МЕДІАЦІя У ВИРІШЕННІ МІЖНАРОДНИХ КОНФЛІКТІВ (ID:607946)

СПИСОК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ НПА – нормативно-правові акти. ЄС – Європейський Союз. США – Сполучені Штати Америки. ЄСПЛ – Європейський суд з прав людини. ЄКПЛ – Європейська конвенція про захист прав людини та основоположних свобод. ВС СУ – Вищий Спеціалізований Суд України. ЗУ – Закон України. ООН – Організація об’єднаних націй. КПК – Кримінальний процесуальний кодекс. ЦПК – Цивільний процесуальний кодекс. ГПК – Господарський процесуальний кодекс. КАС – Кодекс адміністративного судочинства. ЦК – Цивільний кодекс. ГК – Господарський кодекс. КК – Кримінальний кодекс. ВР України – Верховна Рада України. ВС – Верховний Суд. НАМУ – Національна асоціація Медіаторів України.   ВСТУП Актуальність теми дослідження. Сьогодні медіація є одним із найпопулярніших альтернативних способів вирішення спорів (конфліктів) у розвинених країнах. Медіація передбачає участь посередника (медіатора), який допомагає сторонам конфлікту налагодити комунікаційний процес, проаналізувати конфліктну ситуацію, щоб сторони могли вибрати рішення, яке відповідає інтересам і потребам обох сторін конфлікту. Нині медіація активно розвивається в Європі, Австралії та США, а також у пострадянських країнах. Зокрема, у таких країнах, як Білорусь, Росія, Казахстан, вже існує відповідний закон, який запроваджує інститут медіації та визначає правові основи надання посередницьких послуг, практику мирного вирішення спорів у позасудовому порядку, що врівноважує відносини між судочинство та посередництво. Згадуючи світові приклади використання медіації у вирішення міжнародних конфліктів в політичних сферах можна стверджувати, що медіація виступала у ролі способу вирішення міжнародних та внутрішніх суперечок. Зокрема, є вдалий приклад політичного посередництва в міжнародних відносинах: Кемп-Девідські угоди, підписані у 1978 році прем’єр-міністром Ізраїлю – Менахемом Бегіном та президентом Єгипту – Анваром Садатом у Кемп-Девіді, штат Меріленд, США, у присутності президента США – Джиммі Картера, який виступав у ролі міжнародного посередника. Угоди, підписані сторонами конфлікту, стосувалися виведення ізраїльських військ із Синаю, яке було завершено в 1982 році, і створення Палестинської автономії на Західному березі і в секторі Газа. Підтримка та розвиток свободи та безпеки, гарантування прав і свобод людини, забезпечення справедливого правосуддя є основними пріоритетами сучасного демократичного суспільства. У складних, але природних і вкрай необхідних процесах інтеграції та міжнародного співробітництва постає проблема ефективної співпраці, проблема подолання різноманітних конфліктів і суперечок, що виникають на різних рівнях. Забезпечення справедливості та згоди є універсальною та фундаментальною потребою сучасного суспільства в межах різних правових систем. Одним із таких практичних напрямків досягнення примирення та згоди у вирішенні різноманітних конфліктів (суперечок) є процес медіації. Світова практика свідчить, що на сьогодні медіація є однією з найпопулярніших форм вирішення конфлікту, оскільки майже 90% усіх процедур медіації завершуються для сторін конфлікту. Тому вирішення різноманітних спорів і конфліктів на основі угоди – за участю нейтрального та неупередженого, професійного медіатора, який має бути медіатором – є істотною ознакою медіації та безумовною причиною зростання інтересу до цієї процедури. у вирішенні різноманітних правових колізій. Тобто, актуальність дослідження ролі медіації у вирішенні міжнародних конфліктів на сучасному етапі є актуальним, адже дана техніка вирішення спорів (конфліктів) є безперечною. Ступінь вивчення проблеми. Проблеми процесу медіації та надання послуг у сфері медіації у вирішенні міжнародних конфліктів на сучасному етапі у своїх дослідженнях аналізували: С.Є. Абламський, М.О. Баймуратов, І.О. Бут, Т.О. Голоядова, О.А. Глущенко, М.В. Колеснікова, А.Т. Комзюк, Н.В. Малова, В.Ф. Погорілко та інші. Вчені, також зосередилися на принципах цього засобу вирішення конфліктів, але лише поверхово. Вичерпного вивчення загальних правових засад процесу медіації у вирішенні міжнародних конфліктів на сучасному етапі та надання послуг у сфері медіації у вирішенні міжнародних конфліктів досі не проведено. Об’єктом дослідження – феномен медіації у міжнародних відносинах. Предмет дослідження – практичне застосування медіації у вирішенні міжнародних конфліктів на сьогодення. Мета та завдання дослідження. Метою роботи є вивчення ролі медіації у вирішенні міжнародних конфліктів на сучасному етапі. Для досягнення поставленої мети вирішуються такі дослідницькі завдання:  проаналізувати