Зразок роботи
Об'єктивна істина в цілому і окремі факти, обставини справи встановлюються слідчими орга¬нами, прокурором і судом лише шляхом кримінально-процесуального доказування, під час якого збираються, перевіряються, оцінюються докази і на їх підставі приймаються й о᬴рунтовуються процесуальні рішення. Цим зумовлюється те, що доказування має найбільшу питому вагу в усій діяльності органів і осіб, які ведуть процес, осіб, яких вони залучають до цієї діяльності, а також те, що нор¬мативне регулювання й теоретичне дослідження проблем доказування посідає чільне місце в кримінально-процесу¬альному праві, найважливішою складовою якого є дока¬зове право, і в науці кримінального процесу, де провідну роль відіграє теорія доказів (її ще називають ученням про докази).
За своєю гносеологічною суттю кримінально-процесу¬альне доказування являє собою різновид людського піз¬нання дійсності. Воно не є науковим у тому розумінні, що не ставить собі за мету пізнання закономірностей розвитку природи й суспільства, але в плані встановлення окремих фактів, явищ дійсності воно має багато спільного з науковим пізнанням, насамперед історичним. У кри¬мінально-процесуальному доказуванні як пізнавальній ді¬яльності застосовуються всі закони й категорії діалектичної і формаль¬ної логіки.
Доказування являє собою сплав практичних дій і мис¬лення, фізичної і розумової діяльності суб'єктів кримі¬нального процесу. Його елементами є збирання (форму¬вання), перевірка та оцінка доказів та їх джерел. На прак¬тиці ці елементи злиті воєдино, тісно й нерозривно пере¬плітаються один з одним. Виділяються ж вони з єдиного процесу доказування в наукових, навчальних, нормотворчих і практичних цілях.
В кримінальному процесі як науці, навчальній дисципліні, галузі права і прак-тичній діяльності все зводиться до доказування і доказів, бо вони є основним змістом кримінального процесу.
Магістр