретного тощо. В основу методології дослідження було покладено системний підхід, специфіка якого полягає у розкритті цілісності об’єкта і механізмів, що забезпечують його дослідження, у виділенні різноманітних типів зв’язків складного об’єкта й об’єднання їх у єдину теоретичну картину. В роботі використовувались загальнонаукові методи пізнання соціальних процесів та явищ, використовуються спеціально-наукові методи: метод термінологічного аналізу, методи експертних оцінок: аналітичний (аналіз нормативно-правової бази з питань злочинів проти власності та їх кримінальної характеристики та системний (аналіз комплексного механізму управління). Теоретичне значення роботи полягає в дослідженні теоретичної частини досліджуваної тематики у сфері кримінально-правової характеристики злочинів проти власності, а також має узагальнюючий характер і містити власні висновки і рекомендації з предмету дослідження. Практична значимість дослідження: практична значимість даної наукової праці сприятиме більш глибокому розумінню питань, пов’язаних із злочинами проти власності в сучасних умовах, з’ясуванню ознак злочину проти власності. Наукова новизна одержаних результатів роботи полягає в розвитку концептуальних основ кримінально-правової характеристики злочинів проти власності та удосконаленні її інструментів для підвищення ефективності використання для протидії та запобіганні злочинності в даній сфері. Структура роботи: дана наукова праця складається з вступу, трьох розділів, шести підрозділів, висновків та списку використаних. Курсова робота розміщена на 43 сторінках та налічує в собі 22 посилань на бібліографічні джерела.   РОЗДІЛ 1 ГЕНЕЗИС ЯВИЩА ЗЛОЧИННОСТІ, ЇЇ ПРИЧИН ТА ПЕРДУМОВ. ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ЗАПОБІГАННЯ ЗЛОЧИНОСТІ 1.1. Історичне виникнення та формування злочинності як явища Щоб краще дослідити і виявити причини та передумови вчинення протиправних діянь та запобігати їх подальшому вчиненню і розвитку злочинності, слід, насамперед, звернутися власне до того явища, що спонукає необхідність розвитку інституту профілактики злочинів, а саме до поняття злочинності. Аналіз і спостереження за історичним виникненням злочинності та її перудмовами, допомагає усвідомити сучасні причини її подальшого розвитку. Виникнення та розвиток злочинності сягають далеко у минуле. Формуванню цього явища сприйяли різні чинники, що досі є актуальними. Злочинність – історично та соціально обумовлене масове кримінологічне явище, що проявляється у вчиненні кримінально-карних діянь, які наносять суспільну шкоду, посягають на соціальні цінності та найважливіші державні інститути. Однак, слід відзначити, що тогочасне та сучасне поняття злочинності за змістом не співпадають. Їх пов’язує лише одна лінія історичного розвитку, в межах якої у різні періоди здійснювалася переоцінка певних державних явищ, суспільних відносин і цінностей [10, с. 46]. Явище злочинності виникло на межі розпаду первісного суспільства та початку створення держави. Такі історичні процеси супроводжувалися розподілом суспільства на класи та формуванням ієрархії соціальних верств, появою приватної власності, в ході якої йшла боротьба за матеріальне накопичення. Як наслідок спостерігалося виникнення пов'язаних із цим соціально-економічних проблем. З подальшим розвитком державотворчих процесів та господарюванням рабовласників як правлячого класу вперше в історії людства були встановленні єдиний непорушний порядок та засоби його захисту у формі суворих заходів покарання за порушення тогочасного закону [10, с. 47-48]. Таким чином розвиток класового суспільства порушив проблему захисту інтересів правлячих від посягань нижчих станів. На захисті привілеїв панівних прошарків та їх власності стояли відомі нам пам’ятки права, що характеризувалися особливою жорстокістю та суворістю каральних заходів, а також нерівністю осіб. Поділ суспільства на класи із протилежними інтересами спровокував суперечності та боротьбу між ними, і саме тоді виникла необхідність за допомогою кримінальних репресій захистити інтереси «панівної сторони». Так первинно сформувалося соціальне явище – злочинність, як непокора діючим тогочасним законам. Звичайно, не слід порівнювати тодішнє значення поняття злочинності із сучасним. У рабовласницький період, злочинність варто розглядати лише як непокору діючому порядку, а не як вияв волі, що наносить суспільну шкоду. Зараз же у поняття злочину та злочинності, вкладається зміст такого діяння, що є протиправним, шкодить як окремим особам, порушуючи їхні права та інтереси, суспільству та загальному добробуту держави. Із суспільним та державним розвитком, розбудовою країн у напрямку соціальної справедливості і у відповідності до прогресивних демократичних перетворень, закони та державні органи стають на службі захисту кожної особи, її прав та інтересів. Таким чином поняття злочинності стає протилежним тому явищу, що виникло у рабовласницький період [10, с. 49]. 1.2. Сучасний погляд на причини протиправних діянь Правильність поглядів античних філософів, середньовічних мислителів та сучасних вчених підтверджує досвід сучасних фахівців у галузі кримінального права та процесу, адміністративного права, кримінології, психології та педагогіки. Доречно погодитися з думкою В. Шокуна про необхідність вивчення загальних соціальних причин та умов злочинності, що провокують індивідів на вчинення злочину. В загальному, причинами злочинної поведінки в сучасній Україні вважається система негативних соціально-психологічних явищ, пов’язаних із протиріччями суспільства і держави, які породжують злочинність. Однак, в правничій літературі побутують різні думки з приводу змісту понять причин злочину та умов, які сприяли його вчиненню [16, с. 67]. Наприклад, В.