теоретико-методичні засади медіації;  описати сучасні міжнародно-правові стандарти медіації;  розкрити роль медіаці в державах Європейського Союзу;  дослідити розвиток медіації в зарубіжних країнах;  розкрити медіацію як засіб вирішення міжнародних конфліктів сьогодення;  вивчити застосування медіації у вирішенні міжнародного конфлікту на прикладі Грузії та Абхазії. Методи дослідження. Методологічною основою проведення дослідження є діалектичний метод пізнання та його принципи: системно-структурний підхід – для розкриття теоретико-методичних засад дослідження медіації; аналіз та синтез (у дослідженні поняття «медіація», здійсненні аналізу наявних теоретичних і методологічних підходів та положень, наукових розробок з проблем ролі медіації у вирішенні міжнародних конфліктів, а також визначенні специфічних особливостей) тощо. Під час вивчення наукової бази з питань ролі медіації у вирішенні міжнародних конфліктів на сучасному етапі використовувались такі методи пізнання: індукція, дедукція, групування, аналогія, систематизація, порівняння та інші. Апробація результатів дослідження. Основні теоретичні положення, висновки та пропозиції, викладені в дипломі, обговорені на семінарах та конференціях на кафедрі. Результaти дoслідження мoжуть бути викoристaні для нaписaння тез-дoпoвідей, стaтей, мoнoгрaфій тa інших нaукoвих рoбoтaх. Структура роботи. Робота складається із вступу, трьох розділів, дев’яти підрозділів та висновків; містить ____ сторінок тексту. Список використаних джерел містить ___ найменувань.   РОЗДІЛ І ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ МЕДІАЦІЇ 1.1. Характеристика та сутність медіації Медіація в її сучасному розумінні почала розвиватися в другій половині ХХ століття, особливо в країнах англосаксонського права - США, Австралії, Великобританії - а потім почала швидко поширюватися в Європі. Перші спроби застосування медіації були переважно для вирішення спорів у сфері сімейних відносин. Тоді посередництво стало відомим вирішенням широкого кола конфліктів і суперечок, від конфліктів у місцевих громадах до складних багатосторонніх конфліктів у комерційній та публічній сферах [1]. Медіація є дещо новим і водночас забутим інструментом вирішення конфліктів між вітчизняними фізичними та юридичними особами. Перші посередники в Україні з’явилися більше десяти років тому. Ми називаємо цей метод новим, тому що переважна більшість людей досі не розуміють різниці між медіацією та медитацією, медіа, медіа тощо, подумки не сприймаючи цей термін і втрачаючи можливість заощадити на конфліктах і перетворити проблему на шанс. Перевага медіації в тому, що вона не зазирає в минуле, а по-сучасному допомагає кожній стороні економічного конфлікту реалізувати свої інтереси та забезпечити злиття цих інтересів. При примиренні зазвичай виникає питання про те, як формується сума позову, з чого вона складається, які обставини призвели до спору тощо. Можна показати, що, наприклад, реальні збитки сторони становлять лише десяту частину суми, про яку йдеться. Решта – це позови про відшкодування моральної шкоди. І є багато способів відшкодувати моральну шкоду. Термін «медіація» походить від латинського слова mediatio (посередництво). У соціальній психології під медіацією розуміють специфічну форму вирішення спорів, конфліктів, узгодження інтересів; технологія вирішення конфліктів за участю нейтральної третьої сторони; специфічний підхід до вирішення конфлікту, за якого нейтральна третя сторона забезпечує структурований процес, який допомагає конфліктуючим сторонам досягти взаємоприйнятного вирішення спору [2]. Юридичні документи визначають медіацію як: - структурований процес, незалежно від назви чи посилання, за допомогою якого дві або більше сторін у спорі намагаються самостійно, на добровільній основі за підтримки медіатора; - діяльність професійних медіаторів, які спрямовують сторони юридичного спору на компроміс та вирішення спору незалежно від сторін. А. Бєлінська вважає медіацію добровільним і конфіденційним способом вирішення конфліктної ситуації, коли посередник у структурованій процедурі допомагає сторонам конфлікту вступити в прямі переговори для спільного вирішення проблеми [3]. На думку Г. В. Єременка, медіація — це процес, у якому дві або більше сторін зустрічаються в присутності третьої — нейтральної — сторони (медіатора), що допомагає сторонам досягти спільної згоди у вирішенні спору. У центрі уваги – інтереси сторін, а не юридичні позиції та договірні права. У разі медіації конфліктуючі сторони самі знаходять рішення [4]. Основна мета медіації – зосередитися на досягненні згоди, консенсусу, прийнятті спільного рішення, яке