Зразок роботи
Під час здійснення кримінального провадження органи та посадові особи, які його здійснюють, приймають відповідні процесуальні рішення. Науковці надають досить схожі, та все ж не ідентичні визначення цього поняття. Зазначимо деякі з них.
На думку Н.В. Глинської, кримінальне процесуальне рішення – це виражений у встановленій законом формі індивідуальний правозастосовний акт – документ, в якому компетентні державні органи і посадові особи у встановленому законом порядку та в межах своєї компетенції з метою вирішення завдань кримінального провадження надають відповіді на правові питання, що виникли під час провадження, і виражають владне волевиявлення про дії або бездіяльність, що випливають із встановлених на момент прийняття рішення фактичних обставин і приписів чинного законодавства [1, с. 32].
О.І. Марочкін, розглядаючи питання особливостей процесуальних рішень слідчого, стверджує, що останнє являє собою виражений у встановленій законом процесуальній формі, спрямований на виконання завдань кримінального провадження правозастосовний акт, у якому слідчий, реалізуючи свою компетенцію, наводить вмотивовані висновки із фактичних, правових та етичних питань, що підлягають розв’язанню в цьому акті [2, с. 34].
С. Шульгін зазначає, що кримінальним процесуальним рішенням є процесуальний акт, виражений у встановленій законом процесуальній формі, прийнятий та погоджений на підставі здійсненої оцінки наявних доказів, що покладені у його основу, та у межах процесуальних повноважень компетентних державних органів та посадових осіб, який відповідає вимогам законності, обґрунтованості та вмотивованості та спрямований на досягнення завдань кримінального провадження [3, с. 209].
На думку М.П. Климука, кримінальні процесуальні рішення – це процесуальні акти, в яких уповноважений орган або посадова особа, яка веде кримінальне провадження в межах своєї компетенції і в передбаченому законом порядку роблять висновок про встановлені фактичні обставини кримінального правопорушення і на їх основі, керуючись законом, дають відповіді на ті правові питання, що виникли у кримінальному провадженні та виражають владне волевиявлення про дії, виходячи зі встановлених обставин і приписів норм законодавства [4, с. 55].
На законодавчому рівні також закріплено, що являють собою кримінальні процесуальні рішення. Так, відповідно до статті 110 Кримінального процесуального кодексу України, процесуальними рішеннями є всі рішення органів досудового розслідування, прокурора, слідчого судді, суду [5].
Кримінальним процесуальним рішенням притаманні певні ознаки, до яких слід віднести наступні:
1) мають правовий характер і містять відповіді на правові питання, що виникають під час кримінального провадження, зокрема, щодо зупинення досудового розслідування. Саме ця риса і відрізняє їх від інших видів процесуальних актів, що складаються у сфері кримінального судочинства, – від протоколів. Останні покликані засвідчити хід і результати провадження процесуальних дій органів, що ведуть кримінальний процес;
2) мають державно-владний характер, який полягає в тому, що вони можуть бути прийняті тільки спеціально уповноваженими державними органами і посадовими особами в межах їх компетенції. Також вони містять владне веління органів держави, породжують, змінюють або припиняють кримінальні процесуальні відносини, підтверджують наявність або встановлюють відсутність матеріально-правових відносин;
3) мають владно-розпорядчий характер, який дістає вияв у тому, що в прийнятих актах не тільки реалізуються владні повноваження суб’єктів, що ведуть процес, а і містяться певні вказівки, владні розпорядження, що детермінують поведінку інших учасників процесу {1, с. 30-31].
Магістр