Т. Танасевич під причинами вчинення конкретного злочину розуміє обставини несприятливого формування особистості, які обумовлюють виникнення в індивіда антигромадських поглядів, навиків, звичок. Однак, на наш погляд, дане визначення є дещо одностороннім і не враховує усього комплексу чинників. З погляду В.М. Кудрявцева, причинами злочину вважаються ті явища і процеси, які породжують антигромадські погляди даної особи та її злочинний намір. При цьому центральною причиною злочину він вважає вольовий акт – намір вчинити визначену дію (бездіяльність) [6, с. 42]. Звертаючись до редакції науково-практичного коментаря КПК України під причинами злочину слід розуміти ті діючі обставини оточуючої для особи дійсності, які викликали в неї інтереси й мотиви для вчинення даного злочину. На наш погляд, безпосередньою причиною вчинення злочину, є комплекс усіх цих факторів, включаючи як морально-психологічні, так і соціальні характеристики. Вчинення конкретного злочину є результатом взаємодії негативних морально-психологічних властивостей особистості, які склалися під впливом несприятливих умов морального формування індивіда, та зовнішніх об’єктивних обставин, які створюють ситуацію злочину (криміногенну ситуацію), в результаті якого виникає намір та рішучість вчинити умисний злочин чи дію (бездіяльність), які призводять до злочинного результату з необережності. Причини злочинності автори класифікують за різними ознаками: залежно від рівня їх впливу на суспільні відносини, якісних та кількісних характеристик тощо. Ми пропонуємо, розглядати причини протиправної поведінки залежно від сфери у якій вони виникають. Це дає змогу найбільше наблизитися до їх практичного сприйняття. За таким критерієм, слід розрізняти причини злочинності, що існують у соціальній сфері, економічній, у правовій, та політичній, що найчастіше є пов’язаними, у духовній та культурній та інших сферах [16, с. 68-69]. Соціальна реальність в нашій державі на сьогоднішній день дає поштовх до зростання явища злочинності. Перш за все, говориться як про незабезпеченість та зубожіння широких суспільних мас, так і – про необ’єктивність розподілу доходів серед різних класів населення. Відповідно до актуальних результатів соціологічних досліджень, 47,5% жителів України вважають себе особами, що відносяться до групи бідних, хоча за офіційними даними таких людей нараховується менше число. Мова йде про матеріальну незабезпеченість та економічну неспіврозмірність виробництва і доходів як одну із сучасних причин злочинності. Як наслідок – вчинення корисливих злочинів. Так, станом на квітень 2018 року було вчинено 179 707 злочинів проти власності [6, с. 43-44]. Це найбільш перебільшене місце у всіх сферах, що охороняються законом. У свою чергу, несправедливий розподіл доходів спричинив соціальне розшарування та нерівність. У політичному та правовому полі найбільшим фактором злочинності є корупція. Координатор ООН в Україні Ф.О’Доннел називає такий стан речей справжньою «епідемією» у нашій державі. Як доказ цього слід зауважити, що за даними розвиненої міжнародної організації Transparency International Україна посіла 152 місце за поширенням корупції у 2,3 бала станом на 2013 рік. Також одним із чинників у правничій сфері є недоліки у законодавстві та недостатньо досконала методика проведення реформ. Наприклад, на законодавчому рівні за новим КПК необґрунтовано було виключено інститут профілактики злочинів, а сьогоднішні реформи органів, що повинні виконувати таку діяльність, зазнають численної критики та містять багато недоліків. Наприклад, при проведені реформи прокуратури у конкурсних комісіях з відбору прокурорів місцевих прокуратур четверо членів з семи були представниками старої прокурорської школи, які працювали ще за старого режиму. Таким чином, не відбувалося потрібного оновлення та переорганізації [6, с. 45-46]. Щодо сучасної реформи міліції у поліцію, то вона містить численні недоліки пов’язані із відсутністю положень щодо того, як убезпечити поліцію від політичного впливу, положень підзвітності та співпраці, а також жодних обов'язкових для міліції процедур зворотного впливу громадськості на функціонування окремих аспектів МВС. Також незважаючи на те, що поліція була і є органом, що у найбільшому масштабі здійснює профілактичну діяльність, досі така діяльність не є нормативно оформленою та не містить визначеної методики та порядку її проведення [16, с. 70]. Серед набору причин, що впливають на конкретну особу слід виділити духовні та релігійні. Взявши територію нашої держави, аналізуємо, що Заходу України характерний більший рівень релігійності населення, більший вплив соціуму і традиційних цінностей на суспільне життя. Найвищі показники приналежності до релігії спостерігаються на Заході країни (89%), потім йде Південь (70%), Центр (67%) та Схід (66%). Такі показники у певному обсязі збігаються із даними про кількість вчинення злочинів. Поряд із духовною сферою існує культурна, чинниками у якій є недостатній рівень політичної і правової культури та правосвідомості. Незважаючи на загальний доступ громадян до законодавчої бази, можливості їх участі у політичному та громадському житті, на жаль більшість людей досі залишаються далекими навіть від основних положень та напрямків державного життя. Аналізуючи усі вищезгадані чинники, слід зробити висновок, що злочинність в Україні провокується багатьма причинами в основних сферах суспільного життя.