Зміст
ЗМІСТ
ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1 6
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДЖЕРЕЛ ЦИВІЛЬНОГО ПРАВА 6
РОЗДІЛ 2 14
КЛАСИФІКАЦІЯ ДЖЕРЕЛ ЦИВІЛЬНОГО ПРАВА 14
2.1. Міжнародні договори 14
2.2. Закони як джерела цивільного права 15
2.3. Підзаконні нормативно-правові акти як джерела цивільного права 20
2. 4. Звичаї як джерела цивільного права 21
РОЗДІЛ 3 26
РОЛЬ СУДОВОЇ ПРАКТИКИ В УДОСКОНАЛЕННІ, ТЛУМАЧЕННІ ТА ЗАСТОСУВАННІ НОРМ ЦИВІЛЬНОГО ЗАКОНОДАВСТВА 26
ВИСНОВКИ 31
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 35
ВСТУП
Актуальність дослідження. Право, як сукупність відомих загальнообов'язкових норм (право в об'єктивному змісті), має своєю загальною задачею регулювання відносин між людьми. Одні з цих відносин воно регулює примусовим чином, так що окремі частки особи своєю волею, своїми частками угодами їх змінити не можуть: усі визначення в цій області виходять з одного єдиного центра, від однієї єдиної волі – волі держави. Так саме розвивається справа в сфері державного права, кримінального права і т.д. — словом, у сфері публічного права. І в цьому змісті публічне право може бути характеризоване як система юридичної централізації: усе воно перейнято духом субординації, принципом влади і підпорядкування.
В інших областях відносин держава застосовує інший прийом: воно не регулює їх від себе і примусово, а надає їхнє регулювання приватній волі і приватним угодам; саме ж займає позицію влади, що тільки охороняє те, що буде встановлено приватними особами – приватне право.
Якщо держава і установлює відомі норми, то за загальним правилом лише на випадок, якщо приватні особи свої визначення не дадуть. Унаслідок цього норми права в цих областях мають характер не примусовий (ius cogens), а лише заповнює, диспозитивний (ius dispositivum), і можуть бути приватною волею відсторонені (pactis privatorum mutari possunt).
Іншими словами, тут держава не ставить себе в положення єдиного центра, а, навпроти, припускає наявність безлічі автономних центрів, що регулюють свої відносини самі. Ми маємо, таким чином, тут прийом юридичної децентралізації, сферу не субординації, а координації, сферу приватної ініціативи і приватного самовизначення. Це і є область приватного чи цивільного права – ius privatum. Саме цю думку власне, кажучи, мали на увазі і римські юристи, коли говорили "publicung ius est quod ad statum rei romanae spectat, privatum quod ad singulorum utilitatem".
Сучасний політичний та соціально-економічний розвиток України визначається удосконаленням законодавства, яким закріплено правове становище громадян, організацій і їх об’єднань та встановлюються гарантії реалізації і захисту їх прав і свобод, визначених конституцією й іншими законами України. Конституційні норми в яких вони закріплені, виступають основою для деталізації в галузевому законодавстві регулювання всіх аспектів їх дій і для визначення юридичних гарантій їх реалізації, захисту суб’єктивних майнових і особистих немайнових прав, охоронюваних законом інтересів і свобод.
Соціально-економічні відносини у суспільстві розвиваються досить швидко, виникають і розвиваються різні види нових договорів. У такому разі виникає запитання щодо питання регулювання цивільного права окремими джерелами права, а саме що на сьогодні виявляється джерелами права? Відповідь ми спробуємо дати у нашій роботі.
Метою роботи є дослідження теоретичної та законодавчої регламентації поняття джерел права, їх основних видів та регламентації. До основних завдань роботи належать:
• Визначення поняття та загальної характеристики джерел права;
• Встановлення класифікації джерел права, зокрема: поняття законів та підзаконних нормативно-правових актів як джерел цивільного права;
• Аналіз ролі судової практики у удосконаленні, тлумаченні та застосуванні норм цивільного законодавства.
Методи дослідження, що використовувалися у процесі здійснення дослідження: метод аналізу та метод синтезу, системно-структурний метод, порівняльно-правовий метод, формально-логічний метод, метод тлумачення правових норм, за допомогою яких вдалося комплексно дослідити та проаналізувати правову природу джерел цивільного права.
При написанні роботи використовувалися нормативні та теоретико-правові джерела. Теоретичною базою дослідження стали положення, підходи та ідеї, що містяться у працях вітчизняних вчених та норм українського цивільного законодавства щодо питання особливостей питань джерел цивільного права, основних проблемних питань у цій галузі. Нормативну базу дослідження складає чинне законодавство України.
Об'єктом дослідження є: суспільні відносини у сфері удосконалення і застосування джерел цивільного права.
Предметом дослідження є теоретичні засади категорії джерел цивільного права, основних тенденцій та основних проблемних питань сучасного цивільного права у питання джерел.
Магістр