0 800 330 485
Працюємо без вихідних!
Гаряча лінія
Графік роботи
Пн - Пт 08:30 - 20:00
Сб - Нд 10:00 - 17:00
Пишіть в чат:
Для отримання інформації щодо існуючого замовлення - прохання використовувати наш внутрішній чат.

Щоб скористатися внутрішнім чатом:

  1. Авторизуйтеся у кабінеті клієнта
  2. Відкрийте Ваше замовлення
  3. Можете писати та надсилати файли Вашому менеджеру

ДІЯЛЬНІСТЬ СВІТОВИХ МІЖНАРОДНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ В УКРАЇНІ (ID:607942)

Тип роботи: курсова
Дисципліна:Право, юридичні
Сторінок: 31
Рік виконання: 2022
Вартість: 100
Купити цю роботу
Зміст
ВСТУП 3 РОЗДІЛ І «ТЕОРЕТИНІ ОСНОВИ ДІЯЛЬНОСТІ МІЖНАРОДНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ» 1.1. Поняття, ознаки і класифікація міжнародних організацій 5 2.2. «Функції і цілі міжнародних організацій» 8 РОЗДІЛ ІІ «ДІЯЛЬНІСТЬ СВІТОВИХ МІЖНАРОДНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ В УКРАЇНІ» 2.1. «Діяльність ООН в Україні» 11 2.2. «Діяльність НАТО в Україні» 14 РОЗДІЛ ІІІ «ДІЯЛЬНІСТЬ РЕГІОНАЛЬНИХ МІЖНАРОДНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ В УКРАЇНІ» 3.1. «Україна і Рада Європи» 17 3.2. «Україна і ОБСЄ» 20 3.3. «Україна і ЄС» 23 ВИСНОВОК: 26 ВИКОРИСТАНІ ДЖЕРЕЛА: 28
Не підійшла ця робота?
Ви можете замовити написання нової роботи "під ключ" із гарантією
Замовити нову
Зразок роботи
ВСТУП У наш час взаємодія держав в умовах глобалізації є дуже важливою, оскільки цього вимагає розвиток соціально-економічної та політичної сфери. Міжнародні організації є однією з форм взаємодії між сучасними державами, які врегульовують міжнародні відносини. Крім того, міжнародні організації сприяють вирішенню багатьох сучасних глобальних проблем, таких як: війна та мир, екологічна катастрофа, міграція, міждержавна інтеграція. Як правило, міжнародні організації утворюються за направленістю їх діяльності, але функціонують і глобальні міжнародні організації. Варто зауважити, що міжнародні організації є не лише формою взаємодії держав на міжнародній арені, а ще й своєрідною площадкою міжнародної дипломатії. Справжній бум у процесі створення міжнародних організацій відбувся у другій половині двадцятого століття і це є свідченням глобалізаційних процесів у всіх сферах суспільного життя. Актуальність даної теми. В реаліях сьогодення існує гостра потреба у формуванні та функціонуванні міжнародних організацій держав з метою консолідації їх зусиль для вирішення глобальних світових проблем, оскільки лише разом країни можуть досягти консенсусу та виробити відповідну дорожню карту на шляху вирішення тих завдань, які сьогодні постають перед людством. Складність процесу полягає у відмінності між населеннями країн та рівнем розвитку як їх соціально-економічної сфери, так і громадянського суспільства та правової держави. Наведені умови свідчать про те, що часто держави об’єднані у одній міжнародній організації переслідують різні цілі свого перебування в ній. Значний доробок у вивчення діяльності міжнародних організації в України внесено такими вченими як: С. Василенко, С. Головатий, А. Колодій, Ю. Макар, Д. Зваак, Д. Гм’єн, В. Волошин, О. Павлюк, Г. Шелест, Т. Циганкова та інші. Метою роботи є: дослідження діяльності міжнародних організацій в Україні. Завдання роботи: ознайомитися з поняттям, ознаками, видами, функціями та цілями міжнародних організацій, а також вивчити особливості діяльності світових та регіональних організацій в Україні. Об’єктом роботи є: міжнародні організації та їх діяльність в Україні. Предметом роботи є: правові норми, що врегульовують діяльність міжнародних організацій та відповідна наукова література. Структура курсової роботи: робота складається з вступу в якому обґрунтовано актуальність теми обраної роботи, визначено завдання роботи, її об’єкт, предмет дослідження, а також з основної частини роботи, яка включає розділ І «Теоретичні основи діяльності міжнародних організацій» з підрозділом 1.1. «Поняття, ознаки і класифікація міжнародних організацій» та підрозділом 2.2. «Функції і цілі міжнародних організацій», а також розділ ІІ «Діяльність світових міжнародних організацій в Україні» з підрозділом 