Характеристика методів державного управління (ID:603991)

Суттєве значення для пізнання системи державного управління відіграє дослідження методів державного управління, оскільки саме методи, окрім іншого, відображають зміст владно-управлінської діяльності держави в цілому. Саме від того, наскільки науково обґрунтованим буде використання відповідними суб’єктами владних повноважень тих чи інших методів державного управління, безпосередньо залежить ефективність досягнення поставлених цілей державного управління взагалі. Методи як окрема дефініція з точки зору філософського розуміння описується як сполука ймовірних і потенційних способів, завдяки яким можливо досягти поставленої цілі. Це певним чином упорядкована діяльність, інструменти (прийоми) приведення в дію об’єктивних закономірностей співіснування явищ, порядок і спосіб їхнього повноцінного й належного використання [1, с. 137]. Методи являють собою важливу складову процесу державного управління. Наявність прогресивних методів та їх вміле використання є передумовою ефективності державного управління. Особлива роль методів управління полягає в тому, щоб створити умови для чіткої організації процесу державного управління, використання сучасної техніки і прогресивних технологій для організації управлінського процесу, забезпечити його максимальну ефективність. Методи проявляються у формах управління, через взаємодію суб’єктів та об’єктів управління, через зв’язки між ними. З точки зору поточного дослідження правильним є наголосити, що існує безпосередній зв’язок методів державного управління з державно-владними повноваженнями, що відповідають функціям державного управління. Методи державного управління — систематизовані способи владного впливу державних органів на процеси суспільного і державного розвитку, діяльність державних структур і конкретних посадових осіб, що приводять до вирішення поставлених управлінських завдань на основі знання певних принципів державного управління. Зміст поняття «методи державного управління» випливає із суті і змісту державного управління і належить до основних категорій теорії адміністративного права [2, с. 24].