Зразок роботи
Актуальність теми дослідження. Злочини проти власності є однією з найпоширеніших категорій злочинів та посягають на благо, захищене Конституцією України - право власності. Право особи на володіння, користування та розпорядження власним майном також закріплено положеннями Цивільного кодексу України.
Кваліфікація злочинів проти власності передбачає проведення кримінально-правової оцінки вчиненого діяння, що повинно порушувати право власності фізичної, юридичної особи або держави на певний предмет й вчиняються, як правило, з корисливих мотивів.
Здійснюючи кваліфікацію злочинів проти власності необхідно звернути особливу увагу на предмет посягання [7, c. 93]. Предмет злочину повинен відповідати трьом основним критеріям:
майно повинно бути чужим для особи, що вчинила посягання;
майно має певну вартість;
предмет не відноситься до предметів злочину, відповідальність за посягання на які, передбачено відповідальність іншими нормами Особливої частини Кримінального кодексу України (далі - КК України).
Необхідно також зазначити, що вартість майна дозволяє розмежувати кримінально-каране діяння від адміністративного правопорушення або іншого малозначного діяння.
При здійсненні кваліфікації злочинів необхідно детально вивчити спосіб вчинення злочину, наприклад, таємне чи відкрити викрадення, погроза, застосування насильницьких методів, обман або зловживання довірою тощо. Отримання такої інформації гарантує всебічне вивчення складу вчиненого злочину та вірної подальшої кваліфікації діяння.
Цікавим способом вчинення злочину, наприклад, крадіжки є проникнення у житло. При кваліфікації злочину необхідно встановити чи дійсно мав місце факт проникнення, або потерпілий самостійно надав доступ до власного житла, а вже потім у суб'єкта виник умисел щодо вчинення крадіжки. Вищезазначене підтверджується абз. 2 п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про злочини проти власності" від 6 листопада 2009 р. № 10.
Особливої актуальності дана тема набуває саме в цей період, оскільки Україна переживає період переходу до економічного підвищення та європейських цінностей. Суспільна небезпека злочинів проти власності полягає в тому, що такі злочини руйнують економічні відносини власності та позбавляють власника можливості вільно володіти власним майном.
В даному питанні важливу роль відіграє і правильна кваліфікація злочину, оскільки прийняття протиправного діяння, наприклад, за малозначне, може мати негативні наслідки в майбутньому та породжувати безкарність.
Проблема та помилки у кваліфікації злочинів проти власності досліджувалась багатьма українськими та зарубіжними науковцями, зокрема, Бондарь Г. Є., Гаухман Л. Д., Куц М. М., Кундеусом В. Г., Чумаченко Т. А. Ємельянов В. П., Берднік І. В., Ватва Ю. А. та іншими, у зв'язку з чим висловлювалися різні точки зору.
Основними цілями дослідження даного інституту є: розглянути судову практику України на предмет виявлення помилок у кримінально-правовій кваліфікації злочинів проти власності.
Метою даної роботи є дослідження судової практики України та вивчення помилок, які було допущено при кваліфікації злочинів против власності.
Згідно визначеної мети, завданнями роботи є:
Визначити випадки, коли в діяннях особи наявний склад злочину проти власності, передбачений нормами Особливої частини Кримінального кодексу України, проте діяння не кваліфікується як протиправне;
Розглянути судову практику України та виявити випадки кваліфікації діяння як кримінально-караного, за умови що склад злочину відсутній;
Визначити випадки у судовій практиці України щодо кваліфікації злочину проти власності за оціночними ознаками;
Розглянути кваліфікацію єдиних і складних сукупних злочинів проти власності;
Встановити випадки у судовій практиці України щодо кваліфікації малозначних діянь як злочини.
Об’єктом дослідження є діяльність судів України при здійсненні правосуддя по кримінальним справам про злочини проти власності.
Предметом дослідження є допущені помилки при здійсненні кваліфікації злочинів проти власності.
Методи дослідження – системний, функціональний, аналітичний, порівняльно-правовий, формально-логічний та інші методи дослідження.
У роботі використані нормативно-правові акти України, офіційні друковані видання та публікації органів судової влади України та судові рішення з сайту Єдиного державного реєстру судових рішень України.
Робота складається з вступу, 3 розділів основної частини (деякі з яких мають підрозділи), висновків та списку використаної літератури.
Література і законодавство використані станом на 03 квітня 2020 року.
Магістр