Спадкування за законом та черговість спадкування за законом (ID:443735)

Спадкове право є одним із інститутів цивільного права, оскільки проблема спадкування торкається певною мірою кожної особи. З огляду на те, що спадкові відносини зачіпають приватну сторону життя людини та її сім’ї, вони потребують особливої уваги з боку закону. Шершеневич Г.Ф. під спадкуванням розуміє перехід майнових відносин однієї особи до інших, пов`язаний з її смертю [49, c.85]. Жанабілова А. зазначає, що спадкування являє собою перехід сукупності майнових та окремих немайнових особистих прав і обов’язків спадкодавця, тобто особи, що померла до спадкоємців, що узгоджений згідно з нормами спадкового права [66,с. 375]. Як зазначено у ст. 1223 ЦКУ, спадкування за законом наступає за таких умов [18]: - відсутність заповіту; - недійсність заповіту; - відсутність умов, які зазначені у заповіті з умовою; - не прийняття спадщини спадкоємцями за заповітом; - не закликання спадкоємців за заповітом до спадкування; - розпорядження фізичною особою лише частиною свого майна. Серед вчених існує думка, що заповіт немає сенсу складати у тому випадку, якщо спадкодавець не проти дотримання основних положень спадкування за законом, а саме: - кола осіб, які спадкуватимуть його майно за законом після його смерті; - розподілу часток спадщини між спадкоємцями таким чином, як їм належить за законом.