Зразок роботи
Щодо визначення поняття аграрного права як галузі права, в науковій доктрині існує велика кількість позицій. Здійснюючи характеристику поняття аграрного права, вважаємо за необхідне враховувати наступне. По-перше, аграрне право є комплексною галуззю права, тобто воно включає різні норми за юридичною природою, якими врегульовано цілий комплекс аграрних суспільних відносин: земельних, трудових, майнових, організаційних, управлінських тощо.
По-друге, нормами даної галузі права регулюються відносини різних суб’єктів, зокрема таких як фермерські господарства, сільськогосподарські кооперативи, особисті селянські господарства, приватні і державні аграрні підприємства тощо.
По-третє, аграрне право є спеціалізованою галуззю права через те, що діяльність аграрних суб’єктів вирізняється сільськогосподарським виробничим характером, або ж пов’язана з іншими видами використання природних властивостей земель сільськогосподарського призначення.
Таким чином, вважаємо влучним наступне визначення поняття аграрного права України, подане В. П. Жушманом. Аграрним правом України автор вважає комплексну, інтегровану, спеціалізовану галузь права, якою регулюється комплекс виробничо-господарських, земельних, майнових, трудових та організаційно-управлінських відносин, які є пов’язаними між собою. Такі відносини формуються між аграрними суб’єктами - сільськогосподарськими підприємствами, фермерськими господарствами, іншими виробниками незалежно від форм власності, між ними і їх працівниками в межах виробництва і переробки сільськогосподарської продукції [2].
Вважаємо, що диспозитивний метод в аграрному праві сьогодні набуває пріоритетного значення, зважаючи на стрімке формування та становлення ринкових відносин, які базуються на вільному підприємництві. Зважаючи на розширення в межах системи управління діяльністю колективних сільськогосподарських підприємств, виробничих сільськогосподарських кооперативів права колективного самоврядування, можна зробити висновок, що метод локальної правотворчості набуває дедалі більшого розповсюдження. Вважаємо, що застосовуючи даний метод правового регулювання, на практиці суб’єкти можуть заповнити прогалини, що наявні в аграрному законодавстві.
Предмет аграрного права включає також організаційні відносини, що характеризуються підпорядкуванням однієї сторони іншій. Такі відносини здебільшого врегульовані публічно-правовими нормами, тому такі відносини регулюються методом владних приписів, який характеризується обов’язком суб'єктів аграрного підприємництва підпорядкування своєї діяльності моделям правовідносин, що встановлені законодавством. До прикладу, такий метод правового регулювання застосовується при регулюванні використання у сільському господарстві природних ресурсів, ліцензування деяких видів підприємницької діяльності, стандартизації тощо. Так, органи державного управління діють за принципом «дозволено те, що встановлено законом».
Магістр