0 800 330 485
Працюємо без вихідних!
Гаряча лінія
Графік роботи
Пн - Пт 08:30 - 20:00
Сб - Нд 10:00 - 17:00
Пишіть в чат:
Для отримання інформації щодо існуючого замовлення - прохання використовувати наш внутрішній чат.

Щоб скористатися внутрішнім чатом:

  1. Авторизуйтеся у кабінеті клієнта
  2. Відкрийте Ваше замовлення
  3. Можете писати та надсилати файли Вашому менеджеру

СПОСОБИ ДОКАЗУВАННЯ В ЦИВІЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ (ID:389913)

Тип роботи: курсова
Дисципліна:Право, юридичні
Сторінок: 37
Рік виконання: 2021
Не продається
Вартість: 0
Автор більше не продає цю роботу
?

Основні причини, чому роботи знімають з продажу:

  1. Автор роботи самостійно зняв її з продажу
  2. Автор роботи видалив свій аккаунт - і всі його роботи деактивувалися
  3. На роботу надійшли скарги від клієнтів - і ми її деактивували
Шукати схожі готові роботи
Зміст
ВСТУП 3 РОЗДІЛ 1. СУТНІСТЬ ДОКАЗІВ В ЦИВІЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ УКРАЇНИ 5 1.1. Поняття доказів та доказування в цивільному процесі 5 1.2. Класифікація доказів 10 1.3. Засоби доказування 12 РОЗДІЛ 2. ХАКАКТЕРИСТИКА ПРОЦЕСУ ДОКАЗУВАННЯ 19 2.1. Стадії процесу доказування 19 2.2. Суб’єкти доказування 24 РОЗДІЛ 3. ОЦІНКА ДОКАЗІВ В ЦИВІЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ 27 ВИСНОВОК 33 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 35
Не підійшла ця робота?
Ви можете замовити написання нової роботи "під ключ" із гарантією
Замовити нову
Зразок роботи
Актуальність теми: У цивільних справах реалізація завдань та реалізація судових цілей передбачає застосування норм матеріального права для визначення фактів справи під час судового розгляду. Перш ніж вживати виконавчих заходів, потрібно знати, що обставини, визначені судом, є абсолютно вірними. Факти конкретної справи не можуть бути безпосередньо відомі суду, як це зазвичай траплялося в минулому. Тому існує проблема з дослідженням джерел інформації, що містять фактичну інформацію про справу. Цей тип досліджень спрямований на з’ясування існування певних юридичних фактів (актів чи подій з юридичними наслідками). За допомогою цих юридичних фактів пов’язані виникнення, зміна та припинення прав та обов’язків суб’єкта правовідносин. Отже, стосовно фактичної інформації будь-які фактичні дані є доказом. Перегляд доказів у цивільному судочинстві є одним з важливих етапів процедури доказування, оскільки він передбачає вилучення суб’єктом знання доказів з його носія. Правильність вилучення такої інформації забезпечить достатнє розуміння її, щоб цивільні справи могли бути вирішені розумно. Тому актуальність обраної теми полягає у вивченні виду доказів, що надзвичайно важливо для визначення істинності справи. На всіх етапах юридичного розвитку докази та докази відіграють важливу роль. Дана проблема досліджувалася минулими і сучасними вітчизняними та зарубіжними процесуалістами. Сутність дослідження доказів та їх видів у цивільному процесі вивчали такі сучасні вітчизняні та зарубіжні науковці, як О. В. Баулін, С. С. Бичкова, А. Г. Коваленко, М. В. Колосова, В. В. Молчанов, І. В. Решетнікова, П. Г. Тимченко, М. К. Треушніков, В. П. Феннич, Д. Г. Фільченко, С. Я Фурса, Т. В. Цюра, Д. М. Чечот, М. Й. Штефан та ін. Метою роботи: є висвітлення способів та характеристика доказів у цивільному процесі України Виходячи з вище поставленої мети було поставлено наступні завдання: Завданнями роботи слід вважати: - Визначити сутність доказів в цивільному процесі України; - Розглянути поняття, ознаки та етапи доказування в цивільному процесі; - Висвітлити способи доказування в цивільному процесі; - Проаналізувати стадії процесу доказування; - Висвітлити суб’єкти доказування; - Надати оцінку доказам в цивільному процесі; Об'єктом дослідження: є інститут доказів в цивільному судочинстві. Предметом дослідження: слід вважати види доказів у цивільному процесі. Методи дослідження: При написанні роботи були використані навчальні та наукові джерела, а також періодичні видання, що розкривають мету та завдання теми. Структура роботи: курсова робота складається з вступу, 3 розділів, 5 підрозділів, висновку та списку використаних джерел. Робота розміщена на 37 сторінках та налічує 24 посилань на бібліографічні джерела.   РОЗДІЛ 1 СУТНІСТЬ ДОКАЗІВ В ЦИВІЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ УКРАЇНИ 1.1. Поняття доказів та доказування в цивільному процесі За допомогою доказів можна визначити факти, що мають юридичне значення у судових спорах. Відповідно до ст. Стаття 57 ЦПК доводить суд на цій підставі, щоб визначити, чи є фактичні дані, які можуть підтвердити вимоги та заперечення сторін та інші обставини, пов’язані із справою. Докази цивільного судочинства характеризуються кумулятивною одноманітністю: зміст стосується фактичних даних, необхідних для належного вирішення справи; процесуальна форма розміщення такої інформації - засіб доказування; встановлення змісту придбання, дослідження та оцінки та процесуальної форми докази і метод доказу процедури [14, 248]. З наведеного визначення можна зробити висновок, що доказом є такі фактичні дані, отримані у формі процедур, передбачених законом. Суд отримує фактичні дані (докази) з певних джерел, які законом називаються засобами доказування. Цивільно-процесуальний закон містить детальний перелік методів доказування: 1. Інтерпретація сторін, третьої сторони та їх представників була отримана за їх згодою під час судового засідання та інформації, що стосується ситуації. 2. Показання свідка - це виклад відомих обставин, пов’язаних із справою. Немає доказів того, що свідок не може розповісти джерело своїх знань у конкретній ситуації. 3. Письмові докази стосуються будь-якого документа, указу, свідоцтва, листа чи витягу офіційного чи особистого характеру, який містить інформацію, пов’язану з справою. Документальні докази зазвичай надаються в оригіналі. У разі подання копії документальних доказів суд має право надати оригінал на прохання залученої особи. 4. Речові докази - це об’єкт матеріального світу, який містить інформацію, пов’язану з справою. Вагомими доказами є також магнітні, електронні та інші носії інформації, які містять аудіовізуальну інформацію про обставини, що стосуються справи. 5. У висновку експерта детально описується проведене експертом дослідження, зроблені висновки та потужні відповіді на питання, порушені судом. (ст. 62-66 ЦПК). Отже, згідно із законом, суд має право отримувати фактичні дані, використовуючи лише засоби, зазначені у ч. 2 ст. 57 Український обмін інформацією уряду [13, с. 197]. Для того, щоб прийняти докази у справі, вони повинні відповідати вимогам доречності та прийнятності. Докази, що містять інформацію про предмет доказування (тобто інформацію, що стосується справи), є відповідними. Сторони мають право довести, що існують конкретні докази, що підтверджують їхні вимоги чи заперечення. Наприклад, у справі про стягнення боргу не буде достатньо доказів, щоб довести недружні стосунки між сторонами, оскільки предметом позову є саме порушення, а не особисті стосунки між особами. Якщо суд визнає докази неприйнятними, вони не будуть розглядатися. Докази, отримані з порушенням закону, є неприйнятними або не можуть бути використані як доказ [8, с. 71-72]. Докази, отримані з порушенням законодавчих процедур, можуть включати докази, отримані з порушенням "Закону України про інформацію" та статті 179. мистецтво. Статті 31 і 32 Конституції України передбачають, що конфіденційність комунікацій, телефонних розмов, телеграм та інших комунікацій не повинна порушуватися. Без законного дозволу забороняється збирати, зберігати, використовувати та поширювати конфіденційну інформацію про фізичних осіб, якщо інше не передбачено законом, і лише з міркувань національної безпеки, економічного добробуту та прав людини [3]. Справи, які мають бути підтверджені певними доказами згідно із законом, не можуть бути підтверджені іншими способами доказування. Наприклад, у претензії, яка виключає опис майна без документа про право власності, необхідно вимагати підтвердження права власності на майно, оскільки певні документи (квитанції, гарантійні картки тощо) вимагають визнання