Правовий прецедент як форма буття права (ID:549762)
Зміст
Вступ……………………………………………………………………………3
1. Загальна характеристика форм права………………………………….….5
1.1. Основні юридичні джерела формування права
у різних народів світу……………………………………………………….…5
1.2. Співвідношення права і форм його зовнішнього прояву…………..7
2. Правовий прецедент: поняття і види………………………………………11
3. Судовий прецедент в Україні………………………………………………16
3.1. Загальні положення судового прецеденту……….………………….16
3.2. Судовий прецедент в правовій системі України..………………….19
Висновок………………………………………………………………………..22
Список використаної літератури……………………………………………..24
Зразок роботи
Актуальність. Однією з об'єктивних властивостей права як соціального регулятора є формальна визначеність, тобто визначеність формою. Правові норми повинні обов'язково об'єктивуватися, бути виражений зовні, міститися в тих або інших формах, які є способом їх існування, формами життя. Без цього норми права не можна визнати готівкою, що існує, не говорячи вже про те, що вони без зовнішньої об'єктивації не зможуть виконувати свої завдання по регулюванню поведінки.
Форми зовнішнього виразу норм права називають ще джерелами права. Проте і цей термін неоднозначний. Виділяють джерела права у формальному сенсі (форми права), джерела права в матеріальному сенсі (матеріальні умови життя суспільства, які об'єктивно викликають виникнення права, необхідність правового регулювання), джерела знань про право (тексти законів минулих епох, літописи, історичні хроніки і т. п.). Говорять про джерела права і в ідеологічному сенсі - правова свідомість суспільства, погляди, ідеї, юридичні доктрини.
Історично першою формою права (або джерелом права у формальному сенсі) з'явився правовий звичай - звичай, санкціонований державою. За змістом він залишається тим же самим правилом поведінки, але знаходить можливість державно-примусової реалізації: якщо не спрацює сила звички, до справи підключиться держава. Державне санкціонування звичаю проводиться двома способами:
а) шляхом вказівки на звичай в нормативно-правовому акті (відсилання до звичаю);
б) використанням звичаю як нормативної основи судового рішення. Якщо норма (правило) звичаю повністю відтворена в тексті нормативно-правового акту або покладена в основу судового прецеденту, то якості самостійного джерела права (правового звичаю) звичай не знаходить:
норма звичаю існує вже у формі нормативного юридичного акту або судового прецеденту.
Одним з видів джерел права є судовий прецедент, який визнавався джерелом права ще в Стародавньому Римі. Важливим джерелом права судовий прецедент в даний час є в країнах, в яких набуло поширення англо-саксонське загальне право (у Англії, США, Канаді, Австралії).
Інші роботи з даної категорії:
