Органи державної влади України (ID:607948)

ВСТУП Державна влада являє собою головну ознаку будь-якої держави. Розкриваючи сутність організації та діяльності державної влади у будь-якій державі, її методи та форми взаємодії з громадянським суспільством, можемо характеризувати політичний режим держави, її форму правління та багато іншого. У наш час більшість конституцій держав світу закріплює положення про те, що джерелом влади є народ, який передає її для реалізації створеним ним же органам державної влади, тобто матеріалізуючи її та надаючи їй легальності. Найбільш глибоко сутність будь-якої держави розкривається через завдання, які стоять перед нею, а також форми і методи діяльності, використовуючи, які держава вирішує зазначені завдання та реалізує свої функції. З метою реалізації завдань держава має певну організаційну структуру, тобто апарат державних органів. Традиційно влада в Україні розподілена на законодавчу, виконавчу та судову. Важливе місце в системі органів державної влади належить Президенту України та законодавчому органу державної влади – Верховній Раді України, оскільки Президент України та народні депутати парламенту обираються населенням безпосередньо прямим голосуванням, тобто наділяються владою безпосередньо її носієм. Актуальність теми зумовлена необхідністю визначення на даному етапі розвитку держави найбільш прийнятної форми існування державної влади, щодо її структури органів та їх правового статусу, а також взаємодії гілок влади між собою. Крім того, дуже актуальним питанням залишається протистояння гілок влади між собою та дублювання поставлених перед ними завдань, що свідчить про недосконалість інституту стримувань та противаг гілок влади у національному законодавстві. Окреслене коло питань детально досліджене такими вченими як: С. Алексєєв, С. Бобровник, Ф. Тарановський, О. Ющик, М. Коркунов, О. Копиленко, Ю. Дмітрієв, Л. Дюгі, І. Коліушка, А. Колодій, С. Лисенков, О. Дашковський, В. Авер’янов, Б. Кістяківський та іншими. Об’єктом дослідження у курсовій роботі виступатимуть безпосередньо система органів державної влади, а саме Президент України, Верхована Рада України як законодавчий орган влади, органи виконавчої та судової влади, їх правовий статус та функції. Предметом дослідження відповідно є нормативно-правові акти, які визначають принципи організації та діяльності державних органів в Україні. Метою курсової роботи є дослідження теоретичного порядку формування та діяльності державних органів в Україні, їх повноважень, завдань та функцій, які стоять перед ними та принципів взаємодії. Завдання курсової роботи: - аналіз нормативно-правових актів щодо правового статусу Президента України як голови держави; - аналіз нормативно-правових актів щодо правового статусу Верховної Ради України; - аналіз нормативно-правових актів щодо правового статусу Кабінету Міністрів України, центральних органів виконавчої влади та місцевих державних адміністрацій; - аналіз нормативно-правових актів щодо правового статусу Конституційного суду України та судів загальної юрисдикції. У роботі будуть застосовані наступні методи: - метод діалектичної логіки (при виділенні ознак за результатами визначення понять); - метод формально-юридичного аналізу; - описовий метод. РОЗДІЛ І «Президент України в системі органів державної влади України» Правовий статус Президента України визначається Конституцією України як основним законом держави. Саме Конституція України визначає місце інституту президента в системі державних органів влади, порядок його обрання та вступу на посаду, повноваження, принципи взаємодії з іншими гілками влади, конституційну відповідальність президента, а також порядок його усунення з посади чи заміщення. Чинна конституція не відносить президента до жодної з гілок влади. Слід зауважити, що за конституційним договором від 08.06.1995 президент визнавався головою держави та головою державної виконавчої гілки влади. Згідно ст. 102 Конституції України, Президент України є главою держави і виступає від її імені. Президент України є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина. Президент України є гарантом реалізації стратегічного курсу держави на набуття повноправного членства України в Європейському Союзі та в Організації Північноатлантичного договору [1]. Згідно ст. 103 Конституції України, президент України обирається громадянами України на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на п'ять років. Президентом України може бути обраний громадянин України, який досяг тридцяти п'яти років, має право голосу, проживає в Україні протягом десяти останніх перед днем виборів років та володіє державною мовою. Одна й та сама особа не може бути Президентом України більше ніж два строки підряд. Президент України не може мати іншого представницького мандата, обіймати посаду в органах державної влади або в об'єднаннях громадян, а також займатися іншою оплачуваною або підприємницькою діяльністю чи входити до складу керівного органу або наглядової ради підприємства, що має на меті одержання прибутку. Чергові вибори Президента України проводяться в останню неділю березня п’ятого року повноважень Президента України. У разі дострокового припинення повноважень Президента України вибори Президента України проводяться в період дев’яноста днів з дня припинення повноважень [2, с. 113]. Згідно ст. 106 Конституції України, повноваження президента України чітко розділяються як виключні повноваження президента та повноваження, які перехрещуються з повноваженнями інших державних органів. Повноваження президента визначаються його статусом визначеним у ст. 102 Конституції України і зводяться до сфери забезпечення єдності державної влади, представництва держави, забезпечення суверенітету та національної безпеки, реалізації прав і свобод людини, а також президенту характерні установчі, нормотворчі, кадрові та повноваження у сфері зовнішньої діяльності держави. Президент користується недоторканістю на час виконання своїх повноважень, а статус президента зберігається довічно, за виключенням його усунення в порядку імпічменту. Згідно ст. 106 Конституції України президент має зокрема такі повноваження: 1) забезпечує державну незалежність, національну безпеку і правонаступництво держави; 2) звертається з посланнями до народу та із щорічними і позачерговими посланнями до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище України; 3) представляє державу в міжнародних відносинах, здійснює керівництво зовнішньополітичною діяльністю держави, веде переговори та укладає міжнародні договори України; 4) приймає рішення про визнання іноземних держав; 5) призначає та звільняє глав дипломатичних представництв України в інших державах і при міжнародних організаціях; приймає вірчі і відкличні грамоти дипломатичних представників іноземних держав; 6) призначає всеукраїнський референдум щодо змін Конституції України відповідно до статті 156 Конституції, проголошує всеукраїнський референдум за народною ініціативою; 7) призначає позачергові вибори до Верховної Ради України у строки, встановлені цією Конституцією; 8) припиняє повноваження Верховної Ради України у випадках, передбачених цією Конституцією; 9) вносить за пропозицією коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України, сформованої відповідно до статті 83 Конституції України, подання про призначення Верховною Радою України Прем’єр-міністра України в строк не пізніше ніж на п’ятнадцятий день після одержання такої пропозиції; 10) вносить до Верховної Ради України подання про призначення Міністра оборони України, Міністра закордонних справ України; 11) призначає на посаду та звільняє з посади за згодою Верховної Ради України Генерального прокурора; 12) вносить до Верховної Ради України подання про призначення на посаду та звільнення з посади Голови Служби безпеки України; 13) зупиняє дію актів Кабінету Міністрів України з мотивів невідповідності цій Конституції з одночасним зверненням до Конституційного Суду України щодо їх конституційності; 14) є Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил України; призначає на посади та звільняє з посад вище командування Збройних Сил України, інших військових формувань; здійснює керівництво у сферах національної безпеки та оборони держави; 15) очолює Раду національної безпеки і оборони України; 16) вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни та у разі збройної агресії проти України приймає рішення про використання Збройних Сил України; 17) призначає на посади третину складу Конституційного Суду України; 18) приймає рішення про прийняття до громадянства України та припинення громадянства України, про надання притулку в Україні; 19) підписує закони, прийняті Верховною Радою України; 20) має право вето щодо прийнятих Верховною Радою України законів з встановленими обмеженнями [1]. Мною наведено основні повноваження президента, які значно ширші згідно чинної конституції та законодавства, оскільки основний закон прямо вказує на виконання президентом інших повноважень, шляхом видання указів та розпоряджень. Також президент має спеціальний координаційний орган Раду з питань безпеки та оборони, повноваження якої та діяльність регулюється конституцією та спеціальним законом. Слід зауважити, що президент активно взаємодія з органами виконавчої влади призначаючи на посади всіх голів місцевих державних адміністрацій та звільняючи їх, а також з органами судової влади призначаючи частину вказану вище частину суддів Конституційного суду та суддів загальних судів. Ст. 108 Конституції України чітко встановлює випадки припинення повноважень президента: вступ на посаду новообраного президента, смерть, відставка, неспроможність виконувати повноваження за станом здоров’я та імпічмент, процедура якого врегульована досить загально у ст. 111 Конституції України. У разі дострокового припинення повноважень президента його повноваження з визначеними Конституцією обмеженнями виконує Голова Верховної Ради України до вступу нового президента на посаду [3, с. 156]. Виходячи з вищевикладеного, можна стверджувати, що Президент України відокремлений від всіх гілок державної влади, є окремою державною посадовою особою, яка підпорядковується і підзвітна народу України, який наділив його повноваженнями, але разом з тим взаємодії з всіма гілками влади та організовує їх. Розділ ІІ ««Верховна Рада України як єдиний законодавчий орган влади в Україні» Наявність парламенту у будь-якій державі є її невід’ємною демократичною ознакою. Це загальнонаціональний представницький орган державної влади, який обирається населення, тобто наділяється владою. Згідно ст. 75 Конституції України, Верховна Рада України (далі ВРУ) є єдиним законодавчим органом – парламентом. ВРУ складається з 450 народних депутатів України, які обираються на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на п’ять років. Народним депутатом може бути громадянин України, який досяг 18 років, має право голосу та останніх 5 років проживає на території України [1]. В останню неділю жовтня 5-го року повноважень проводяться чергові вибори народних депутатів, а позачергові вибори проводяться протягом 60 діб з моменту опублікування рішення про дострокове припинення повноважень ВРУ. Також Конституція України встановлює порядок складання присяги народними депутатами, порядок припинення повноважень народних депутатів, порядок сесійної роботи народних депутатів та ВРУ в цілому, порядок формування та діяльності коаліції у ВРУ, порядок законопроектної роботи та інше. Згідно ст. 85 Конституції України до повноважень ВРУ зокрема належать наступні: - внесення змін до Конституції України в межах і порядку, передбачених розділом XIII цієї Конституції; - призначення всеукраїнського референдуму з питань, визначених статтею 73 Конституції; - прийняття законів; - затвердження Державного бюджету України та внесення змін до нього, контроль за виконанням Державного бюджету України, прийняття рішення щодо звіту про його виконання; - визначення засад внутрішньої і зовнішньої політики, реалізації стратегічного курсу держави на набуття повноправного членства України в Європейському Союзі та в Організації Північноатлантичного договору; - призначення виборів Президента України у строки, передбачені цією Конституцією; - оголошення за поданням Президента України стану війни і укладення миру, схвалення рішення Президента України про використання Збройних Сил України та інших військових формувань у разі збройної агресії проти України; - усунення Президента України з поста в порядку особливої процедури (імпічменту), встановленому статтею 111 Конституції; - призначення за поданням Президента України Прем’єр-міністра України, Міністра оборони України, Міністра закордонних справ України, призначення за поданням Прем’єр-міністра України інших членів Кабінету Міністрів України, Голови Антимонопольного комітету України, Голови Державного комітету телебачення і радіомовлення України, Голови Фонду державного майна України, звільнення зазначених осіб з посад, вирішення питання про відставку Прем’єр-міністра України, членів Кабінету Міністрів України; - призначення на посаду та звільнення з посади за поданням Президента України Голови Служби безпеки України; - здійснення контролю за діяльністю Кабінету Міністрів України відповідно до Конституції та закону; - призначення на посаду та звільнення з посади Голови Національного банку України за поданням Президента України. - призначення на посади третини