ГоловнаГотові роботиПраво, юридичніПоняття правочину та його ознаки. Умови дійсності правочину 2. У чому специфіка відповідальності юридичної особи?

Поняття правочину та його ознаки. Умови дійсності правочину 2. У чому специфіка відповідальності юридичної особи? (ID:428526)

Тип роботи: контрольна

Дисципліна:Право, юридичні

Сторінок: 27

Рік виконання: 2018

Вартість: 50

Купити цю роботу

Зміст

1. Поняття правочину та його ознаки. Умови дійсності правочину 2. У чому специфіка відповідальності юридичної особи? Задачі Задача 1. У квітні 1995 року Літвін виявив своє пальто у Соломіна, який викрав його у власника у лютому 1994 року. У березні 1997 року Літвін звернувся з позовом до суду про витребування пальто та про відшкодування витрат на його ремонт. Соломін проти позову заперечував, вважаючи, що позивачем пропущено строк позовної давності. Останній же навпаки вважає, що перебіг строку почався з квітня 1995 року і тому цей строк він не пропустив. Як слід вирішити справу? З якого часу починається перебіг строку позовної давності за позовами про захист абсолютних і відносних прав? Задача 2. Васнецова М. проживала разом з братом у будинку, який належав їм на праві спільної власності. В лютому 2005 р. Васнецова померла. Дочка Васнецової звернулася із заявою до нотаріальної контори про визнання її спадкоємцем після смерті матері. Нотаріус через шість місяців після смерті Васнецової видав її дочці свідоцтво про право на спадщину на 1/2 будинку. Брат Васнецової заперечував проти цього, вважаючи що він також є спадкоємцем і йому повинно бути видано свідоцтво про право на спадщину на 1/2 частки Васнецової. Дочка Васнецової після цього почала вимагати від дяді передачі її телевізора і столового сервізу. Хто у даному випадку має право на спадщину? Яким чином повинно бути поділено майно? СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Не підійшла ця робота?

Ви можете замовити написання нової роботи "під ключ" із гарантією

Замовити нову

Зразок роботи

Незважаючи на велику кількість праць, присвячених правочину, на сьогодні ні чинне цивільне законодавство, ні наука цивільного права не дають однозначного ви¬значення деяких аспектів правочину (наприклад його форми та відповідної типології). Ця проблема, у свою чергу, призводить до неоднозначного, непослідов¬ного тлумачення й застосування чинного законодавства, неможливості дослідження правочину. Перші норми про правочин мож¬на знайти вже у римському цивільному пра¬ві. Так, римські юристи за формою розріз¬няли правочини вербальні та літеральні. Внаслідок рецепції римського права за¬значені вище види правочину було сприйнято у країнах континентальної Європи, Англії, а пізніше і у США. У середині XIX ст. розроблені римлянами по¬ложення про правочин були привезені Д.Мейєром у Росію. Проте Д.Мейер розробив власний підхід до розуміння правочину та його форми і на відміну від римських правників розглядав правочин та його форму не як спосіб фікса¬ції, а як форму вираження волі учасника цивільних відносин [3]. Пізніше таку позицію було підтримано іншим відомим дореволю¬ційним цивілістом, професором Г. Шершеневичем [11]. У радянські часи вчені продовжували дискусію щодо поняття правочину, його видів, а також співвідношення форми правочину зі способом волевиявлення. У процесі диску¬сії сформувалися дві принципово різні точ¬ки зору на цю проблему. Більшість, а саме І.Новицький, В.Толстой, Ф.Хейфец, Я.Купік, Е.Ейдинова, О.Садиков, О.Красавчиков намагалися продовжити справу Д.Мейера та Г. Шершеневича і відстояти позицію, згід¬но з якою під правочином та його формою слід розуміти форму вираження волі. Інші вчені, такі як О.Іоффе, О.Пуш¬кін та В.Шахматов, були прихильниками римського під¬ходу до правочину та його форми і розуміли під нею спосіб фіксації волі. Не знала наука цивільного права і єди¬ної точки зору стосовно типології форми правочину. Так, одні автори розрізняли сло¬весну (усну та письмову) і конклюдентну форми. На думку інших, слід було говорити про усну, письмову та конклюдентну форми правочину. Третя група авторів розрізняла ли

Інші роботи з даної категорії: