0 800 330 485
Працюємо без вихідних!
Гаряча лінія
Графік роботи
Пн - Пт 08:30 - 20:00
Сб - Нд 10:00 - 17:00
Пишіть в чат:
Для отримання інформації щодо існуючого замовлення - прохання використовувати наш внутрішній чат.

Щоб скористатися внутрішнім чатом:

  1. Авторизуйтеся у кабінеті клієнта
  2. Відкрийте Ваше замовлення
  3. Можете писати та надсилати файли Вашому менеджеру

Хуліганство (ID:607929)

Тип роботи: курсова
Дисципліна:Право, юридичні
Сторінок: 30
Рік виконання: 2022
Вартість: 100
Купити цю роботу
Зміст
ВСТУП…………………………………………………………………………….…5 РОЗДІЛ 1 ПОНЯТТЯ ТА ІСТОРИКО-ПРАВОВІ АСПЕКТИ ХУЛІГАНСТВА.………………………………………………………………….....8 РОЗДІЛ 2 ЮРИДИЧНИЙ АНАЛІЗ СКЛАДУ ХУЛІГАНСТВА…………………………………………………………………… 13 2.1 Об’єкт та об’єктивна сторона хуліганства. .……………………………….....13 2.2 Суб’єкт та суб’єктивна сторона хуліганства..………………………………. 17 РОЗДІЛ 3 ОСОБЛИВОСТІ КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА ВЧИНЕННЯ ХУЛІГАНСТВА… …………………………………………….........20 3.1 Відмежування хуліганства від суміжних правопорушень……………….. ...20 3.2 Застосування покарання за хуліганство. .….....................................................24 РОЗДІЛ 4 КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ХУЛІГАНСТВО У ЗАРУБІЖНИХ КРАЇНАХ………………………………………………………….28 ВИСНОВКИ………………………………………………………………………...32 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ПОСИЛАНЬ
Не підійшла ця робота?
Ви можете замовити написання нової роботи "під ключ" із гарантією
Замовити нову
Зразок роботи
АНОТАЦІЯ Левчук В.О. Кримінальна відповідальність за хуліганство. Курсова робота. Кафедра конституційного, міжнародного і кримінального права юридичного факультету, Донецький національний університет імені Василя Стуса Міністерства освіти і науки України, Вінниця, 2022. 36 с. У роботі охарактеризовано сутність хуліганства та особливості кримінальної відповідальності за його вчинення. Проаналізовано історичний розвиток складу кримінальної відповідальності за хуліганство, основний порядок та критерії його відмежування від інших кримінальних правопорушень. Проведено аналіз зарубіжного законодавства, щодо встановлення правового аспекту хуліганства інших країн. Містяться пропозиції стосовно доповнення статті 296 КК такими видами покарань як громадські та виправні роботи, які на даний час фактично широко застосовуються судами. Ключові слова: хуліганство, склад правопорушення, кримінальна відповідальність, законодавство, правопорушення, покарання. SUMMARY Levchuk V.O. Criminal liability for hooliganism. Coursework. Department of Constitutional, International and Criminal Law of Law Faculty, Vasyl’ Stus Donetsk National University Ministry of Education and Science of Ukraine, Vinnytsia, 2022. 36 р. The main aspects of criminal liability for hooliganism, the concept of hooliganism are investigated in the work. The historical development of the composition of criminal liability for hooliganism, the basic procedure and rules of its separation from other criminal offenses are studied. An analysis of foreign legislation to establish the legal aspect of hooliganism in other countries. The proposals on the need to include in the sanction an article for hooliganism such punishments as community service and correctional labor, which are currently widely used by the courts, are substantiated. Key words: hooliganism, composition of the offense, criminal liability, legislation, offenses, punishment. РОЗДІЛ 2 ЮРИДИЧНИЙ АНАЛІЗ СКЛАДУ ХУЛІГАНСТВА 2.1 Об’єкт та об’єктивна сторона хуліганства До обов’язкових ознак складу будь-якого кримінального правопорушення відноситься його об’єкт. Саме цей елемент складу злочину визначає рівень суспільної небезпеки, які несе криміналізоване діяння, а вказана ознака відіграє ключову роль під час вирішення питання судами про вид і міру покарання, яке необхідно призначити правопорушнику або застосувати до нього діючі інститути звільнення від кримінальної відповідальності чи покарання. Традиційно у науковій літературі існує багато підходів до розуміння об’єкта складу злочину, але більшість з них стверджує, що суспільні відносини, які охороняються законом і на які посягає криміналізоване діяння. В.В. Артюхова зазначає, що доцільно виділити поняття об’єкта злочину у вузькому ж розумінні як вищевказаних суспільних відносин та у широкому розумінні з додатковими ознаками, такими як предмет злочину і потерпілого від злочину. В залежності від групування суспільних відносин, які є об’єктом злочину їх поділяють на загальний, родовий і безпосередній. Так, загальний об’єкт це традиційно всі суспільні відносини, які охоплює КК України. Родовий об’єктом хуліганства, виходячи із розміщення даного складу злочину у розділі «Кримінальні правопорушення проти громадського порядку та моральності», є суспільні відносини у сфері громадського порядку і моральності. Безпосереднім об’єктом є конкретні суспільні відносини, на які посягає певний злочин [7]. Згідно листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.01.2013 р. № 223-192/0/4-13 «Про практику застосування судами при розгляді справ окремих норм матеріального права щодо кваліфікації хуліганства», визначено об’єкт злочину за ст. 296 КК України наступним чином: «громадський порядок, який слід розуміти як стан суспільних відносин, що виник, сформувався, змінюється та існує під впливом дії правових норм (значною мірою), моральних засад, звичаїв, етичних правил, традицій, інших позаюридичних чинників і знаходить свій вияв (відображається) у безпечності громадського спокою, охороні здоров'я, честі та гідності людини, її прав та свобод, зокрема, права на відпочинок, усталених правил співжиття, комунікації (спілкування), у поведінці в побуті, у повазі і ставленні членів спільноти один до одного, у нормальному функціонуванні органів державної влади, місцевого самоврядування, різних установ, організацій, громадських об'єднань, інших інституцій, які займаються корисною суспільною діяльністю» [8]. Додатковим об’єктом у хуліганстві є встановлений законодавством порядок діяльності владних представників (громадськості) під час виконання обов’язків з охорони порядку, власність, життя та здоров’я осіб. Предмет хуліганства як факультативна ознака об’єкта злочину - це речі, із використанням яких або шляхом взаємодії на які суб’єкт злочину вчиняє криміналізоване діяння. Фактично у всіх випадках вчинення хуліганства наявна факультативна ознака об’єкта у вигляді потерпілого. Це можуть бути як цивільні особи, так і представники правоохоронних органів. Об’єктивна сторона злочину хуліганства традиційно складається з таких обов’язкових діянь (дії чи бездіяльності), відповідних наслідків та причинно-наслідкового зв’язку між ними. Також до даного елементу входять наступні факультативні ознаки кримінального правопорушення: місце, час, обстановка, спосіб та засоби вчинення [9]. Об’єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 296 КК завжди представлена активною дією, яка може бути у двох альтернативних формах: у формі особливої зухвалості; у формі виняткового цинізму. Слід вказати, що у юридичній літературі форми вчинення вищевказаного діяння є предметом дискусій, оскільки такі вчені як М. Наклович, В. Ломака наполягають, що особлива зухвалість та винятковий цинізм це способи вчинення злочину, оскільки характеризують механізм його вчинення. У зв’язку з тим, що жодна з вказаних дефініцій «особлива зухвалість», «винятковий цинізм», «спосіб вчинення злочину» не визначені в законодавстві однозначно їх проаналізувати дуже важко. У цьому плані є актуальною постанова Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про злочини проти власності» від 06.11.2009 р. № 10, де зазначено: «за ознакою особливої зухвалості хуліганством може бути визнано таке грубе порушення громадського порядку, яке супроводжувалось, насильством із заподіянням потерпілій особі побоїв або тілесних ушкоджень, знущанням над нею, знищенням чи пошкодженням майна, зривом масового заходу, тимчасовим припиненням нормальної діяльності установи, підприємства чи організації, руху громадського транспорту тощо, або таке, яке особа тривалий час уперто не припиняла, а винятковим цинізмом, можуть бути визнані дії, поєднані з демонстративною зневагою до загальноприйнятих норм моралі, проявом безсоромності чи грубої непристойності, знущанням над хворим, дитиною, особою похилого віку або такою, яка перебувала у безпорадному стані, та інше». Виходячи з думки Верховного Суду є все ж таки певний перелік ознак і дій, які можуть бути певним орієнтиром в ході кваліфікації кримінальних правопорушень за ст. 296 КК України [10]. Питання віднесення хуліганства до формальних складів злочинів є дискусійним, оскільки частина дослідників вважають його формально-матеріальним складом. Досить важко розділяти суспільно-небезпечні наслідки діяння у даному складі злочину з його суспільною небезпеко. Фактично, якщо під час вчинення хуліганства заподіяно потерпілому легкі тілесні ушкодження, то вказані тілесні ушкодження є наслідком суспільно-небезпечного діяння і між ними є причинно-наслідковий зв’язок, але з іншого боку такі тілесні ушкодження характеризують саме суспільну небезпечність діяння як такого. Отже, склад злочину може бути фактично матеріальним, якщо потерпілому заподіяно тілесні ушкодження або матеріальну шкоду, шляхом впливу суспільно-небезпечного діяння на певні матеріальні об’єкти. Також наслідками від хуліганства можуть бути: тривалі порушення спокою громадян; приниження честі та гідності потерпілих тощо. З наведеного хуліганство справедливо відносять до злочинів з формально-матеріальним складом. Неоднозначне тлумачення вищенаведеного положення у конструкції складу злочину свідчить про невизначеність правової норми і необхідність її доопрацювання в частині більш чіткого викладення обов’язкових ознак об’єктивної сторони. Однією з факультативних ознак кримінального правопорушення є місце його вчинення. Доцільно зауважити, що склад злочину на відміну складу адміністративного правопорушення «дрібне хуліганство» не містить обов’язкової факультативної ознаки у вигляді громадського місця його вчинення. Це можна пояснити тим, що для кримінально-правової характеристики важливим є ступінь небезпечності діяння, а не місце його вчинення. Час вчинення є також факультативною ознакою об’єктивної сторони хуліганства, але якщо ж визначати ступінь небезпечності діяння, то за певних умов очевидно, що нічний час вчинення злочину свідчить про його більшу суспільну небезпечність. Знаряддя як факультативна ознака досліджуваного складу злочину закріплена у ч. 4 ст. 296 КК України, а саме вказано на предмети, які використовує правопорушник заздалегідь пристосувавши чи затотувавши – вогнепальна, холодна зброя або інші предмети. Під іншими предметами можуть бути гумові, кийки, палиці, газові балончики, кастети, тощо. Як бачимо, вказана ознака також визначає рівень суспільної небезпечності злочинного діяння. Так, знаряддя поділяють на дві категорії: 1) знаряддя для вчинення хуліганства за ч. 1 – ч. 3 ст. 296 КК України, тобто знайдені випадково під час вчинення кримінального правопорушення; 2) знаряддя для вчинення хуліганства за ч. 4 ст. 296 КК України, тобто заздалегідь приготовлені чи пристосовані предмети [11, с. 540]. Проаналізувавши об’єкт даного складу кримінального правопорушення встановлено, що він включає власну сукупність суспільних відносин, які було проаналізовано вище і ця сукупність є досить широкою. Нами підтверджено, що об’єктивна сторона складу кримінального правопорушення, закріпленого ст. 296 КК України, свідчить про неузгодженість питання щодо наслідків суспільно небезпечного діяння, оскільки конструкція «грубе порушення громадського порядку» розглядається як діяння, але разом з тим і вказує на відповідні наслідки. Звернуто увагу, що віднесення хуліганства до формальних складів злочинів є дискусійним, оскільки частина дослідників вважають його формально-матеріальним складом. ВИСНОВКИ В результаті проведеного дослідження на тему «Кримінально-правова характеристика хуліганства» зроблено наступні висновки. 1. При дослідженні історичного розвитку законодавства про кримінальну відповідальність за хуліганство було встановлено, що інститут хуліганства почав активно розвиватися на початку 20 століття у кримінальному законодавстві, яке діяло на той час на теренах нашої держави. Спочатку об’єкт хуліганства був спрямований на охорону адміністративних управлінських відносин про свідчать відповідні положення радянського законодавства. В продовж свого розвитку суспільні відносини, які наповнювали об’єкт складу злочину змінилися і трансформувалися у відносини в сфері громадського порядку. Підтверджено, що хуліганства без суспільно небезпечних наслідків не буває. На даний час особливістю об’єкта хуліганства є те, що охоронювані відносини, які є безпосереднім його об’єктом тісно пов’язані з історично усталеними нормами моралі, культури та традиціями певних типів поведінки, що характерні для нашого суспільства. Додатковим об’єктом є відносини у сфері охорони життя та здоров’я, а також власності, порядку управління. Також додатковим об’єктом кваліфікуючого складу злочину є правомірна діяльність представників влади або громадськості, які виконують обов’язки з охорони громадського порядку або громадян, які припиняють хуліганські дії. Підтверджено, що склад злочину «хуліганство» перебуває й сьогодні в процесі активного розвитку, оскільки постійно потребує оновлення й приведення у відповідність до об’єктивної реальності сьогодення. 