права власності на майно незаперечно. У разі відсутності цих документів виникатимуть суперечки щодо прав, тому необхідно підтвердити право власності на майно в суді. Усі сторони зобов'язані довести обставини, що послужили підставою для їх вимог та заперечень. Сторони та інші особи, які брали участь у справі, надали докази. Необхідно довести обставини, пов’язані з рішенням у справі, та обставини, що суперечать сторонам та іншим особам у справі. Доказ не може ґрунтуватися на гіпотезі [8, с. 72]. Докази є важливою частиною правосуддя у цивільних справах. Для правильного та своєчасного вирішення судових справ спочатку необхідно визначити обставини справи (отримати достовірні дані про ці обставини в результаті судового розгляду); по-друге, правильно визначити ці обставини (встановити чинну правову правила); і по-третє, бути коректними відповідно до поточної ситуації Застосовуються норми матеріального права. Як уже згадувалося раніше, докази О.А. Т. М. Кіличава вважає, що докази - це діяльність, яка регулюється Цивільним процесуальним законом, метою якої є з’ясування справжньої ситуації у справі та прав та обов’язків сторін шляхом вказівки на докази, збору, подання, дослідження та оцінки доказів. [8, с. 86]. Згідно з доказами Є. А. Харитонової, саме психологічна та процесуальна діяльність суду та інших учасників цивільного судочинства (предмет доказування) визначає факти (ситуації), пов’язані зі справою, істинність конкретної цивільної справи та приймає рішення суперечки між двома сторонами. М. М. Ясинюк вважає, що доведення - це пізнавальний процес, тому об’єктивно відображає закони логіки. Слід зазначити, що предметом процедури доказування є особа, яка бере участь у справі. Суд виконує лише допоміжні функції, тому, якщо у нього виникають труднощі з отриманням доказів для сторін та інших осіб у справі, суд зобов'язаний отримати такі докази на його прохання. Надаючи докази, заінтересовані сторони реалізують право доводити і одночасно виконувати обов'язок доводити факти, доводити обставини, за яких вони є підставою для їх вимог та заперечення. Треті сторони, установи та особи, які мають право захищати права, свободи та інтереси інших, або національні чи суспільні інтереси, також несуть тягар доказування. [8, с. 86]. Позначкою форми процесуального доказу слід вважати: - Законодавчі положення доказів; - Чинність законодавчих та нормативних актів (порядок та зміст доказів визначаються законами); - Універсальність форми процесуального доказування; - Обов'язковість процесуального доказу; - Забезпечити дотримання принципів цивільного процесу. Принципи судових доказів такі: тягар доказування (оскільки всі обставини справи мають бути доведеними, за винятком тих, що не мають юридичних доказів); належність доказів; прийнятність доказів; і безкоштовна оцінка доказів. Сертифікація включає такі етапи: 1. Доведіть сформованість предмета; 2. Збирати та подавати докази; 3. Огляд доказів; 4. Оцініть докази; Предметом доказування є той факт, що може довести заявлену вимогу чи заперечення чи інше значення для вирішення справи. Наприклад, у випадку захисту репутації та гідності, за яких обставин предмет доказування порушує право на повагу до репутації та гідності. Правильне визначення предмета доказу сприяє визначеності подальшого процесу доказування ідентифікації, збору, розслідування та оцінки доказів, визначення справжнього стану справи та прийняття законних та обґрунтованих рішень. Збір доказів - це процесуальна діяльність інших учасників судів та цивільного судочинства з метою отримання доказів, включаючи: - Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, надають докази; - Суд вимагає доказів; - Видати судовий наказ про збір доказів. Сторони у справі та інші надають докази, передаючи докази до суду. Зокрема, сторони зобов’язані подати докази або повідомити суд до або під час первинного розгляду справи у строк, визначений судом, з урахуванням часу, необхідного для цього. Якщо сторона не доведе, що є поважна причина для несвоєчасного подання, суд не прийме доказів порушення таких вимог. (ст. 131 ЦПК)