Зразок роботи
На основі проведеного дослідження зроблено наступні висновки:
1. Децентралізація влади – комплексний процес, який передбачає розширення повноважень органів місцевого самоврядування та місцевих органів виконавчої влади з одночасною передачею необхідних ресурсів для оптимізації і ефективнішого управління місцевими справами, найповнішої реалізації регіональних і місцевих інтересів. Провідна ідея децентралізації полягає в передачі органам місце¬вого самоврядування компетенції для розв’язання питань, пов’язаних із місцевими потребами. При децентралізації влади необхідно враховувати принцип субсидіарності, який полягає у передачі повноважень на максимально близький до громадянина рівень управління, оскільки місцеві інтереси можуть бути значно краще оцінені та ефективніше виконані місцевими органами. Тому все, що можливо вирішити на місцевому рівні, необхідно залишити на вирішення територіальним громадам, а не передавати на вищий рівень влади.
2. Порівнюючи проведення реформи децентралізації влади в Україні з досвідом її реалізації в державах Східної Європи необхідно зазначити наступні умови, наявність яких була визначальною при проведенні даної реформи:
1) наявність політичної волі та єдності політичних сил. В кожної партії є свої погляди, думки, ідеї та протиріччя між собою, однак певна єдність політичних сил, заснована на досить стійкому компромісі є одним із факторів ефективного та відносно швидкого здійснення реформи в державах Східної Європи. В Україні політичні сили спочатку дійшли компромісу, результатом чого стало прийняття Законів України «Про добровільне об’єднання територіальних громад», «Про співробітництво територіальних громад», а також законів, якими внесено зміни до Бюджетного та Податкового кодексів, спрямовані на формування спроможних територіальних громад. Проте подальші конфлікти призводять до невизначеності щодо прийняття Закону України «Про внесення змін до Конституції України» (щодо децентралізації влади), в якому передбачається заміна місцевих державних адміністрацій інститутом префектів, створення виконавчих комітетів районних та обласних рад, закладення основ нового адміністративно-територіального устрою України. Все це зумовлює затягування реформи децентралізації влади;
2) значну роль у проведенні реформи децентралізації влади в державах Східної Європи відіграли структури Європейського Союзу, які проводили консультації, надавали методичну допомогу, здійснювали фінансові інвестиції, долучали європейських фахівців, що також сприяли ефективному проведенню реформи. В проведенні реформи децентралізації влади в Україні структури Європейського Союзу теж відіграють велику роль, вкладають фінансові інвестиції, проте високий рівень корупції викликає сумнів в доцільності подальших інвестицій. Наприклад, Європейський банк реконструкції та розвитку в 2016 році здійснив інвестицій в Україну на 581 млн. євро, що є на 41, 73 % менше ніж у 2015 році;
3) поступовість здійснення реформи дали змогу визначити проблемні аспекти в її реалізації. Наприклад, на початковому етапі реформи в Польщі не передбачали створення повітів, проте в процесі реалізації реформи зрозуміли необхідність їх створення, що і було згодом здійснено. В Україні теж певною мірою забезпечується поступовість здійснення реформи. Наприклад, під час добровільного об’єднання територіальних громад є непоодинокі випадки, коли територіальні громади, що мають намір об’єднатися знаходяться на території суміжних районів. Цю проблему було вирішено Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо особливостей добровільного об’єднання територіальних громад, розташованих на територіях суміжних районів» від 14 березня 2017 року;
4) високий рівень політичної активності та самосвідомості громади, високий рівень розвитку громадянського суспільства стали одним з ключових аспектів успіху реформи децентралізації влади в державах Східної Європи. Якщо порівнювати з Україною, то в нас рівень самосвідомості громадян та загалом становлення громадянського суспільства перебувають на дуже низькому рівні. Територіальні громади повинні бути більш активним у питаннях громадського контролю за діяльністю публічно-політичних інституцій як загальнодержавного, так і місцевого рівнів;