2.1. «Діяльність ООН в Україні» та 2.2. «Діяльність НАТО в Україні», а також розділ ІІІ «Діяльність регіональних міжнародних організацій в Україні» з підрозділом 3.1. «Україна і Рада Європи», підрозділом 3.2. «Україна і ОБСЄ», підрозділом 3.3. «Україна і ЄС». Крім того, до структури курсової роботи входять висновок та список джерела, які використовувалися в ході виконання роботи послідовно розміщено в хронологічному порядку в тексті роботи, шляхом здійснення відповідних позначок та перераховані в додатку до роботи. РОЗДІЛ І «ТЕОРЕТИНІ ОСНОВИ ДІЯЛЬНОСТІ МІЖНАРОДНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ» 1.1. Поняття, ознаки і класифікація міжнародних організацій Міжнародна організація є об’єднанням держав, яке функціонує на постійній основі, основою його діяльності є відповідна договірна основа з метою досягнення визначених цілей. Будь-яка міжнародна організація має власну внутрішню структуру органів, які наділені відповідними повноваженнями. Прийнято вважати, що міжнародні організації є носіями вторинної правосуб’єктності, оскільки їх наділили первинні суб’єкти – держави – учасники, а тому їх повноваження відрізняються за своєю правовою природою [1, с. 15]. Ознаками міжнародних організацій є наступні: - створюються і функціонують на договірній основі; - мають конкретно визначені у статутних документах цілі; - мають власну внутрішню систему органів, які в свою чергу мають певний правовий статус; - є суб’єктами міжнародних правовідносин [2, с. 76]. Як правило міжнародні організації утворюються державами з метою консолідації їх зусиль у відповідних сферах таких як наприклад: - у військовій сфері (Шанхайська організація співробітництва, Організація північноатлантичного договору); - у науковій сфері (Європейська організація ядерних досліджень); - у сфері економіки (Європейський союз, Євразійський союз); - у сфері фінансів (Міжнародний валютний фонд); - у медичній сфері (Всесвітня організація охорони здоров’я); - у соціальній сфері (Міжнародна організація праці); - та інші. У будь-якому випадку всі діючі міжнародні організації мають установчі документи з визначеною структурою органів, їх правовим статусом та завданнями їх діяльності. Ключовим принципом в діяльності міжнародних організацій є «принцип суверенної волі її членів», який полягає у наступному: - однаковий правовий статус держав-учасниць організації; - гарантування права всім державам-учасницям ініціативи для обговорення відповідних питань; - гарантування всім державам-учасницям можливості обрання її представників до управляючих органів організації; - як правило пропорційність голосів під час прийняття рішень – «одна держава – один голос», але з цього правила є виключення. У науковій літературі розроблено безліч критеріїв класифікації міжнародних організацій, зокрема наступні [3]. Найпоширенішою класифікацією є за критерієм статусу її учасників: - міжурядові організації створені на основі відповідного договору, які співпрацюють між собою щоб досягти відповідної мети; - неурядові організації, які являють собою об’єднання приватних осіб, фізичних чи юридичних, які не мають прямого відношення до політики тієї чи іншої держави [4]. За критерієм кола членів: - міжнародні організації членом яких формально може стати будь-яка держава, що є на політичній карті світу. Класичним прикладом є Організація об’єднаних націй; - міжнародні організації до складу яких можуть увійти лише держави розміщені у певному регіоні. Класичним прикладом є Африканський союз чи Рада Європи; - міжнародні організації, які об’єднують держав, що мають певні спільні ознаки: Світова організація торгівлі. За критерієм сфери своєї діяльності: - військово-політичні; - економічні; - соціальні; - культурно-гуманітарні. За критерієм прийняття до об’єднання нових членів: - відкриті, тобто будь-яка держава може розраховувати на членство; - закриті, тобто кількість учасників обмежена [5]. Підсумовуючи викладене слід зазначити, що міжнародні організації як форми взаємодії між державами є досить поширеним явищем, які досить розповсюджені і диференційовані за різними ознаками та критеріями. 