Зразок роботи
Ставлення цивілізованої правової держави неможливо без забезпечення захисту прав, які мають першорядне значення. В сучасних умовах захист прав людини стає однією з домінант суспільного прогресу, основою якого є загальнолюдський інтерес, пріоритет загальнолюдських цінностей. Дійсний прогрес у незалежній державі Україна неможливий без належного забезпечення захисту моральних благ людини: життя, здоров’я, честі, гідності, ділової репутації та інших благ, які належать громадянам від народження або в силу закону, які є невідчужуваними і непередаваними іншим чином.
Жодна держава не в змозі не помічати, приймаючи ті або інші рішення, проблем захисту прав людини. Без цього неможливо уявити моральну і політичну основу нашої держави. У суспільства немає майбутнього, якщо воно не поважає права і свободи особи. Дуже важливо створити дійсно правову державу, бо правова держава і права людини невіддільні одне від одного: правова держава - гарантія реальності прав людини в плані їхнього захисту від порушень, а права людини - своєрідний гуманістичний, людський вимір правової державності.
Конституція України значно поширила коло прав і свобод людини, привівши їх у відповідність із загальновизнаними міжнародними нормами і принципами. Вперше наша держава офіційно визнала людину, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпеку - вищою соціальною цінністю, а їхнє забезпечення - головним своїм обов'язком. Закріплення прав і свобод людини в Основному Законі й інших основоположних джерелах прав людини визначає орієнтацію на їхнє забезпечення всіх державних органів, а суспільство - на здійснення контролю за тим, як ці права і свободи забезпечуються владою в повсякденному практичному житті.
Але саме по собі визнання пріоритету прав і свобод ще не свідчить про реальність їхньої реалізації. Держава повинна не декларувати їх, а створювати відповідний правовий механізм реалізації. Службові особи, що представляють, по суті, державні повноваження, зобов'язані чітко виконувати положення Конституції і законів України, не перешкоджати громадянину оскаржити в суді рішення, дії або бездіяльність органів державної влади, місцевого самоврядування при порушенні своїх прав. Основним Законом передбачене право кожної людини на компенсацію за рахунок держави або органів місцевого самоврядування матеріальної і моральної шкоди, заподіяної їхніми незаконними рішеннями, діями або бездіяльністю, що є однією з головних правових гарантій дотримання прав і свобод людини.
Проблема компенсації моральної шкоди є однією з найбільш дискусійних у сучасній вітчизняній юриспруденції. Новизна норм, що регулює подібні відносини, суперечливість судової практики визначають прогалини в чинному законодавстві і недоліки практики його застосування відносно критеріїв визначення розміру моральної шкоди та недосконалість механізмів її компенсації. Тому, вирішення теоретичних та практичних аспектів цієї проблеми є надзвичайно важливим для дотримання конституційних прав громадян.
Закріплення основних конституційних прав громадян на життя, здоров'я, свободу і особисту недоторканність викликало необхідність розробки механізму забезпечення і реалізації захисту моральних благ, а саме компенсації моральної шкоди чинним цивільним законодавством України. Можливість забезпечення здійснення прав громадян України на компенсацію моральної шкоди може бути виявлена на основі аналізу емпіричного матеріалу, судової практики, а також аналізу чинного законодавства України, прийнятого Цивільного Кодексу України.
Деякі особливості визначення компенсації моральної шкоди виникли ще до 1917 року у роботах таких вчених, як С. А. Бєляцкіна, П. Н. Гусаковського, А. Зейца, А. Мантеле, Л. І. Петражицького, І. А. Покровського, Б. Утевського, Г. Ф. Шершеневича.
На сьогоднішній день проблема захисту моральних благ висвітлювалась лише частково, комплексний підхід дослідження моральної шкоди в Україні взагалі відсутній, тому обрана тема є актуальною у теоретичному та практичному значенні.
Об’єктом дослідження виступає інститут правового регулювання та захисту моральних благ фізичних та юридичних осіб, судова практика розгляду справ, пов’язаних із компенсацією моральної шкоди.
Предметом дослідження є особливості компенсації моральної шкоди як одного із способів захисту моральних благ, виявлені в результаті узагальнення та аналізу цивільного законодавства України та судової практики.
Мета і завдання дослідження. Мета роботи полягає в узагальненні існуючого стану наукової розробки у сфері відносин, що виникають внаслідок завдання моральної шкоди, вивчення практики її застосування, порівняння цивільного законодавства України з аналогічним законодавством зарубіжжя, узагальнення літератури з даної проблеми та розробка пропозиції про сутність, місце та роль захисту моральних благ, компенсації моральної шкоди, а також про належне її регулювання в новому цивільному законодавстві України, в прийнятому Цивільному Кодексі України.
Завдання дослідження полягає у виявленні історико-філософського, психологічного аспекту ставлення та розвитку моральної шкоди і формуванні основних ознак та змісту даної норми; умови виникнення права на компенсацію громадянами моральної шкоди; характеристиці сучасної цивільно-правової регламентації щодо компенсації цієї шкоди і суперечностей та недоліків чинного законодавства, а також обгрунтуванні пропозицій і рекомендацій теоретичного і практичного плану стосовно удосконалення механізму цивільно-правового регулювання моральної шкоди та порядку її компенсації.
Практичне значення полягає в тому, що положення даної роботи можуть бути використані в ході подальшого розвитку цивільно-правової науки щодо компенсації моральної шкоди, а також у науково-дослідній роботі і в навчальному процесі. Крім того, одержані висновки і пропозиціїї можуть бути використані в ході подальшого вдосконалення окремих законодавчих актів: Цивільного Кодексу України, Закону України "Про захист прав споживачів", інших законодавчих актів. Що в подальшому зумовить збільшити кількість та якість виплат моральної шкоди, які вже дуже поширені в зарубіжних країнах.
Магістр