Зразок роботи
У ході виконання роботи дослідження можна зробити висновок, що реформування у системі адміністрування у світі зробило можливим суттєвий розвиток теорії публічного управління. Крім того, поява теорій наукового управління в багатьох європейських країнах слугує підґрунтям для більшості наукових робіт публічного адміністрування. Можна виділити основні періоди розвитку.
Для України як повноцінного конкурентоспроможного партнера на світовій арені потрібно удосконалення засад публічного управління з урахуванням позитивного зарубіжного досвіду. Сьогодні перед нами завдання забезпечити темпи державотворчого процесу на випередження. Важливо удосконалити систему публічного управління та адміністрування, з використанням досвіду найсучасніших зарубіжних практик і водночас відповідності сьогоднішнім вітчизняним реаліям та національним традиціям. Потрібні невідкладні і конкретні дії, спрямовані на випереджаюче теоретичне осмислення актуальних проблем.
Результати провідного закордонного досвіду участі громадян у публічних процесах показало, що: 1) першими містами (районами), які взяли участь у процесі залучення громадян до вирішення місцевих проблем, були міста (райони) із великою кількістю складних питань; 2) індивідуальні інтереси під час обговорення завжди поступалися публічним інтересам; 3) успішними виявилися ті практики управління, які базувалися на урахуванні пропозицій громадян; при цьому розвиток міст (районів) у такому разі йшов більш швидкими темпами, порівняно із процесом розвитку, коли рішення приймалися органами публічного управління без участі громадян.
Проаналізовано зарубіжний досвід децентралізації публічної влади.
Процес децентралізації процес складний і немає єдиної формули його реалізації. У Польщі цей процес зайняв майже десять років; Угорщині – вистачило десяти місяців; Східній Німеччині – десяти тижнів, а Чехії – десяти днів "оксамитової революції".
Дослідження ефектів децентралізації носять змішаний характер, але в принципі підтверджують більшу позитивність її результатів для держави та суспільства. Отримані дані підтверджують позитивний вплив децентралізації на: освіту, щільність населення, політичну концентрацію та частку послуг, придбаних у приватному секторі. Статистичні дані показують, що багаті країни світу є більш децентралізованими. Негативні наслідки були визначені серед рівнів місцевих податкових ставок, рівня доходів фізичних осіб, трансфертів з центрального уряду, відстані до капіталу, регіонального центру та рівнів безробіття.
На основі аналізу зарубіжного досвіду можна виокремити основні шляхи впровадження реформ з децентралізації влади в Україні:
– розмежування повноважень, прав та обов’язків різних рівнів влади відповідно до сутності правової, демократичної держави та громадянського суспільства, що дозволить досягти балансу інтересів у системі публічних відносин;
– розробка та реалізація ефективної регіональної політики, спрямованої на забезпечення рівномірного місцевого і регіонального розвитку;
– забезпечення втілення принципу субсидіарності як способу подолання конфлікту інтересів між місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування;
– упровадження адміністративно-територіальної реформи із забезпеченням збереження цілісності держави та її унітарного устрою ;
– забезпечення розширення прав територіальних громад щодо вирішення проблем їх життєзабезпечення;
– проведення бюджетної реформи з урахуванням загальнонаціональних та місцевих інтересів.
Разом з тим досвід, зокрема і європейський, впровадження основних аспектів децентралізації, вказує на те, що передача повноважень та ресурсів з вищого на нижчий рівень управління не гарантує стовідсоткового автоматичного забезпечення надання публічних послуг, особливо це стосується держав, в яких не стабільний розвиток економіки. Погіршення якості надання публічних послуг для громадян стали причиною їх рецентралізації. Зокрема, окремі види послуг надаються через рецентралізацію владних повноважень в Ірландії, Угорщині, Фінляндії, Чехії, Греції та ін.
Зазначене свідчить про те, що повторний перехід до централізації та певна поступливість у вказаних питаннях, явище хоча і нове, про те обґрунтоване, оскільки місцеві органи влади позбавлені технічних можливостей для надання якісних послуг, а окремі мають значний вплив з боку місцевих еліт, щоб бути неупередженими. Якщо принципи централізації і децентралізації регулюють питання взаємовідносин центру і місць, то для розподілу компетенції між різними органами одного рівня управління в латиноамериканських державах, як і в країнах Європи, використовуються принципи концентрації і деконцентрації.
Запропоновано шляхи удосконалення організаційного забезпечення децентралізації та регіонального розвитку в Україні, а саме:
1. Впровадження та застосовування в управлінській практиці інструментів стратегічного планування розвитку території, яке б сприяло точному визначенню пріоритетів регіонального розвитку.
2. Удосконалення механізмів державної підтримки розвитку депресивних регіонів.
3. Розробити систему заходів із розбудови інфраструктури регіону, маючи на меті покращання умов використання інноваційних технологій, підвищення інвестиційної привабливості регіонів, розширення залучення вітчизняних та іноземних інвестицій для регіонального розвитку тощо.
4. Адаптувати національне законодавство з питань регіональної політики до міжнародних норм та стандартів.
Щодо аналізу зарубіжного досвіду розвитку електронної демократії, то визначено, що практичне значення для України має досвід Естонії. Дані країни, що є вихідцями з колишнього СРСР, досягли чималих результатів у питанні розвитку електронного урядування та електронної демократії. За допомогою розширеної системи надання електронних послуг, консультування, досконалих механізмів електронного голосування, систем подання електронних петицій тощо в Естонії ефективно ухвалюються результативні рішення, спрощуються стосунки громадян з владою. Включення громадян до процесу ухвалення рішень підвищує взаєморозуміння, мінімізує конфлікти та створює умови для широкого суспільного консенсусу в ухваленні рішень тощо.
Досліджено український досвід розвитку електронної демократії визначено, що за останні п’ять років Україна стала свідком тренду розробки нових інструментів е-демократії. Серед них – запровадження е-петицій (вперше в історії України), ініціативи е-парламенту, відкритий бюджет, обов’язкові е-декларації статків і амбітні плани щодо відкритих даних і онлайн закупівель. Просування України в е-демократії не пройшло непоміченим і було відмічено в опитуванні Організації Об’єднаних Націй щодо E-врядування у 2016 році, де з 2014 року Україна покращила свою позицію у світовому рейтингу Iндексу E-участі на 45 позицій.
На сьогоднішній день в Україні інструменти е-демократії набувають усе ширшого розповсюдження. Досить не повільними темпами електронна демократія розвивається і на місцевому рівні. Запроваджені в громадах на сьогодні е-петиції, що стали одним з індикаторів розвитку е-демократії на місцевому рівні.
Стартували у багатьох містах і громадські бюджети, завдяки яким громадяни мають можливість самостійно вирішувати, на які саме проекти використовувати бюджетні кошти. Таким чином, пропозиції громадськості все більше перетворюються у реальні проекти з повним фінансуванням.
Магістр