Зразок роботи
Сучасна правова система України – це багатопланова та складна система, структуру якої становлять як сукупність правових норм, так і значний пласт прецендетного права.
Певною мірою залишаються не вирішеними питання гармонізації українського кримінально-процесуального законодавства, із застосуванням правових позицій Європейського суду з прав людини (далі-ЄСПЛ) та прецендентної практики Верховного Суду України, у кримінальних провадженнях [5]
Сьогодні, прецендентна практика ЄСПЛ є пріоритетним джерелом права в цілісній правовій системі України взагалі, та в кримінальному процесі зокрема, являючи собою динамічну і гнучку модель правотворчості, в сучасних умовах правових реформ.
Варто зазначити думку Д.В.Симоновича, який зазначав, що « Європейські стандарти в галузі прав людини несуть у собі ідеї, які, зародившись ще в стародавності, перебували в центрі процесу й становлення єдиної природно-правової теорії» [7]
Європейський суд з прав людини – загальноєвропейський судовий орган, до компетенції якого, відповідно до Європейської конвенції про захист прав та основоложних свобод людини та протоколів до неї, належить: розгляд спорів у правовідносинах між громадянами і державами з метою забезпечення верховенства права та захисту прав і свобод людини; міждержавний, загальноєвропейський судовий орган, в юрисдикції якого є встановлення справедливих компенсацій тощо.
Так, Л. В. Пастухова, відзначаючи велике значення практики Суду у правотворчій діяль ності та правозастосуванні держав – учасниць ЄКПЛ, вважає, що поняття «прецедентне право Суду», яке має юридичне значення для практики самого Суду, до співвідношення «Суд – правовий порядок держави-відповідача» не може бути застосовано в юридичному значенні поняття «прецедент» [11]
На думку цієї вченої, навіть у справах, стороною в яких є держава – учасниця Конвенції, винесене щодо неї рішення Суду хоча і є в силу ст. 46 ЄКПЛ обов‘язковим для виконання такою державою, проте не має формальної обов’язковості для судових органів держави-відповідача під час вирішення ними аналогічних справ. Також такі рішення не є юридичною підставою для зміни чи скасування тощо норм права законодавцем даної держави, якщо Суд і визнає, що причиною порушення певного права заявника були саме ці норми
У Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (1950 р), яку Україна ратифікувала 17 липня 1997 року, визначені не лише основні права та свободи людини, а й закріплено суттєве правило, яке вказує, що при виконанні зобов`язань за міжнародним договором, держави повинні враховувати тлумачення надані ЄСПЛ. Тобто, фактично, прецендентна практика ЄСПЛ набуває значення джерела кримінально-процесуального права України[15]
Магістр