Державна екологічна інспекція України (ID:461835)

ВСТУП Актуальність теми дослідження. Повноцінне й глибинне формування правової держави є одним з генеральних завдань на сучасному етапі державотворення України, що можливо лише за умови всебічного підходу до визначення й аналізу особливостей еквівалентних тенденцій і течій у конкретній соціально-правовій дійсності в межах окресленого часу. Створення правової держави стає можливим лише на базі всеобіймаючого правового забезпечення і досконалої діяльності виконавчої влади, що є серйозним завданням правоохоронних органів та органів юстиції України. Ці процеси нерозривно пов’язані з проблемами функціонування органів публічної влади (державної влади й місцевого самоврядування) та інститутів громадянського суспільства будь-якого спрямування. Наразі ця тематика набуває фундаментального пріоритету серед науковців, професійних юристів, аналітичних експертів та інших осіб, яким не є байдужим формування майбутньої парадигми нашої країни. Небезпідставне зниження якості життя і здоров’я громадян яскраво свідчать про нестійкість та неефективність системи державного нагляду у сфері реалізації державної екологічної політики та відсутності продуктивного й належного контролю за додержанням законодавчих вимог навіть тих недосконалих нормативно-правових актів, які нині є чинними елементами поточного законодавства. Екологічне право в якості системи правових норм та принципів, а також повноцінної комплексної галузі, що регулює суспільні відносини у царині охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки, вимагає цільового вивчення та оптимізації через високо специфічний зміст і надзвичайно широкий спектр можливих взаємин. Воно складається з низки підгалузей: земельне, водне, лісове, гірниче, фауністичне, флористичне, атмосферо-повітряне, природно-заповідне, рекреаційне та інші. Без відповідного унормування потенційних загроз будь-якої антропогенної чи техногенної діяльності для довкілля неможливо уявити добробут Вітчизни та її сталий розвиток. Також вагому роль в потребі оновлення ставлення до органів, що є ключовими в цьому питанні, відіграють трансформації у екологічному законодавстві в цілому, його приведення й оформлення згідно із стандартами Європейського Союзу, Організації Об’єднаних Націй тощо. Тому загальне дослідження у позитивному і негативному аспектах на новій методологічній основі, з позиції інструментарію сьогодення підходів до виникнення, розвитку та перебігу становлення інституцій, що займаються забезпеченням і реалізацією державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, екологічної, біологічної і генетичної безпеки; політики у сферах лісового та мисливського господарства є вкрай реальною й потрібною задачею, а переосмислення застарілих або архаїчних тверджень з огляду змін соціуму є аксіомою. Виняткового значення висловлені тези набули на тлі численних праць та доктрин, котрі засвідчили очевидний інтерес і необхідність у детальному висвітленні теоретичних і практичних аспектів діяльності таких інституціональних одиниць як Державна екологічна інспекція України (далі — ДЕІ). Зокрема, дискусійно-полемічні думки та погляди стосовно цього питання красномовно репрезентовані в публікаціях таких дослідників, як О. Ф. Андрійко, С. В. Берзіна, А. З. Бобко, В. Є. Борейко, Я. А. Здір, В. В. Кубатко, О. Я. Лазора, Н. В. Лебідь, Л. В. Мельник, О. Ю. Назарина, Д. Л. Постишев, І. Л. Синякевич, М. С. Студенікіна, І. К. Юхновський тощо. Вивчення стану проблеми даного дослідження свідчить про те, що деякі її сторони залишилися не розглянутими в юридичній літературі, а певні висунуті припущення вимагають подальшого поглиблення й уточнення. Різноплановість і багатоманітність існуючого матеріалу підтверджує доречність класифікації та узагальнення ідей, їхньої адаптації до актуальних позицій офіційного законодавства і авторитетних науковців.