Митна справа і митна політика України як засіб забезпечення безпеки держави (ID:604073)

Проведення продуктивної й конструктивної митної політики є вкрай злободенним і актуальним питанням, особливо крізь призму забезпечення функціонування міжнародної економіки та зовнішньої торгівельної діяльності та можливості зближення торгівельно-грошового простору України до світового ринку і його бурхливих тенденцій. Митна справа України є однією з рушійних категорій та задач митної політики. До завдань митної політики з-поміж інших важливих напрямків вирізняють здійснення митного регулювання, контроль та оформлення перетину митної зони, регламентація адміністративного режиму прикордонного й митного спрямування, боротьба з кримінально-протиправними діяннями на кшталт контрабанди та проступками у вигляді порушення митних правил. Вітчизняна митна політика слугує розрядом політики державної, її винятковим різновидом, оскільки митний вектор передбачає саме задоволення захисту безпеки й інтересів України в економічній, політичній, екологічній, соціальній та інших сферах. Митна політика ґрунтується на базових інтересах і фундаментальних ціннісних площинах державної політики з приводу забезпечення стану захищеності. Це в свою чергу дозволяє стверджувати, що прикладне забезпечення митної політики та державної загалом здійснюється крізь призму положень стратегій, концепцій, законів, доктрин, парадигм, програм, прогнозів та проектів у різноманітних сферах державної діяльності. Згідно з визначеним твердженням, митна політика інтерпретується як сукупна синтетична система поглядів і напрямів діяльності адміністративно-управлінських кіл у сфері протекційної діяльності відносно митних інтересів та превентивно-охоронного впливу на митну безпеку, вдале й раціональне встановлення принципів зовнішньої торгівлі, захисту ринку, поступального руху й темпу розвитку економіки нашої держави та процесу її інтеграції до загальносвітових течій. Однією із умов конструктивного й оперативного використання положень і ідей митного курсу й політики є еквівалентно висока швидкість адаптації до умов, які спричинені зовнішніми загрозами, та потенціал швидко й невідкладно реагувати та протидіяти можливим негативним наслідкам очевидних і опосередкованих загроз, особливо якщо мова йде про питання загрози функціональній парадигмі економічних інтересів [26, с. 78].