0 800 330 485
Працюємо без вихідних!
Гаряча лінія
Графік роботи
Пн - Пт 09:00 - 20:00
Сб - Нд 10:00 - 17:00
Пишіть в чат:
Для отримання інформації щодо існуючого замовлення - прохання використовувати наш внутрішній чат.

Щоб скористатися внутрішнім чатом:

  1. Авторизуйтеся у кабінеті клієнта
  2. Відкрийте Ваше замовлення
  3. Можете писати та надсилати файли Вашому менеджеру

Система кримінального права України. Загальна та особлива частина та їх взаємозв’язок (ID:609462)

Тип роботи: курсова
Дисципліна:Право, юридичні
Сторінок: 29
Рік виконання: 2021
Вартість: 200
Купити цю роботу
Зміст
ВСТУП РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ ТА СИСТЕМА КРИМІНАЛЬНОГО ПРАВА УКРАЇНИ 1.1. Поняття кримінального права 1.2. Завдання, функції та принципи кримінального права 1.3. Система кримінального права РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ ВЗАЄМОДІЇ ЗАГАЛЬНОЇ ТА ОСОБЛИВОЇ ЧАСТИН КРИМІНАЛЬНОГО ПРАВА УКРАЇНИ 2.1. Особливості Загальної частини кримінального права України… 2.2. Поняття, система та значення Особливої частини кримінального права України 2.3. Єдність і взаємозв’язок Загальної і Особливої частин кримінального права України ВИСНОВКИ СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
Не підійшла ця робота?
Ви можете замовити написання нової роботи "під ключ" із гарантією
Замовити нову
Зразок роботи
Кримінальне право як галузь права – це система кримінально-правових норм, закріплених у Кримінальному кодексі України, що регулюють суспільні відносини, які виникають у зв’язку з вчиненням кримінального правопорушення. Завданням кримінального права є регулювання та охорона суспільних відносин [1, с. 13]. Для вивчення і розуміння будь-якої галузі права, в тому числі й кримінального права, необхідно встановити предмет та метод правового регулювання. Цілісне знання про предмет формується за допомогою комплексно одержаних знань, тому, досліджуючи юридичні наукові джерела, можна визначити, що предметом правового регулювання є те, що регулює право, тобто певні види суспільних відносин або відповідне коло суспільних відносин [2, с. 79]. Суспільні відносини, що регулюються правом, є багатоплановим явищем, але через причини об’єктивного характеру тільки відносини соціально-правової сфери потребують правового впливу на них з боку держави. Ці відносини: встановлюються формально, виникаючи, здебільшого, всупереч бажанням того чи іншого учасника; регулюються правовими нормами безпосередньо з використанням засобів державного впливу; за змістовною характеристикою диференціюються залежно від предметів регулювання відповідних галузей права [3, с. 92]. Існуючі у вітчизняній доктрині кримінального права підходи до розкриття предмета кримінального права можна поділити на декілька груп. Перша група ґрунтується на прогресивних поглядах вчених, які пов’язували предмет кримінального права із суспільно небезпечною діяльністю, оскільки, на їх погляд, кримінальне правопорушення як вид антисоціальної поведінки, становить собою окремі суспільні відносини. Друга концепція предметом кримінального права визначає фактичні суспільні відносини. При цьому поняття «фактичні» включає в себе і поняття правовідносин, що породжуються вже вчиненим кримінальним правопорушенням. При цьому до кола кримінально-правових відносин фахівцями включаються як широко відомі, базисні відносини, так і такі, що мають загально-попереджувальний характер, пов’язаний з дотриманням встановлених кримінальним законом заборон, а також різноманітні охоронні відносини, які виникають у зв’язку з вчиненням кримінального правопорушення [4, с. 210-211]. Окремі вчені, відносячи до предмета кримінального права суспільні відносини, що виникають у зв’язку із вчиненням кримінального правопорушення, вказують на їх перелік, до якого відносять: визначення видів кримінальних правопорушень та покарань за їх вчинення; притягнення до кримінально-правової відповідальності осіб, які вчинили кримінальне правопорушення; призначення покарання або застосування примусових заходів лікування; звільнення від кримінальної відповідальності та покарання; вчинення дій у стані необхідної оборони або крайньої необхідності; інші відносини, що входять до сфери дії кримінального права [2, с. 79]. В загальному, кримінально-правові відносини поділяються на: 1) загально-регулятивні (пов’язані із криміналізацією та пеналізацією діянь, небезпечних для суспільства, і виникають за наявності двох основних умов – набрання кримінальним законом чинності і досягнення особою певного віку); 2) охоронні (виникають внаслідок вчинення кримінального правопорушення і «розриву» загально-регулятивних відносин); 3) конкретно-регулятивні (випливають із діянь, що не є кримінальними правопорушеннями, але із зовнішнього боку та із посткримінальної поведінки особи нагадують їх) [5, с. 25].