2. Проаналізовано ознаки об’єктивної сторони складу злочину та підтверджено, що це кримінальне правопорушення з формальним складом. Дефініції «особлива зухвалість» та «винятковий цинізм» є властивостями кримінально-караного діяння, а не способами його вчинення. Виявлено проблему правового регулювання у зв’язку з відсутністю офіційного визначення у законодавстві понять «особлива зухвалість» та «винятковий цинізм», «грубе порушення громадського порядку». Грубе порушення громадського порядку на мою думку не можна вважати наслідком кримінально-караного діяння у даному складі злочину, оскільки це є характеризуючи ознака діяння. Наведена кількість неврегульованих законодавством понять таких як «особлива зухвалість», «винятковий цинізм», «грубе порушення» свідчить, що вказаний склад злочину відносно визначений, що прямо суперечить відповідним рекомендаціям Венеціанської комісії щодо необхідності конкретизації законодавства з метою повноцінного забезпечення реалізації гарантованого Конституцією України принципу верховенства права. Доведено, що знаряддя є обов’язковою факультативною ознакою об’єктивної сторони кваліфікованого складу злочину та виокремлено основні види закріплених законодавцем знарядь. В результаті аналізу всіх об’єктивних, суб’єктивних ознак, а також кваліфікуючих ознак хуліганства; порядку та правил розмежування хуліганства з суміжними кримінальними правопорушеннями доходжу висновку про важливість для об’єктивної кваліфікації діянь за ст. 296 КК України встановлювати всі ознаки об’єктивної сторони, зокрема спосіб, час, місце, знаряддя. Підтримано точку зору науковців стосовно криміналізації протиправного проникнення до громадських місць із використанням фізичної сили не зважаючи на відповідні заборони. Звернуто увагу, що віднесення хуліганства до формальних складів злочинів є дискусійним, оскільки частина дослідників вважають його формально-матеріальним складом. 3. За результатами аналізу суб’єктивної сторони хуліганства підтверджено, що йому характерна форма – умисел, який може бути прямий до діяння та непрямий до наслідків. Мотив як ознака суб’єктивної сторони є обов’язковою ознакою і завжди є хуліганським. Факультативною ознакою даного елементу складу злочину є його ціль або мета, яка визначає спрямованість дій винної особи. Відтак, мета обов’язково присутня, якщо хуліганство вчинене з прямим умислом. У науці існують погляди щодо мети хуліганства поділяються на такі, що вважають мета повністю охоплюється хуліганським мотивом, а також на ті, що вказують - мета хуліганства грубо порушити громадський порядок та проявити явну неповагу до суспільства. Варто зауважити про доцільність встановлення можливості притягнення до кримінальної відповідальності за ст. 296 КК України юридичних осіб, оскільки на прикладі футбольних фанатів продемонстровано можливу форму причетності юридичних осіб до вчинення даного злочину. 4. Проаналізовано кваліфікуючі ознаки складу кримінального правопорушення. Проаналізовано визначені санкцією статті 296 покарання та статистику їх застосування. Запропоновано внести зміни до санкції статті та доповнити її такими покараннями як громадські та виправні роботи, які на даний час фактично широко застосовуються судами, згідно відповідних норм загальної частини КК України за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України. 5. При проведенні порівняльно-правового аналізу ст. 296 КК України з аналогічними статтями кримінальних кодексів зарубіжних країн встановлено, що законодавство країн Європи не містить аналогічних статей зі ст. 296 КК України, але містить досить схожі склади правопорушень. Так, закордонне законодавства криміналізує інші види діянь, а в деяких країнах встановлює як обов’язкову ознаку об’єктивної сторони наслідки та причинний зв'язок відповідно. Крім того, хуліганський мотив є у всіх закордонних законодавствах обов’язковою ознакою суб’єктивної сторони аналогічних або суміжних правопорушень зі ст. 296 КК України. У більшості випадків покарання у вигляді позбавлення волі передбачено за вчинення хуліганських дій при обтяжуючих обставинах, а в інших випадках передбачаються покарання не пов’язані з позбавленням волі.