2.2. «Функції і цілі міжнародних організацій» В першу чергу необхідно зауважити, що міжнародні організації є своєрідною формою прояву співробітництва між державами з метою вирішення актуальних для учасників відповідної міжнародної організації питань. Однією з ключових суттєвих характеристик міжнародних об’єднань є їх добровільний характер. Завданнями будь-яких міжнародних організацій є спільне вироблення стратегії вирішення актуальних для всіх завдань чи досягнення відповідних цілей [6]. Ключовою причиною поширення міжнародних організацій як форми взаємодії між державами є активізація глобалізаційних процесів, а в свою чергу міжнародні організації в глобалізаційному процесі відповідають таким умовам: - мають у основі своєї діяльності відповідний договір; - діють постійно або періодично; - основним методом діяльності є форма переговорів; - рішення приймаються шляхом голосування; - рішення мають рекомендаційний характер [7]. Функції міжнародних організацій у теорії міжнародного права класифікують наступним чином: - функція сприяння, яка полягає в тому, що міжнародні організації є своєрідною площадкою для проведення міжнародних переговорів, дискусій, тощо; - функція спостереження, яка полягає у формуванні єдиної для всіх країн точки зору з певних питань та її оприлюднення; - функція нагляду, яка полягає в тому, що членство у відповідній міжнародній організації зобов’язує її членів періодично звітувати вказаній організації з визначених і заздалегідь обумовлених питань. Крім того, держави-члени вступаючи у члени такої організації погоджуються брати на себе обов’язки щодо виконання вказівок чи рекомендацій вказаних міжнародних організацій. Класичним прикладом в даному випадку доцільно назвати Міжнародний валютний фонд, члени якого вступаючи до організації погоджуються на те, що вказана організація буде проводити моніторинг економічного клімату в країні та надавати відповідні рекомендації; - функція регулювання, яка полягає в тому, що країни – члени міжнародної організації вступаючи до її складу погоджуються виробляти відповідні правила та виконувати їх, під загрозою застосування до них встановлених ними ж спільно санкцій; - функція контролю, яка полягає в тому, що міжнародна організація здійснює контролю за дотримання правил організації країнами-членами. Вказана функція чітко прослідковується в галузі прав людини; - інформативна функція, яка полягає в тому, що саме міжнародні організації є найбільшими поширювачами інформації, оскільки вони є своєрідними площадками для міжнародних дипломатичних дискусій. Вказана функція включає наступні складові: а) збирання інформації; б) обробку інформації; в) поширення інформації; г) формування та розповсюдження інформацію власне про міжнародну організацію; д) нормування здійснення діяльності засобами масової інформації; ж) володіння відповідними комунікаційними засобами; - оперативна функція, яка полягає у тому, що поставлені завдання міжнародні організації намагаються досягати власними засобами [8]. Цілями міжнародних організацій є наступні: - проведення аналізу та апробація застосування відповідних методів розв’язання відповідних проблемних міжнародних відносин; - сприяння сталості валют; - вжиття заходів щодо усунення торгівельних перешкод між країнами та активізації товарообігу; - фінансування науково-технічного прогресу; - сприяння поліпшенню умов праці найманих працівників; - нормування визначеного кола відносин, що належать до компетенції відповідної міжнародної організації [9]. Як висновок слід вказати, що наприкінці минулого століття сформувалася стала практика формування універсальних організацій, які ставлять за свою мету врегулювання міжнародних відносин у багатьох сферах життєдіяльності. РОЗДІЛ ІІ «ДІЯЛЬНІСТЬ СВІТОВИХ МІЖНАРОДНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ В УКРАЇНІ» 2.1. «Діяльність ООН в Україні» Історія участі України в діяльності Організації об’єднаних націй (далі ООН) сягає моменту її створення. Так, ще в 1945 році Українська радянська соціалістична республіка (далі УРСР), правонаступником якої є сучасна Україна була однієї з країн, що були співзасновниками ООН. Безпосередньою УРСР як суб’єкт міжнародного права, хоча звісно на той час і формально приймала участь і розробленні статуту ООН. За час існування вказаної організації УРСР, Україна чотири рази обиралися до Ради Безпеки ООН. Сім генеральних секретарів ООН відвідували нашу країну починаючи з 1948 року і останній візит генерального секретаря ООН А. Гутерріш відбувся у травні 2022 року [10, с. 46]. 