Державна служба України з надзвичайних ситуацій (ID:604107)

На даному етапі дослідження в рамках курсової роботи першочерговим завданням є охарактеризувати ретроспективу створення ДСНС, передумови та фактори його розвитку. Так, зауважимо, що в період УРСР існували дві основні державні системи, функції яких були пов'язані із реагуванням на небезпечні події та захистом населення і територій від небезпек природнього та техногенного характеру: Цивільна оборона та Державна пожежна охорона України, які до сучасного періоду новітньої історії ЦЗ України розвивались фактично відокремлено. Слід констатувати наступний факт: на початок формування цивільного захисту у період новітньої історії України обидві системи забезпечення безпеки громадянського суспільства мали пострадянський формат організації діяльності [1]. Аспекти зовнішньополітичного впливу, пов’язаного із можливими міждержавними та внутрішньодержавними військовими конфліктами, виступали головним важелем розвитку системи національної оборони світових держав. Так само будувалась система національної оборони СРСР пов’язана із захистом від масового ураження, що мала назву — цивільна оборона (ЦО) [2, с. 83]. В період послаблення ризиків виникнення ядерного військового конфлікту побудована система державного управління у сфері національної оборони втрачала доцільність і потребувала реформування із метою адаптації під інші прогресуючі суспільно небезпечні загрози — загрози природного, а згодом і техногенного характеру. Цей процес мав продовження і в незалежній Україні. Правонаступником Штабу ЦО УСРС став Штаб ЦО України, що набував статусу центрального органу державної виконавчої влади, підвідомчого Кабінету Міністрів України. Заходами державного нормативно-правового регулювання функції ЦО, відповідно до Тимчасового положення про Штаб цивільної оборони України (1992), були розширені щодо розробки механізму державної системи із захисту населення від наслідків надзвичайних ситуацій та забезпечення реалізації заходів попередження та дій у надзвичайних ситуаціях [2, с. 84]. Таким чином, у період 1992-1996 років відбувалось формування системи ЦЗ України на основі механізмів організації діяльності пострадянської ЦО УРСР чому значно сприяла система Штабів ЦО України. Логічним наслідком такого формування була неефективність системи державного управління щодо запобігання, моніторингу, прогнозування аварій та катастроф техногенного та природного характеру, а також низька оперативність реагування і дій із мінімізації наслідків надзвичайних ситуацій. Відсутність науково обґрунтованих рішень щодо державного регулювання зазначеної сфери стало причиною внутрішньовідомчого ступору системи ЦО України та призвело до невизначеності в системі державного управління у сфері цивільного захисту. На кінець 90-х років система Штабів ЦО України не могла задовольнити суспільним і державним потребам в забезпеченні ефективного захисту населення. На фоні глобального погіршення стану природної та техногенної безпеки у світі та в Україні відсутність механізмів розроблення і реалізації заходів із забезпечення техногенної безпеки, запобігання і прогнозування надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру спонукала до реформування системи та удосконалення державного управління [3].