0 800 330 485
Працюємо без вихідних!
Гаряча лінія
Графік роботи
Пн - Пт 08:30 - 20:00
Сб - Нд 10:00 - 17:00
Пишіть в чат:
Для отримання інформації щодо існуючого замовлення - прохання використовувати наш внутрішній чат.

Щоб скористатися внутрішнім чатом:

  1. Авторизуйтеся у кабінеті клієнта
  2. Відкрийте Ваше замовлення
  3. Можете писати та надсилати файли Вашому менеджеру

Джерела адміністративного права (ID:607941)

Тип роботи: курсова
Дисципліна:Право, юридичні
Сторінок: 26
Рік виконання: 2022
Вартість: 100
Купити цю роботу
Зміст
Вступ Розділ І «Поняття та характеристика джерел адміністративного права» Розділ ІІ «Система джерел адміністративного права та їх види» Розділ ІІІ «Систематизація нормативно-правових актів адміністративного права Висновок: Використана літератур
Не підійшла ця робота?
Ви можете замовити написання нової роботи "під ключ" із гарантією
Замовити нову
Зразок роботи
Розділ І «Поняття та характеристика джерел адміністративного права» Одним з найбільш дискусійних питань в теорії адміністративного права є питання визначення поняття його джерел і це підтверджується великою кількістю наукових публікацій на вказану тематику. Ознайомившись з багатьма точками зору та дослідивши різноманітні думки з даного приводу, всі підходи до визначення поняття «джерел адміністративного права» можна сформувати у три групи: - при визначенні поняття «джерела адміністративного права» зосереджують увагу на специфічних ознаках вказаної галузі права та поєднують її з загального теоретичними напрацюваннями стосовно джерел права, традиційними для теорії держави і права; - зводять поняття «джерела адміністративного права» до простого їх перерахування. Така класифікація була поширеною у дореволюційній Російській імперії, коли джерелами адміністративного права буквально називали: нормотворчість царя, акти міністерських відомств, акти відповідних головнокомандувачів, акти земських зібрань, акти всіх рівнів дум, акти місцевих генерал-губернаторів, звичаєве право. Варто вказати, що такий підхід до визначення аналізованого поняття існує і сьогодні, але перелік джерел відповідає сучасним формам нормотворення відповідних органів. Об’єктивність такої точки зори досить сумнівна, оскільки при побудові такої системи джерел адміністративного права та за пропонованим принципом ключовим фактором є суб’єктивна думка автора; - комбінований або узагальнений підхід, суть якого зводиться у поєднанні двох попередніх підходів. Вказаний підхід є найбільш вдалим, оскільки досить об’єктивно та конкретно розкриває зміст поняття «джерела адміністративного права і вказує, що це зовнішня форма закріплення та фіксації норм адміністративного права до якої відносяться відповідні акти державних органів, органів місцевого самоврядування, які мають бути прийняті у відповідності до наданих останнім повноважень, а також міжнародні нормативно-правові акти ратифіковані Україною [1 ,с. 29]. Досить актуальним залишається питання поділу джерел адміністративного права на окремі групи, звертаючи увагу на дуже велику кількість його джерел закріплення. Критеріїв поділу джерел адміністративного права на певні групи досить багато, то ж охарактеризує деякі з них, які заслуговують на мою думку на увагу в першу чергу. За юридичною силою джерела адміністративного права поділяють на такі групи: - міжнародні нормативно-правові документи, що містять норми адміністративного права; - основний закон держави; - конституційні закони та закони; - підзаконні нормативно-правові акти; - судові рішення; - акти органів влади, які в майбутньому у зв’язку зі своєю значимості вірогідно стануть джерелами адміністративного права [2]. В. Бевзенко класифікує джерела адміністративного права не вказуючи відповідного критерію для класифікації наступним чином: - формально визначені європейські адміністративно-правові норми: договори міжнародного значенні та окремі міжнародні акти. Також на думку вченого до адміністративних міжнародних норм необхідно відносини і норми так званого «м’якого права», але це дуже дискусійне питання, оскільки більшість наукових поглядів зводиться до того, що ці норми є рекомендаційними і неоднозначно використовуються країнами-членами Європейського союзу; - формально визначені національні норми адміністративного права. За критерієм юридичної сили джерела адміністративного права групують таким чином: - нормативно-правові акти; - нормативні договори; - судові прецеденти; - адміністративні прецеденти; - правові звичаї; - правова доктрина [3]. Цікавою є думка науковця Л. Баєвої, яка обґрунтовує класифікацію джерел адміністративного права на прикладі рішень органів місцевого самоврядування, а саме місцевим рад використовуючи наступні критерії: - виходячи з того хто суб’єкт прийняття відповідного акту, що є джерелом адміністративного права; - виходячи з того в якій сфері повноваження суб’єкта, який прийняв відповідний акт; - виходячи з того на яку територію поширюється дія відповідного акта – джерела адміністративного права; - виходячи з того яку сферу охоплює регулюючий вплив відповідного акта; - строк протягом якого вступить в законну силу відповідний акт; - спосіб і засіб нормотворення відповідного акту; - в залежності від форми відповідного акта: закони, постанови, укази, тощо; - в залежності від того на яку кількість суб’єктів поширюватиметься дія відповідного акта; - виходячи з функцій суб’єкта прийняття акта; - в залежності від ступеня визначеності акта; - в залежності від часу на який розрахована його дія; - в залежності від ступеню імперативності акту [4, с. 68]. Формування певним груп джерел адміністративного права є лише початковим етапом їх класифікації. Вважаю за необхідне розширення кола критеріїв для класифікації джерел адміністративного права з метою їх більш детального вивчення та аналізу. На мою думку більш детально можна проводити групування джерел адміністративного права виходячи з наступних критеріїв: - спосіб прийняття відповідного акту; - суб’єкт прийняття; - рівень правового регулювання; - предмет регулювання; - зовнішня форма оформлення; - юридична