Зразок роботи
Застосування поняття «адміністративна справа» в теорії і практиці адміністративного судочинства відбувається на аксіоматичному рівні, але поглиблене його вивчення не проводиться. Разом з тим, цей інститут властивий будь-якому процесу і його можна розглядати як міжгалузевий. Слово «справа» є найбільш уживаним у приписах Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАСУ), і саме цей кодифікований акт закріплює поняття адміністративної справи через публічно-правовий спір, але в науці воно не розвивається.
На нашу думку, доцільно відзначити, що нормативному рівні поняття «адміністративна справа» визначено досить вузько, що унеможливлює повне розкриття його сутності та об’єктивно не відображає правову природу, основні характеристики досліджуваного нами інституту. Так, відповідно до п. 1 ч. 1 статті 4 КАСУ адміністративна справа – це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. На цьому дефініція поняття вичерпує себе, але у п. 2 ч. 1 статті 4 КАСУ конкретизовано поняття публічного-правового спору як спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв’язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов’язує надавати такі послуги виключно суб’єкта владних повноважень, і спір виник у зв’язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб’єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв’язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб’єкта владних повноважень або іншої особи [1].
З аналізу процесуальних норм вбачається, що до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників – суб’єкт владних повноважень, здійснює владні управлінські функції, в цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин. Публічно-правовим вважається також спір, який виник з позовних вимог, що ґрунтуються на нормах публічного права, де держава в особі відповідних органів виступає щодо громадянина не як рівноправна сторона у правовідносинах, а як носій суверенної влади, який може вказувати або забороняти особі певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.
У зв’язку із досить узагальненим визначенням поняття «адміністративна справа» у нормах КАСУ, Верховний суд України та Вищий адміністративний суд України у своїх роз’ясненнях дещо деталізують його категорійно-понятійну сутність. У рішенні Верховного Суду, ухваленому у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду 4 вересня 2018 року у справі № К/9901/47078/18 [2] стверджується, що визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору. Слід враховувати, що участь суб’єкта владних повноважень є обов’язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб’єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Рішенням Верховного Суду наголошується, що визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. У свою чергу, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він, головним чином, обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного суб’єкта, що підлягає захисту у спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо позивач намагається захистити своє порушене суб’єктивне право шляхом оскарження управлінських дій суб’єктів владних повноважень. Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 805/4506/16-а та від 27 червня 2018 року у справі № 815/6945/16 [3].
Лист Вищого адміністративного суду України «Щодо застосування окремих норм процесуального права під час розгляду адміністративних справ» від 19.05.2010 р. № 708/11/13-10 [4] містить вказівку на необхідність врахування положень КАСУ, які передбачають, що до юрисдикції адміністративних судів не належать публічно-правові спори, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
На думку І. А. Качур ототожнення адміністративної справи із публічно-правовим спором не сприяє з’ясуванню їх змісту і співвідношення. На переконання автора, ознаки адміністративної справи, що зазвичай називаються в науковому доробку й коментарях КАСУ, притаманні публічно-правовому спору й не відображають феномена адміністративної справи. При цьому, більшість дослідників вказують на «невдале» законодавче визначення поняття «адміністративна справа». Необхідність же визначення поняття «адміністративна справа» саме в КАСУ зумовлена станом неоднозначного розуміння вченими правової природи адміністративного процесу, адміністративної юрисдикції та адміністративних процесуальних відносин.
На відмінність публічно-правового спору і адміністративної справи вказує, насамперед, час їх виникнення, а також суб’єктний склад, предмет публічно-правового спору і відносин, пов’язаних із адміністративною справою.
Як відзначає І. А. Качур з практичної точки зору, під адміністративною справою слід розуміти сукупність матеріалів, фактів щодо публічно-правового спору, стосовно якого відкрито провадження в адміністративному судочинстві. Науковець підкреслє, що адміністративна справа є самостійним правовим інститутом, що має матеріальну і процесуальну складові. Для судового процесу адміністративна справа відіграє роль системоутворюючого елемента [5, c. 9].
В. П. Шулежко вважає, що адміністративними справами, пов’язаними із визнанням дій суб’єктів владних повноважень протиправними є різновиди публічно-правових спорів (які не мають класифікаційних чинників внутрішнього розподілу груп спірних правовідносин), що потребують розгляду адміністративним судом, об’єднують загальні провадження щодо вимог постраждалих осіб від дій суб’єктів владних повноважень стосовно визнання факту їх протиправності та, як правило, супроводжуються проханням до суду зобов’язати такого суб’єкта вчинити певну дію [6, c. 192].
Варто відзначити, що на наше переконання, у правовій доктрині, не приділена увага дослідженню категорії адміністративної справи, пропорційна її важливості.
Вважаємо за доцільне запропонувати дефініцію поняття «адміністративна справа» та визначити її як адміністративно-правовий спір, що виник в результаті порушення прав фізичної (юридичної) особи суб’єктом публічної адміністрації (суб’єктом публічно-владних управлінських функції, суб’єктом, що надає адміністративні послуги або суб’єктом виборчого процесу чи процесу референдуму) та потребує вирішенню в порядку адміністративного судочинства за допомогою методів та засобів, передбачених адміністративним процесуальним законодавством.
Магістр