06.10.1992 між урядом України та ООН укладено угоду «Про заснування представництва ООН», яке з тих пір діє в Україні. Так, згідно вказаної угоди, Представництво співпрацює з урядом України в межах відповідних програм допомоги, які покликані активізувати економічний та соціальний розвиток. Формами такого співробітництва визначено наступні: - проведення економічних досліджень; - проведення соціальних досліджень; - технічне співробітництво; - підготовка персоналу; - розповсюдження інформації; - координує в Україні роботи підпорядкованих організацій таких як: а) дитячий фонд ООН – ЮНІСЕФ; б) програма ООН з довкілля – ЮНЕП; в) програма розвитку ООН – ПРООН; г) агенство ООН у справах біженців – УВКСБ ООН д) інші [11]. Наша держава дуже великого значення надає ООН як центру міжнародних зусиль з вирішення глобальних міжнародних проблем. Так, у продовж 2016 – 2018 років Україна неодноразово доповідала ООН про кожну спробу загострення ситуації на сході України російською Федерацією. Понад 30 засідань Ради Безпеки ООН було присвячено ситуації на сході України, суть яких зводилась до засудження дій Російської Федерації. Важливими кроками у розвитку відносин між Україною та ООН стало прийняття вказаною організацією: - резолюції № 68/262 «Територіальна цілісність України» у 2014 році; - резолюцій № 71/205, № 72/190, № 73/263, № 74/168, № 75/192 «Ситуація із правами людини в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі» у період часу з 2016 по 2018 роки; - резолюцій № 73/194, № 74/17, № 75/29 «Проблема мілітаризації Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, Україна, а також частин Чорного та Азовського морів» у продовж 2018 по 2020 роки [12]. Крім того, Україною ратифіковано всі ключові міжнародні нормативно-правові акти у сфері захисту прав людини, такі як: - Міжнародний пакт про громадянські та політичні права; - Міжнародну конвенцію з ліквідації всіх форм расової дискримінації; - Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права; - Факультативні протоколи до них. Окремо на мою думку важливо вказати, що ООН погоджено ініціативу України і у 2014 році направлено відповідну Моніторингову місію у сфері прав людини з метою документування наслідків агресії на сході України [13]. Також, Україна приймає участь напрямку діяльності ООН щодо забезпечення гендерної рівності, згідно конвенції ООН «Про ліквідацію всіх форм дискримінації жінок», шляхом виконання національних програм та проектів. Однією з форм участю у вказаній діяльності є дебати Ради Безпеки ООН «Жінки, мир, безпека». На сьогоднішній день важливим правовим документом, який є основою для надання допомоги ООН Україні є Рамкова програма партнерства уряду України та ООН на 2018 – 2022 роки. За вказаною програмою ООН в Україні реалізує такі пріоритетні напрямки: - економічне зростання; - забезпечення зайнятості населення; - охорона навколишнього природнього середовища; - належний рівень і однаковий рівень доступу осіб до соціальної сфери послуг; - місцеве самоврядування; - верховенство права; - безпека [14]. Підсумовуючи викладене зауважу, що Україна є учасникам таких структурних підрозділів ООН як: - Економічна та Соціальна рада; - Рада з прав людини; - Комісія з соціального розвитку; - Комісія з народонаселення та розвитку; - Консультативний комітет з адміністративних та бюджетних питань; - Комітет конференцій; - Бюро комітету інформації; - Комісія з наркотичних засобів; - Комісія ООН з права міжнародної торгівлі; - Виконавча рада; - Виконавча рада із заборони хімічної зброї; - Міжнародний трибунал з морського права. 2.2. «Діяльність НАТО в Україні» Історія відносин України з організацією північноатлантичного договору (далі НАТО) сягає 1992 року, а у 2008 році наша держава зверталась до вказаної організації з метою