задовольнить обидві сторони конфлікту. Основна відмінність медіації від інших способів вирішення комерційних спорів полягає в тому, що вона не зосереджується на пошуку та доведенні прав тої чи іншої сторони. Основним завданням медіатора є зосередження зусиль на посиленні спроможності сторін до медіації, на визнанні та сприйнятті взаємних представників з усіма розбіжностями в поглядах. Медіатор — це особа, завданням якої є допомога сторонам у досягненні примирення у суперечці. Медіатор не наділений повноваженнями приймати рішення, а його роль і значення в процесі медіації визначаються такими трьома позиціями: 1) надання зворотного зв'язку між сторонами спору для розуміння перспектив вирішення конфлікту та визначення ключових потреб і взаємних потреб. . інтереси; 2) раціоналізація переговорного процесу між сторонами; 3) заохочення сторін конфлікту до принципового підходу до переговорів і пошуку рішень, які загалом задовольняють їх основні інтереси, а в окремих випадках на прохання сторін - внесення значущих пропозицій щодо заохочення, спрямування сторін на досягнення згоди [5]. Конструктивне вирішення конфлікту стає можливим за допомогою прийомів медіації. У буквальному перекладі «медіація» означає «посередництво», яке в концепції конфлікту розуміється як посередництво у спорах між неупередженими третіми сторонами, які визнають права та обов’язки обох сторін. Медіатори, як неупереджені, нейтральні сторони конфлікту, допомагають конфліктуючим сторонам знайти взаємоприйнятне вирішення їхніх проблем. У роботу посередника не входить винесення арбітражу чи рішення. Натомість сторони конфлікту мають прийняти рішення, яке найбільше відповідає їхнім інтересам. В результаті медіації сторони мають прийти до рішення, вигідного обом, тобто мають «виграти» все. Отже, розглянемо повне визначення процесу медіації, яке полягає в тому, що ця діяльність означає добровільний та конфіденційний процес, в якому нейтральна третя сторона (медіатор) допомагає сторонам знайти взаємоприйнятне рішення ситуації. Особливістю медіації є те, що сторони спільно несуть відповідальність за рішення та його виконання. Медіатор – це спеціально навчений посередник для вирішення конфліктів, який однаково підтримує обидві сторони та допомагає їм знайти взаємоприйнятне рішення. Медіатор відповідає за процес, а не за рішення. Суть процесу полягає в тому, що медіатор надає безпечний простір для обговорення проблеми, допомагає створити та підтримувати відкриті, конфіденційні, безпечні та неагресивні стосунки між сторонами, за умови дотримання певних правил та відповідальності сторін, що призводить до співпраці та глибшого розуміння. При цьому медіатори вислуховують проблеми всіх учасників, дозволяють їм висловити свої почуття і допомагають виявити справжні інтереси конфліктуючих сторін. Таким чином, опоненти пізнають реальні проблеми, почуття, думки та інтереси обох опонентів, що веде до розвитку уваги та глибшого розуміння внутрішнього світу іншої людини, створення атмосфери довіри та допомоги у спільній роботі над вирішенням проблеми. проблеми. важкі ситуації. Метою медіації є пошук взаємовигідного рішення та підписання угоди, підписаної та виконаної всіма сторонами конфлікту. Важливими особливостями методу медіаційної техніки є: • наявність посередника, який виступає в ролі посередника, • присутність усіх сторін конфлікту, • Неформальний, позасудовий рівень; • Добровільна участь у процесі медіації та самовизначення у вирішенні конфліктів: повноваження щодо прийняття рішень не передаються третім сторонам. Результат переговорів не є обов'язковим, поки його не схвалять усі учасники. Складові елементи медіації: • Конфліктні сторони. • Предмет конфлікту. • Поверхневе і неповне розуміння мотивації, потреб та інтересів поведінки конфліктуючих опонентів. • Посередник. • З'ясування потреб і цілей конфліктуючих сторін. • Взаємно прийнятне для обох сторін остаточне рішення, яке не було знайдено посередником, а було прийнято за рахунок співпраці самих опонентів [6, с. 59–60]. . Медіація ґрунтується на певних принципах, які служать чинниками, що забезпечують безпечне та відкрите середовище для взаємодії та співпраці сторін, що в кінцевому підсумку впливає на ефективне підведення підсумків та підписання взаємних угод. Принципи медіації: • волонтерство • конфіденційність • активна участь сторін • прийняття відповідальності за наслідки конфлікту • нейтральність і неоціненність Процес медіації складається з певних етапів, під час яких використовуються спеціальні прийоми та методи для з’ясування ситуації та стану опонента. Етапи втручання: • Підготовчий етап 1 • Фаза 2 Індивідуальні зустрічі • Фаза 3 Зустріч Сторін. Розмова про посередництво • Фаза 4 Фаза впровадження Переваги медіації: • Економія часу та грошей. Якщо порівняти цю процедуру із судовим процесом, то можна з упевненістю сказати, що вирішення спору шляхом медіації, на відміну від суду, не займає багато часу і може заощадити його учасникам чималі кошти. • Волонтерство. Сторони примирення беруть участь добровільно: під час прийняття рішення про медіацію, у процесі його виконання, досягнення згоди та виконання рішень. Зменшити витрати на вирішення спорів • Можливість впливати на результат • Конфіденційність провадження • Гнучкість процедури. Медіація може бути припинена в будь-який час за ініціативою будь-якого з учасників медіації. Склад учасників (адвокати, родичі, уповноважені особи тощо) визначається кожною зі сторін. Сторони самі вирішують, за яких умов вони укладуть угоду чи припинять медіацію • Здатність підтримувати або відновлювати ділові відносини з партнерами • Здатність запобігти подібним конфліктам у майбутньому • Гарантія виконання рішення (у разі успішної медіації). Виграшне рішення для обох сторін. Під час медіації немає сторони, яка виграшна і виграшна, тому що мета медіації - знайти рішення, яке може задовольнити обидві сторони. Тільки тоді медіація буде вважатися завершеною та успішною [6, с. 59–60].. Медіацію може проводити одна або декілька осіб. Посередництво з кількома особами доцільно, коли йдеться про складні конфлікти, в яких беруть участь більше двох сторін і які вимагають тривалих посередницьких зустрічей. 1.2 Роль медіації вирішенні спору Практика медіації на міжнародному рівні та навіть на рівні будь-якої країни дуже різноманітна. Медіація є надзвичайно гнучкою процедурою з низькою формалізацією й характеризується відсутністю жорсткої структури порівняно з тим самим судовим розглядом. Окрім вирішення конкретного юридичного спору, сторони медіації можуть шукати шляхи задоволення різноманітних потреб, передбачаючи досягнення додаткових цілей. Як засіб вирішення спорів і примирення, медіація може використовуватися в різних соціальних і правових контекстах. За загальним правилом, медіатор може проходити різні форми навчання, бути «вихідцем» з певного професійного середовища (наприклад, бути суддею, юристом, нотаріусом, педагогом, психологом, соціальним працівником, інженером, архітектором, комп’ютерником, тощо). Крім того, можна мати різноманітний культурний досвід, навички та стилі роботи зі сторонами конфлікту. Усі ці фактори ускладнюють завдання визначення, опису та класифікації практики медіації та її окремих моделей [7]. У європейських країнах 80% суперечок у суді та переданих на медіацію вирішуються без суду. Проте, в Україні медіація донедавна не була поширена. Пунктом 5.4 Стратегії реформування судової влади, судової влади та суміжних правових установ на 2015-2020 роки, затвердженої Указом Президента України від 20 травня 2015 року № 276, передбачено розширення альтернативного спору (позасудового ) вирішення, зокрема шляхом практичного впровадження медіації та медіації, коли дві або більше сторін у спорі намагаються досягти згоди щодо вирішення спору в рамках структурованого процесу за участю медіатора [8]. Ефективність процедури медіації визнає Європейське Співтовариство, яке рекомендує її впровадження як основний метод альтернативного вирішення спорів на досудовій стадії та під час судового розгляду, що відображено в Угоді про асоціацію України з Європейським Союзом та ЄС. Тому, відповідно до статті 1 цієї Угоди, Україна та ЄС мають посилити співпрацю у сфері юстиції, свободи та безпеки, щоб гарантувати верховенство права та повагу до прав і свобод людини. Країни ЄС погодилися, що гарантування верховенства права та кращого доступу до правосуддя має включати доступ до судових та позасудових методів вирішення спорів. На своєму засіданні в Тампере 15 жовтня 1999 року Європейська Рада закликала держави-члени запровадити альтернативні позасудові процедури, серед яких медіація є основним методом вирішення спорів [9]. Розглянемо основні ролі медіації: • дозволяє успішно вирішувати різноманітні конфлікти, які виникають у всіх сферах суспільного життя, а саме: приватноправові суди про поділ, батьківське піклування про дітей у розлученні, влаштування відносин між сусідами, спадкове право, вирішення конфліктів між людьми, пов’язаних із трудовими відносинами та інші; • ефективний спосіб захисту трудових прав як працівників, так і роботодавців. Саме посередництво може полегшити пошук розумного та оптимального балансу між інтересами працівників та роботодавця і уникнути судових спорів, які завдають шкоди репутації конкретної компанії [10]. • здійснюється з