Поняття та процесуальний статус відповідача у судовому адміністративному процесі (ID:413465)

Суб’ективні юридичні обов’язки відповідача в судовому адміністративному процесі є протилежними до суб’єктивних прав. Юридичний обов’язок визначає необхідну поведінку суб’єкта, до якої суб’єкт може залучатися добровільно або примусово. Фактично, це вимога виконання певних дій та дотримання відповідної поведінки, яку встановлюють юридичні норми. До ознак юридичного обов’язку можна віднести те, що його встановлюють юридичні норми, він цснує лише і відповідності до суб’єктивного права, вимагає певну поведінку або, іншими словами, повинність. Особливістю юридичного обов’язку є те, що від покладається на дієздатну особу задля реалізації інтересів інших осіб. Він реалізується в межах пдміністративно-процесуальних правовідносин та не існує за межами зв’язків з суб’єктивними правами решти учасників адміністративного процесу. Юридичний обов’язок реалізується через державний примус та має нормативно встановлені межі. Якщо відповідач не виконує свої обов’язки, він може бути притягнутий до юридичної відповідальності. яка виступає як окрема складова правового статусу відповідача. Юридична відповідальність є видом соціальної відповідальності і полягає у застосуванні передбачених законом санкцій до правопорушників, які застосовує у примусовому порядку держава. Тобто, юридичну відповідальність можна розглядати як правовідношення між державою, яку уособлюють державні органи, та правопорушником[12]. Можна визначити наступні ознаки юридичної відповідальності: 1) виникнення юридичної відповідальності відбувається з факту правопорушення і є результатом недотримання заборон та невиконання зобов’язань, встановлених законом, завдання шкоди правам, свободам та інтересам учасників суспільних відносин; 2) суб’єкт юриличної відповідальності – це деліктоздатна особа, вік та психологічний стан якої дозволяє їй відповідати за скоєне правопорушення; 3) характер юридичної відповідальності – охоронно-захисний; 4) юридична відповідальність знаходить вираження в обов’язку особи нести покарання за провину, яке набуває статус нового юридичного обов’язку, якого не існувало до скоєння правопорушення; 5) настає лише за умови скоєння правопорушення та здійснюється уповноваженим органом відповідно до норм права, які встановлюють форму та міру санкцій; 6) реалізується в умовах дотримання визначеного процедурно-процесуального порядку, визначеного законом та у відповідних процесуальних формах, поза якими виникнення юридичної відповідальності неможливе. В судовому адміністративному процесі набуття правового статусу відповідача можливе за умови володіння ним адміністративною процесуальною правосуб’єктністю, яка складається з адміністративної процесуальної правоздатності, суть якої полягає у здатності відповідача мати процесуальні права та обов’язки, та адміністративної процесуальної дієздатності, яка включає здатність розпоряджатися цими правами та обов’язками свідомо та самостійно[11].