Вчення про природу та соціальне призначення права (ID:397102)

Розділ І. ЗАГАЛЬНЕ ВЧЕННЯ ПРО ПРИРОДУ ТА СОЦІАЛЬНЕ ПРИЗНАЧЕННЯ ПРАВА 1.2. Історичний аспект становлення та розвитку вчень про право У системі юриспруденції історія вчень про право належить особливе місце. Вчення видатних представників державно-правової думки незалежно від часу й місця їх виникнення є одним із основних засобів забезпечення розвитку правової думки. Наука вчення про право розглядає історію теоретично оформлених концепцій, поглядів на соціально-політичний і державно-правовий розвиток окремих суспільств і людської цивілізації загалом. Історія вчень про право є наукою, яка досліджує загальні закономірності суспільного розвитку, відносини народу і влади, права та свободи людини, формування громадянського суспільства і громадянськості, співвідношення юридичної рівності, прав людини, політики і моралі. У правовому вченні відображено інтереси, прагнення, установки, підходи до розуміння права, які мають загальнотеоретичне значення в юридичній науці. Історія вчення про право тісно пов'язана з такими юридичними науками, як теорія держави і права, філософія права, історія держави і права. Водночас вчення мислителів різних народів і епох містять багатоплановий потенціал, який сприяє кращому опануванню спеціальних галузей права (цивільного, конституційного, кримінального, адміністративного, трудового та ін.), а також міжгалузевих дисциплін (муніципального права, державного управління тощо). Майже кожна з галузевих юридичних наук має свою історію, що охоплює теоретичну діяльність основних національних шкіл і напрямів, здобутки окремих учених. Однак до концепцій минулого щодо розв'язання проблем галузевих юридичних наук історія вчень про право звертається лише у випадках, коли ці концепції пов'язані із загальнотеоретичними підходами певного вченого.