сила чи місце у ієрархії; - за змістом; - за часом у дії; - за територією дії; - за адресатом; - за функціональним призначенням; - за методом правового регулювання [5]. Функціями джерел адміністративного права у науковій літературі вважають їх основні напрямки впливу на відповідні суспільні відносини з метою їх врегулювання необхідним чином. Таким чином держава реалізовує свою волю і створює адміністративні правові норми для врегулювання суспільних відносин, які є предметом регулювання адміністративного права. Акти адміністративного права мають також свою внутрішню ієрархію, яка як правило співвідноситься з органом державної влади чи місцевого самоврядування, який прийняв відповідний акт, встановивши адміністративно-правові норми. На думку багатьох вчених у правових норм одна важлива функція – врегулювання відповідних суспільних відносин належним чином, а функція актів органів влади – фіксація чи зовнішнє оформлення відповідних правових норм. Так, функції джерел адміністративного права забезпечують: - забезпечують виконання завдань держави в особі її органів чи посадових осіб; - впроваджують основні напрямки діяльності держави; - врегульовують відповідні суспільні відносини [6]. Дуже важливо щоб норми будь-якої галузі права відповідали реальним потребам суспільства і врегульовували лише необхідні суспільні відносини на належному рівні, відповідали правовій свідомості та правовій культурі суспільства, а найголовніше загальносуспільним інтересам. Якщо норми права та джерела, які їх оформлюють не відповідають правовій дійсності та реальній практичній діяльності, то це як правило призводить до: - суперечностей у суспільстві; - соціальний конфліктів; - обурення суспільних мас; - стримування суспільного соціального розвитку [7, с. 104]. В теорії права традиційно функції джерел права класифікують на загальні і спеціальні. Доцільно зауважити, що не слід сплутувати функції норм права в тому числі й адміністративного з функціями його джерел, оскільки їх призначення зовсім різне. Доцільно розглянути в межах даної роботи функції джерел адміністративного права, серед яких: - регулятивна. Джерела права впливають на поведінку суб’єктів адміністративно-правових відносин врегульовуючи її в заданому державою напрямку. Так, джерела впливають на поведінку вищевказаних суб’єктів, оскільки вони оформлюють зовні правові норми, а ті в свою чергу гарантують права та свободи і покладають певні обов’язки, тобто встановлюють зміст адміністративно-правових відносин. Крім того, вказані норми врегульовують статус та принципи діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Виходячи з викладеного, дійшов висновку, що регулятивна функція джерел адміністративного права є ключовою, оскільки прямо відображає призначення адміністративно-правових норм щодо врегулювання відповідних суспільних відносин, які і становлять предмет галузі права. У теорії адміністративного права зазначену функцію поділяють на два підвиди. Перша, динамічна, яка проявляється у врегулюванні способів та принципів діяльності органів державної влади, місцевого самоврядування або в загальному органів публічної адміністрації, а також порядку їх діяльності за тих чи інших умов. Друга, статична, яка реалізовується адміністративними правовими нормами, які більш сталі, тобто наприклад врегульовують правовий статус чи порядок формування органів публічної адміністрації. Регулятивна функція джерел адміністративного права досить широка, оскільки теоретично може охоплювати інші функції, такі як процесуальну та організаційну; - охоронна функція. Суть функції зводить до того, що джерела адміністративного права вміщуючи відповідні правові норми фактично їх охороняють. Згідно ст. 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов’язків, відповідальності перед суспільством. - відновлювальна. Суть тієї функції полягає в тому, що джерела адміністративного права містять правові норми, які закріплюють у матеріальному праві права і свободи осіб, а у процесуальному процедуру відновлення порушених прав і свобод; - пізнавальна. Як зовнішня форма виразу джерела адміністративного права надають можливість ознайомитися зі змістом правових норм, тобто відповідних актів. Так, особа ознайомлюючись з тим чи іншим джерелом адміністративного права пізнає гарантовані права і свободи, процедуру їх відновлення у разі порушення, а також покладені на неї обов’язки; - виховна. За допомогою вказаної функції адміністративно-правові норми мають вплив на свідомість і поведінку осіб з метою направлення її у відповідний напрямок, бажаний правовій державі з високим рівнем правової культури і правової свідомості; - ідеологічна, яка формує світогляд у осіб на певні соціальні явища. Так, держави використовуючи правові норми мають можливість впливати на світогляд людини, коригуючи її фактично у бажаному напрямку; - політична, яка полягає у закріпленні в джерелах адміністративного права загальних засад організації та діяльності політичних органів держави [8, с. 210]. Підсумовуючи викладене слід зауважити, що джерела адміністративного права є формою зовнішнього оформлення адміністративно-правових норм, але разом з тим їх функції хоч і досить схожі, але різняться. Розділ ІІ «Система джерел адміністративного права та їх види» Систему джерел права дуже часто зводять до простого переліку, що є досить не об’єктивним підходом. Характеризуючи систему права доцільно виокремлювати її складові частини. В теорії права чітко обґрунтовано, що систему джерел права становлять наступні елементи: - нормативно-правові акти; - нормативно-правові договори; - судові прецеденти; - правові звичаї; - правова доктрина. Так, систему джерел адміністративного права складають: - міжнародні договори, які ратифіковані Україною у встановленому законом порядку. До цієї групи джерел відносяться всі види договорів щодо уникнення подвійного оподаткування, подвійного громадянства, надання правової допомоги, участі в міжнародних різноманітних організаціях і об’єднаннях; - Конституція України як основний закон держави, норми якої мають пряму дію;