Зразок роботи
ВСТУП
Провадження у справах про адміністративні правопорушення – один з видів адміністративного процесу (хоча на цей рахунок науковці розділилися в думках) і становить регламентовану нормами адміністративно-процесуального законодавства діяльність уповноважених органів (їх посадових осіб), спрямовану на притягнення до адміністративної відповідальності осіб, які вчинили адміністративні делікти. Воно має декілька стадій, об’єднаних у систему об’ємних процесуальних дій, і здійснюється відповідно до вимог Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП).
Провадження у справах про адміністративні правопорушення – досить популярна тема дослідження багатьох науковців: В. К. Колпаков, Ю. М. Козлов, П. І. Кононов, М. М. Тищенко, І. В. Панова, В. Г. Розенфельд, Ю. М. Старілов, Н. Г. Саліщева та інші. Проте є досить поверхнево вивченою (найчастіше зустрічаються роботи, де адміністративне провадження розглядають у контексті адміністративного судочинства) та висвітленою в наукових джерелах, а через зміни та нововведення у законодавстві потребує постійного розширення та з’ясування все нових фактів та удосконалення вже існуючих інформаційних джерел.
Актуальність теми дослідження полягає у необхідності дослідження окремих складових провадження у справах про адміністративні правопорушення, чітке наукове визначення та обґрунтування яких є основою для вирішення питання вдосконалення законодавства та приведення його у відповідність європейським стандартам.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, пов’язані з порушенням, розслідуванням адміністративних правопорушень і їх подальшим розглядом, винесенням постанов, можливим оскарженням та виконанням останніх.
Предметом дослідження є саме провадження у справах про адміністративні правопорушення.
Метою є виявлення і дослідження окремих особливостей адміністративного провадження, а також пошук шляхів його удосконалення.
Основними завданнями виступають:
Характеристика поняття «адміністративне провадження» крізь історичний, теоретичний та правовий аспекти;
Визначення особливостей принципів провадження, його учасників та заходів забезпечення;
Окреслення кола осіб (органів), повноважних розглядати справи про адміністративні правопорушення
Характеристика окремих стадій провадження у справах про адміністративні правопорушення, а також порядку оскарження рішення;
Розгляд практики провадження у зарубіжних країнах світу;
Пошук шляхів удосконалення процедури адміністративного провадження.
Під час дослідження було використано як загальнонаукові, так і спеціальні методи дослідження. Широко застосовувалися такі загальні методи наукового пізнання: порівняння, аналіз, синтез, формалізація, моделювання, історичний та системний. Спеціальними методами, що використовувались, були: системно-функціональний, формально-догматичний і порівняльно-правовий.
За структурою робота складається із вступної частини, 3-х розділів, кожен із яким має 2-3 підпункти, і висновків, окремо містяться зміст роботи, джерела і додатки. Розділ 1 присвячено загальнотеоретичним аспектам поняття адміністративне провадження, Розділ 2 висвітлює законодавчо закріплену процедуру розгляду справ про адміністративні правопорушення, а у Розділі 3 дається коротка характеристика досвіду зарубіжних країн та можливі шляхи удосконалення вітчизняної практики здійснення проваджень у справах про адміністративні правопорушення.
РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВАХ ПРО АДМІНІСТАТИВНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ
1.1. Історико-правовий та теоретичний аспекти поняття адміністративного провадження
Період формування провадження у справах про адміністративні правопорушення, як частину адміністративного процесу та адміністративного права в цілому, деякі науковці відносять до часів становлення поліцейського права, а особливо коли Ніколас Деламар 1722 р. у своїй праці «Трактат про поліцію» окреслив предмет поліцейського права, а також указав групи суспільних відносин, об'єднані поліцейською діяльністю 17, с. 16-17. На території України загалом право розвивалося відповідно за територіальним поділом між двома державами, а згодом за ідеологією СРСР, де провадження і було сформоване, набуло своїх характерних рис, вигляду та особливостей.
З кінця 50-х рр. ХХ ст. у Союзі РСР тривала масштабна робота щодо кодифікації законодавства, а 23 жовтня 1980 р. Верховною Радою СРСР були прийняті Основи законодавства Союзу РСР і союзних республік про адміністративні правопорушення. Вони складалися із 42 статей, що бути систематизовані в чотири розділи, одним з яких був «Провадження у справах про адміністративні правопорушення». В ньому було визначено процесуальні права і обов’язки учасників провадження, порядок розгляду справи, винесення постанови та її оскарження. У 1985 р. були внесені зміни до Основ, а сам процес розвитку провадження здійснюється і донині 25, с. 46, 48. Так, зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 року з питань удосконалення провадження активно вносилися у починаючи від 1991 року, а останні зміни датуються 30.03.2021р.
В юридичній літературі немає чіткого визначення провадження, адже деякі автори взагалі не дають власної дефініції поняття адміністративного провадження, а деякі визначають його не як складову, а як вид адміністративного процесу. Процес і провадження співвідносяться як ціле і часткове. Узагальнюючи, провадження в справах про адміністративні правопорушення – це особливий вид процесуальної діяльності, врегульований нормами адміністративно-процесуального права, уповноважених органів, яка спрямована на притягнення до адміністративної відповідальності винних осіб 19. Проте О. В. Кузьменко вка¬зує, що провадження щодо розгляду конкретної справи є первинним елементом структури адміністративного процесу, а Н.Г. Саліщева розмежовує поняття «адміністративний процес» та «адміністративне провадження», визначаючи процес як вужче поняття порівняно з адміністративним провадженням, а саме провадження прирівнює до понять «цивільний процес» і «кримінальний процес» 24, с. 445.
Основними ознаками провадження є те, що воно виникає у зв’язку із вчиненням адміністративного правопорушення (проступку) та необхідністю проведення адміністративного розслідування; реалізується тільки визначеним колом суб’єктів, особливе місце серед яких посідають органи виконавчої влади; індивідуальність процесуальних актів, які приймаються в ході провадження; застосування під час провадження заходів державного примусу; за допомогою цього провадження реалізуються норми адміністративної відповідальності; з усіх видів адміністративного процесу воно є найбільш подібним до юрисдикційних проваджень в інших галузях права 21, с. 137-138.
Завданнями за ст. 245 КУпАП виступають: своєчасне, всебічне, повне і об’єктивне з’ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Магістр